Вирок № 121094808, 19.08.2024, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/719/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2024с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 12024221010000196 по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мурафа Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, перебуваючого на військовому обліку військовозобов`язаних, має середню спеціальну освіту, непрацюючого, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України,

у с т а н о в и в :

06.04.2024, о 22 год 10 хв, між ОСОБА_4 ,який перебував в салоні автомобіля ВАЗ 2101 , д.н.з. НОМЕР_1 , по АДРЕСА_3 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин , відбувся словесний конфлікт з ОСОБА_5 . Під час сварки з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з метою уникнення подальшого розвитку конфлікту, покинув свій автомобіль, а у ОСОБА_5 , який залишився на місці, біля транспортного засобу, раптово виник умисел, направлений на незаконне заволодіння вищезазначеним автомобілем.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, маючи на меті подальше його використання у власних цілях, ОСОБА_5 скориставшись зручними обставинами, а саме тим, що за його діями ніхто не спостерігає, без дозволу власника та всупереч його волі, відчинив ліві передні двері автомобіля, сів на місце водія, ключами, які були в замку запалення , запустив двигун та поїхав на вищевказаному автомобілі в напрямку АДРЕСА_3 , де в подальшому покинув його на ґрунтовій дорозі поблизу електроопори №117, тим самим розпорядився автомобілем на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 3302,25 гривень, що підтверджено висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121- 24/10581-АВ від 23.04.2024.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_5 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи на підставі яких йому пред`явлені обвинувачення. Пояснив про обставини справи, як викладено вище у вироку.

Потерпілий у судове засідання не з`явився , подав заяву заслухати справу у його відсутність , претензій до обвинуваченого не має, на суворому покаранні не наполягав.

Прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінального правопорушення, а також винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в обсязі обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті, повністю доведена і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Визначаючи міру покарання для ОСОБА_5 суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 , відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Вивченням особи ОСОБА_5 судом встановлено, що він осудний, раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» Краснокутської селищної ради не перебуває, зареєстрований та проживає на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, яка компрометуючими матеріалами відносно нього не володіє.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Частиною 2 ст.50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу на те, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.1 ст.289 КК України у виді позбавлення волі , однак, враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, його щире каяття у вчиненому злочині, дачу обвинуваченим визнавальних показань, а також те , що потерпілий не наполягає на суворому покаранні , суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням.

На період іспитового строку суд покладає на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Запобіжний захід відносно на ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

По справі є витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-24/10581-АВ від 23.04.2024 в сумі 6 058,24 грн, які, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог п.5 ч.9 ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся. Арешт на майно не накладався.

Керуючись ст. 369-371, 373-375 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий термін тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-24/10581-АВ від 23.04.2024 в сумі 6 058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) грн 24 коп, які перерахувати за наступними реквізитами: стягувач платежу: Держава, код доходів: 24060300, отримувач платежу: ГУК Харків обл/СТГ Краснокут/24060300, п\р: UA868999980313060115000020613, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Речові докази:

-спеціалізований пакет CRI1082766 з лакофарбованим покриттям з паркану цвинтаря; спеціалізований пакет CRI1082767 з лакофарбованим покриттям поблизу могили; змив з лівої ручки передніх дверцят , змив з керма автомобіля ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 ; біологічні зразки слини (букального епітелію) ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ; біологічні зразки крові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що знаходяться на зберіганні у камері схову СПД № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області - знищити;

-транспортний засіб ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 , - залишити у потерпілого;

-транспортний засіб Lada «Нива», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що переданий на зберігання користувачу ОСОБА_8 , - залишити у останнього;

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1