Рішення № 121109171, 20.08.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2024 року справа №296/2647/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Шевченківського районного сулу міста Києва з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі відповідач), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати спільне рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України, викладене у протоколі від 26.12.2008 №35, щодо зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік до загальної черги на покращення житлових умов з 03.08.2006 року зі складом сім`ї 3 особи;

- визнати протиправним та скасувати спільне рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України, викладене у протоколі від 30.01.2020 №83, щодо зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік до загальної черги на покращення житлових умов з 03.08.2006 року зі складом сім`ї 3 особи;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік до загальної черги на покращення житлових умов з 03.01.2002 року зі складом сім`ї 3 особи;

- внести відповідні зміни в облікові документи щодо черги ОСОБА_1 на отримання житла до списку військовослужбовців, що потребують поліпшення житлових умов до Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку, тобто з 03.01.2002 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що дії Адміністрації Державної прикордонної служби України є протиправними та такими, що порушують його права на отримання житла.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №296/2647/20 касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії закрито.

Повідомлено ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції адміністративних судів.

Роз`яснено ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2024 заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено.

Справу № 296/2647/20 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії передано для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №296/2647/20 передано 10.04.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 адміністративну справу №296/2647/20 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, поданий 04.02.2021, згідно якого відповідач заперечує проти вимог позову у повному обсязі, оскільки застосування Адміністрацією Держприкордонслужби та житлової комісії Державної прикордонної служби України норм наказу Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України командуючого Прикордонними військами України від 20.01.96 №30 «Про затвердження тимчасового положення про порядок забезпечення жилою площею в Прикордонних військах України», який втратив чинність та поширення норм порядку, які набули чинність виключно з 03.08.2006 року, при вирішенні питання про зарахування Позивача на квартирний облік в 2008 році не відповідало б вимогам чинного законодавства України. Також відповідач наголошує, що спільне рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2020 №83 не породило жодних прав чи обов`язків для сторін, а також наслідків, які б слугували підставою для відновлення порушеного права позивача підстав для його скасування немає.

Також в матеріалах справи наявна подана 23.02.2021 відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач наполягає на своїй правовій позиції, викладеній у позові.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 01 серпня 1991 року ОСОБА_1 був призваний до лав Збройних Сил України, а саме був зарахований курсантом Хмельницького вищого артилерійського командного училища.

В подальшому, а саме з 30 грудня 1992 року по 05 червня 1995 року рахувався курсантом Хмельницького Інституту Прикордонних військ України.

Після закінчення Хмельницького Інституту Прикордонних військ України проходив військову службу на офіцерських посадах:

- в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) з 05 червня 1995 року по 10 листопада 2001 року;

- в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) з 10 листопада 2001 року по 08 червня 2004 року;

- в Північному регіональному управлінні (військова частина НОМЕР_4 ) з 08 червня 2004 року по 04 квітня 2008 року;

- в Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) з 04 квітня 2008 року по 03 грудня 2019 року.

Наведене підтверджується копією Витягу із послужного списку полковника ОСОБА_1 .

Під час проходження військової служби позивач був зарахований та перебував у вищезазначених військових частинах на квартирному обліку зі складом сім`ї 3-и особи ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , та дочка ОСОБА_3 ):

- в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) з 03 лютого 1999 року по 31 жовтня 2001 року (підтверджується копіями довідок від 21.12.2019 №2389 та від 21.12.2019 №2390);

- в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) з 03 січня 2002 року по 06 серпня 2004 року (підтверджується копією довідки від 11.12.2019 №468 та витягом з протоколу №43 від 03 січня 2002 року засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_3 );

- в Північному регіональному управлінні (військова частина НОМЕР_4 ) з 03 січня 2002 року по 13 травня 2008 року (підтверджується копією рапорту від 16.08.2004 №294, довідкою від 11.12.2019 №704-247, довідкою від 16.05.2008 №614-29 та витягом з протоколу №5 від 06.12.2004 року засідання житлової комісії Житомирського гарнізону);

- в Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) з 03 серпня 2006 року по теперішній час (підтверджується копією рапорту від 24.06.2008 року, довідкою від 02.03.2020 року №704/127-66).

Під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ), до якого позивач був переведений з ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі розпорядження Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 20.10.2001 року № 8/11519 та наказу Південно-Східного напряму від 10.11.2001 року № 228-ос позивача було зараховано на квартирний облік.

Датою зарахування на квартирний облік засіданням житлової комісії військової частини НОМЕР_3 постановлено зарахувати на квартирний облік з 10.12.2001 року, що підтверджується копіями витягів з протоколу від 03.01.2002 року № 43, наказу від 10.11.2001 року № 228-ос.

З ІНФОРМАЦІЯ_5 до Північного регіонального управління позивач був переведений по військовій службі із правом постановки на квартирний облік за попереднім місцем служби, про що було зазначено в наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.06.2004 року № 51-ос.

В Північному регіональному управлінні 11.08.2004 року ОСОБА_1 написав рапорт про зарахування останнього на квартирний облік для одержання житлової площі у м. Житомирі зі складом сім`ї 3 чоловіка, вказане підтверджується копією рапорту від 16.08.2004 року вх. № 294.

Рішенням житлової комісії Житомирського гарнізону від 06.12.2004 року, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.06.2004 року № 51-ос, згідно Житлового кодексу УРСР, Тимчасового Положення про порядок забезпечення житловою площею в Прикордонних військах України, затвердженого наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 20.01.1996 року № 30 було вирішено зарахувати позивача зі складом сім`ї 3 особи на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Житомир до загальної черги, як безквартирного з датою постановки за попереднім місцем служби з 03.01.2002 року, тобто з дати реєстрації протоколу № 43 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 04.04.2008 року № 117-ос для подальшого проходження військової служби ОСОБА_1 був переведений до Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

По прибуттю до Адміністрації Державної прикордонної служби України, рапортом від 24.06.2008 року позивач звернувся до Голови житлової комісії щодо зарахування його зі складом сім`ї 3 особи на квартирний облік по м. Києву з 03.01.2002 року, тобто із збереженням попереднього часу перебування на обліку - дати перебування на квартирному обліку в Північному регіональному управлінні.

Спільним протокольним рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України та житлової комісії Державної прикордонної служби України від 26.12.2008 року №35 позивача було зараховано на квартирний облік у загальну чергу на покращення житлових умов по м. Київ зі складом сім`ї - 3 особи з 03.08.2006 року, тобто з дати прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».

На підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 25 листопада 2019 року №1204-ОС був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості їх використання на службі).

На підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 03 грудня 2019 року №1239-ОС виключений зі списків особового складу.

На початку серпня 2019 року позивач дізнався, що перебуває на квартирному обліку Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) з 03 серпня 2006 року.

Позивачем було подано рапорт про перегляд дати постановки позивача разом з членами сім`ї на квартирний облік по м. Київ від 12.08.2019 року вихідний №190/ВН-488.

28 листопада 2019 року відбулося засідання житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України на якому було прийнято рішення, оформлене протоколом від 28.11.2019 №82 про перенесення розгляду питання про поновлення дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік та детальне вивчення питання можливості і правомірності збереження дати зарахування на квартирний облік за попереднім місцем проходження служби в період до вступу в силу Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №181 з урахування загальних правил застосування в часі норм права та порядку застосування іншими відомствами пункту 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями затвердженого вказаною постановою.

30 січня 2020 року відбулося наступне засідання житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з розгляду питання щодо збереження дати зарахування на квартирний облік, з урахуванням періоду перебування на обліку до дати затвердження на квартирний облік. На даному засіданні житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України було прийнято наступне рішення: «попереднє рішення про зарахування на квартирний облік по Київському гарнізону ОСОБА_1 (протокол №35 від 26.12.2008) з дати затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку забезпечення військовослужбовців та членів х сімей житловими приміщеннями (з 03.08.2006 року) залишити без змін».

З метою захисту порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог з урахуванням дії норми закону у часі, суд виходить з наступного.

Згідно з статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

статті 22 Конституції України зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 24 Конституції України передбачає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, засади регулювання праці і зайнятості визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтями 34 та 37 Житлового кодексу УРСР, потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.

Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов а місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, відповідно до ст. 39 ЖК УРСР.

Відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 1040 від 20.12.2007 р. «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членів їх сімей надається житло для постійного проживання.

Так, як вбачається з витягу з Наказу Голови Державної прикордонної служби України від 03 грудня 2019 року № 1239-ОС про особовий склад відносно полковника ОСОБА_1 , вислуга років на пенсію на 03 грудня 2019 року становить: календарна: 28 років 04 місяці 02 дні; пільгова: 05 років 06 місяців 26 днів; всього: 33 роки 10 місяців 28 днів.

Згідно до п. 1.7 вищезазначеної Інструкції усі питання пов`язані із наданням та забезпеченням житловою площею військовослужбовців, вирішується з місцем проходження ними служби та перебування на обліку житловими комісіями органів Держприкордонслужби або в судовому порядку.

Відповідно до п. 3.4 Інструкції, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії органу Державної прикордонної служби, яке затверджується начальником цього органу. У рішенні житлової комісії органу Державної прикордонної служби зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї , підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, у першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови у зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією органу Державної прикордонної служби винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

В свою чергу за п. 3.9 Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, разі переміщення по військовій службі, пов`язаному з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Крім того, на виконання положень ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від 03.08.2006 р. за № 1081 де п. 26 визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість),зараховуються на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що дата зарахування на облік позивача, вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік і це відповідає вимогам законодавства України, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На час взяття позивача на квартирний облік порядок взяття на облік та отримання житла визначався Тимчасовим Положенням про порядок забезпечення житловою площею в Прикордонних військах України, затвердженого наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 30 від 20.01.1996 року (далі - Тимчасове положення від 20.01.1996 року).

Згідно п. 2.2 Тимчасового положення від 20.01.1996 року: «На квартирний облік беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов».

В пункті 2.21 Тимчасового положення від 20.01.1996 року визначено, що при переміщенні військовослужбовців, що потребують одержання жилої площі, з однієї військової частини до іншої в межах одного гарнізону, їх облікові справи пересилаються в житлову комісію за місцем нової служби, яка приймає рішення про занесення цих військовослужбовців до списку черги зі збереженням дати їх постановки на облік у частинах, з яких вони прибули. Цим правом користуються також військовослужбовці, переміщені до нового місця служби з іншого гарнізону (місцевості) за ініціативою вищестоящого командування у зв`язку з службовою необхідністю при умові, що дата постановки на квартирний облік за попереднім місцем служби збережена за рішенням колегії Держкомітету (Військової ради напряму) чи наказом про переміщення.

Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 20.01.1996 року № 30 втратив чинність на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 14.03.2005 року № 189.

На даний час діє Інструкція про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 року № 1040, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2008 за № 16/14707 (далі - Інструкція від 20.12.2007 року).

У пункті 3.9 Інструкції від 20.12.2007 року визначено: «Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаному з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. При цьому облікова справа направляється начальником органу Державної прикордонної служби до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі розформування органу Державної прикордонної служби - до військового комісаріату. Перебування військовослужбовця на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, підтверджується довідкою про перебування на обліку за попереднім місцем служби та зняття з обліку, виданою відповідним органом Державної прикордонної служби.

Відповідно до п. 22 Порядку облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Зазначена норма кореспондується з пунктом 3.1. Інструкції, якою визначено, що на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувались постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей.

Пунктом 3.7. Порядку визначено, що на кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Обліковій справі надається номер, що відповідає номеру в книзі обліку. Облікова справа є документом суворої звітності та зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання - протягом п`яти років у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, а якщо ордер видано органом Державної прикордонної служби - в органі Державної прикордонної служби. Після закінчення зазначеного строку справа знищується в установленому порядку.

За наведених обставин у сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно перенесено дату зарахування позивача на квартирний облік з 03.01.2002 р. на 03.08.2006 р.

Суд акцентує увагу, що доказів зворотного матеріали справи не містять.

Встановивши, що 30 січня 2020 року засіданням житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з розгляду питання щодо збереження дати зарахування на квартирний облік, з урахуванням періоду перебування на обліку до дати затвердження на квартирний облік відносно ОСОБА_1 , було порушено пункт 26 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та пункт 3.9 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 року № 1040, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2008 року за № 16/14707, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку, щодо необхідності визнати протиправним та скасувати спільне рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України, викладене у протоколі від 26.12.2008 №35, щодо зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік до загальної черги на покращення житлових умов з 03.08.2006 року зі складом сім`ї 3 особи, визнати протиправним та скасувати спільне рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України, викладене у протоколі від 30.01.2020 №83, щодо зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік до загальної черги на покращення житлових умов з 03.08.2006 року зі складом сім`ї 3 особи, а також зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік до загальної черги на покращення житлових умов з 03.01.2002 року зі складом сім`ї 3 особи.

Разом з тим в частині позовних вимог про внесення відповідних змін в облікові документи щодо черги ОСОБА_1 на отримання житла до списку військовослужбовців, що потребують поліпшення житлових умов до Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку, тобто з 03.01.2002 року, слід відмовити, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не будуть виконані необхідні дії в порядку виконання рішення суду у даній справі та не буде внесено змін в облікові документи позивача з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку. Відтак зазначена позовна вимога є такою, що звернена на майбутнє.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити відносно строків звернення позивача до суду.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст. 122 КАС України).

Так, матеріали справи містять беззаперечні докази того, що позивач звернувся до суду у строки, передбачені КАС України, а саме:

12.08.2019 року позивач подав рапорт (вихідний №190/BH-488) про перегляд дати постановки ОСОБА_1 разом з членами сім?ї на квартирний облік по м. Київ.

30.01.2020 року відбулося засідання житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з розгляду мого питання щодо збереження дати зарахування на квартирний облік, з урахуванням періоду перебування на обліку до дати затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081).

На даному засіданні житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України було прийнято наступне рішення: «попереднє рішення про зарахування на квартирний облік по Київському гарнізону ОСОБА_4 (протокол №35 від 26.12.2008) з дати затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (з 03.08.2006 року) залишити без змін» (витяг з Протоколу від 30.01.2020 року №83, затверджений Головою Державної прикордонної служби України 28.02.2020).

Дізнавшись про порушення своїх прав щодо дати зарахування на квартирний облік позивач у квітні 2020 року звернувся до суду.

За таких обставин підстави вважати, що позивачем пропущено строк для звернення до суду за захистом своїх прав відсутні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи у відповідності до положень ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково;

Визнати протиправним та скасувати спільне рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України, викладене у протоколі від 26.12.2008 №35, щодо зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік до загальної черги на покращення житлових умов з 03.08.2006 року зі складом сім`ї 3 особи;

Визнати протиправним та скасувати спільне рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України, викладене у протоколі від 30.01.2020 №83, щодо зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік до загальної черги на покращення житлових умов з 03.08.2006 року зі складом сім`ї 3 особи;

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік до загальної черги на покращення житлових умов з 03.01.2002 року зі складом сім`ї 3 особи;

В іншій частині вимог позову відмовити;

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.