Рішення № 121094587, 19.08.2024, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/1012/24 Провадження №-2-а/613/10/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року

Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Шалімова Д.В., за участю секретаря Герасимюк Л.А., розглянувши справу № 613/1012/24, пров. № 2-а/613/10/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2346973 від 08 червня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу в сумі 340 грн., стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача сплачений судовий сбір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08 червня 2024 року поліцейський Богодухівського РВП в Харківській області за допомогою спеціального технічного пристрою склав в електронній формі та роздрукував у вигляді стрічки постанову серії ЕНА №2346973 про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на суму 340 грн. Відповідно до зазначеної постанови вона, 08 червня 2024 року, о 19.14 год., керуючи автомобілем не виконала вимогу дорожнього знаку 3.34 «зупинку заборонено», здійснила зупинку в зоні дії знаку чим порушила п.8.4.в ПДР порушення вимог заборонних знаків відповідальності за що передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП. З даною постановою вона не згодна, оскільки не порушувала правил дорожнього руху, так як знак 3.34 «зупинку заборонено» встановлено з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», трактуючи значення знаку та таблички це означає «зупинку заборонено особам з інвалідністю», вважає що знак та табличка встановлені з порушеннями вимог ДСТУ 4100:2021 а саме пункту 14.9.21, в якому йдеться: «Табличку 7.17 «Особи з інвалідністю» застосовують зі знаками 5.42.1, 5.42.2 та 5.43 для позначення місця (або спеціально відведену частину майданчика) для стоянки ТЗ, якими керують особи з інвалідністю». Про це було повідомлено інспектору поліції, але він проігнорував це під час складання протоколу, також їй не було роз`яснено права передбачені статтею 268 КУпАП, та зміст статті 63 Конституції України. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, є недоведеним, тому постанова є безпідставною та підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, наддала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Харківській області, в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив згідно змісту якого, просив розглядати справу у його відсутність, вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивачка вказує на те, що з постановою вона не згодна, оскільки не порушувала правил дорожнього руху, так як знак 3.34 «зупинку заборонено» встановлено з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», трактуючи значення знаку та таблички це означає «зупинку заборонено особам з інвалідністю». Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначено Правилами дорожнього руху. Згідно із п.8.4 «в» ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху заборонним дорожнім знаком 3.34 «Зупинку заборонено» забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаку 3.34 не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами, за наявності під знаком 3.34 «зупинку заборонено» таблички 7.18 (Табличка застосовується для зазначення того, що дія знаків 3.13.1 "Рух заборонено", 3.34 "Зупинку заборонено", 3.35 "Стоянку заборонено", 3.36 "Стоянку заборонено в непарні числа місяця", 3.37 "Стоянку заборонено в парні числа місяця", 3.38 "Зона обмеженої стоянки" не поширюється на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності). Тобто, зупинку можуть здійснити лише визначені категорії водіїв, під яку позивачка не підпадає. Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Пунктом 14.5.29 ДСТУ знак 3.34 «Зупинку заборонено» застосовують, щоб заборонити зупинку і стоянку ТЗ. Його встановлюють з того боку дороги, на якому вводять заборону. Пунктом 14.15.36 ДСТУ передбачено, що дія знаків 3.33-3.37 поширюється від місця установлення до найближчого перехрестя за знаком. Як вбачається з фотознімку дорожнього знаку, наданого позивачем, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» розташований в напрямку руху на правій частині дорозі. Вказаний знак перебуває в полі зору та його добре видно. Окрім того, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», вимогу якого порушив позивач розташований у встановленому порядку, його видимість не перекрита іншими дорожніми знаками. Таким чином, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» розташований з дотриманням відповідних норм ДСТУ, поліцейським встановлено правопорушення, яке полягає у порушенні знаку 3.34, який забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). У зв`язку з цим, в графі 5 постанови серії ЕНА № 2346973 поліцейським повністю вказана суть адміністративного правопорушення, а саме те, що позивачем порушено вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим було порушено п. 8.4 ПДР порушення вимог дорожніх знаків. Тобто поліцейський чітко вказав порушення, які стали підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Отже, обставини, викладені в оскаржуваній постанові про те, що позивачка не виконала вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснила зупинку зоні дії даного знаку, чим порушила п.8.4. в. ПДР порушення вимог заборонених знаків є обґрунтованими та не суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ч.4 ст.229КАС України з огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст.268КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі від 08 червня 2024 року серії ЕНА № 2346973 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 08 червня 2024 року 19:14:28 м. Богодухів площа Незалежності, 7 водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 « Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 в ПДР порушення вимог заборонних знаків.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 Кодексу Українипро адміністративніправопорушення (далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За визначенням п. 1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

В силу приписів ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст.9КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно Пленуму Верховного Суду України в п. 24 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122КУпАП було порушення вимог дорожнього знаку 3.34 « Зупинку заборонено».

Згідно Правил дорожнього руху України, знак 3.34 позначає - заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Дослідивши наданий позивачем фотознімок, суд встановив, що знак 3.34 на даній ділянці дороги встановлений з табличкою 7.17 " Особи з інвалідністю", яка застосовується зі знаками 5.42.1 , 5.42.2 "Місце для стоянки" і 5.43 "Зона стоянки" для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил.

Напроти зі знаком 3.34 " Зупинку заборонено" застосовується табличка 7.18 "Крім осіб з інвалідністю".

Тобто, у даному випадку знак встановлений з порушеннями ПДР України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Суд звертає увагу на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням тих обставин, що відповідачем не надано будь-яких доказів порушення позивачем ПДР України, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Крім того, досліджуючи спірну постанову серії ЕНА №2346973 від 08 червня 2024 року , судом встановлено, що вона не містить посилання на докази, які приймалися до уваги та були основою її винесення.

Таким чином, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у постанові не зазначено докази вини позивача (матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення).

При цьому суд враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень КУпАП, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка надана позивачем, суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року по справі № 712/12830/16-а.

Суд при оцінці доказів у справі враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

За нормою норм ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Також, згідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження. Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст.286КАС України скасовує рішення суб`єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення.

При цьому суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача сплачений судовий сбір у розмірі 605 грн. 60 коп., оскільки вона просить його стягнути з Департаменту патрульної поліції, який не є учасником даної справи.

Керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст..ст. 7, 9, 122, 245, 247, 251, 280, 283 Кодекс України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 9, 11, 72 - 77, 90, 211, 217, 229, 241-246, 250, 255, 258, 268, 286, 293 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову серії ЕНА № 2346973 від 08 червня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 340гривень - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП- закрити.

В частині позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції , судового збору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області , код ЄДРПОУ 40108599, місце знаходження: м.Харків, вул. Жон Мироносиць,13 .

СУДДЯ