Рішення № 121093392, 16.07.2024, Броварський міськрайонний суд Київської області

Дата ухвалення
16.07.2024
Номер справи
361/4369/24
Номер документу
121093392
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/3762/24, cправа № 361/4369/24

16.07.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16»липня 2024року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне спеціалізоване підприємство «ПІВНІЧНА ПУЩА»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «ПІВНІЧНА ПУЩА» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (далі - ДСП «Північна Пуща») на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі

48653 грн. 99 коп., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а саме моральну шкоду у розмірі 100000 грн. 00 коп.

В обґрунтування вимог зазначається, що позивач перебувала у трудових відносинах з ДСП «ПІВНІЧНА ПУЩА». Наказом № 67-ОС від 18 січня 2024 року ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників. Станом на

05 лютого 2024 року з позивачем не проведено повного розрахунку по невиплаченій заробітній платі, заборгованість складає 48653 грн. 99 коп. З підстав стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня

2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

01 липня 2024 року до суду надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач ДСП «ПІВНІЧНА ПУЩА» у судове засідання представника не направив, свою позицію щодо суті заявлених позовних вимог висловив у відзиві на позовну заяву, а саме щодо не визнання позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Часткове визнання позову мотивовано тим, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України підприємство зазнало значних збитків, зокрема під час окупації було здійснено знищення матеріально-технічної бази підприємства, викрадено та знищено всю офісну оргтехніку, допоміжне обладнання, тощо. Підприємству були завдані збитки у особливо великих розмірах, зокрема розмір втрат лісогосподарського виробництва складає 5224450 грн.

00 коп. З огляду на ці обставини, підприємство слід звільнити від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, оскільки він пропущений внаслідок бойових дій. Факт завдання моральної шкоди позивачем не доведено.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у трудових відносинах.

Відповідно до наказу № 144-ОС від 16 травня 2017 року ОСОБА_1 прийнята прибиральником службових та виробничих приміщень ремонтно-транспортного відділу в зоні відчуження ДСП «ПІВНІЧНА ПУЩА».

На підставі наказу № 67-00 від 18 січня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до довідки № 156, виданої 09 квітня 2024 року ДСП «ПІВНІЧНА ПУЩА», заборгованість з виплати заробітної плати позивачу ОСОБА_1 станом на

01 березня 2024 року складає 48653 грн. 99 коп. (а.с.12).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина перша статті 47 Кодексу законів про працю (далі КЗпП України) передбачає, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 94КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 97КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22вказаного Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно зі статтею 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

За частиною першою статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з вимогами статті 117 вищезазначеного Кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, проведення повного розрахунку зі звільненим працівником проводиться не на вимогу такого працівника, а закріплено законодавством.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Згідно зістаттею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею

117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відтак, суд дослідивши матеріали справи встановив, що при звільненні позивачем не було отримано заробітну плату у розмірі 48653 грн. 99 коп., чим порушено її права.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України. За вказаний період розрахунок з ОСОБА_1 проведено не було.

У рахунок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивачем заявлено суму 155451 грн. 91 коп. станом на день звернення до суду.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд з урахуванням обставин справи, а також норм трудового законодавства, які регулюють спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог в цій частині. Разом з тим, з історії по картковому рахунку, поданому до суду, з огляду на його неякісну копію неможливо встановити розмір заробітної плати, який отримувала позивач за останні два місяці роботи. При цьому у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що її середньомісячна заробітна плата за грудень 2023 та січень 2023 року складала 102837 грн. 42 коп., середньоденна заробітна плата склала 2391 грн. 57 коп. Відповідач у своєму відзиві не спростував зазначений позивачем розмір середньоденної заробітної плати. Виходячи з даних середньоденної заробітної плати, суд застосовуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, врахувавши правові висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, достовірно встановивши, що відповідач не спростував доводи позивача щодо нарахування і не виплату йому заробітної плати та врахувавши положення статті

117 КЗпП України, дійшов висновку, що на час постановлення судового рішення у даній справі середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить

277422 грн. 12 коп.

Вирішуючи питання про співмірність розміру середнього заробітку, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України критеріям розумності та справедливості, судом правильно застосовано правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) та вірно враховано, що розмір середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України (277422 грн. 12 коп.) значно більший розміру нездійсненого розрахунку при звільненні (48653 грн. 99 коп.); період затримки виплати такої заборгованості (116 днів); дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах (перший вживав своєчасних активних дій щодо стягнення належних йому сум, а другий в розумні строки не виплатив основну суму заборгованості); співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні позивача до 48653 грн. 99 коп.

Щодо посилань відповідача на необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань щодо строків виплати заробітної плати з підстав настання обставин непереборної сили (форс-мажору), суд дійшов висновку про необґрунтованість таких доводів з огляду на наступне.

З останніх висновків Верховного суду вбачається, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства залучена під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану. Посилання відповідача на розмір втрат жодним чином не доведене.

При винесенні даного рішення судом враховується висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 359/4305/20 (провадження № 61-7835св21), з якої вбачається, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів».

Відповідачем у справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження настання обставини непереборної сили (форс-мажору) у ДСП «ПІВНІЧНА ПУЩА» на дату звільнення позивача з роботи як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку, визначеного статтею 116 КЗпП України, а тому підстави для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України відсутні.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 237-1КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження N 61-1132св22) зазначено, що: «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

01 березня 2021 року у справі N 180/1735/16-ц (провадження N 61-18013сво18)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі N 487/6970/20 (провадження N 61-1132св22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі

№ 477/874/19 (провадження N 14-24цс21) вказано, що «абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін» інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року у справі N 326/789/21 (провадження N 61-4995св23) зазначено, що: «У постанові Верховного Суду України від

25 квітня 2012 року у справі N 6-23цс12 зроблено висновок, що «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».

Встановивши порушення відповідачем норм трудового законодавства України щодо позивача, з урахуванням тривалості, тяжкості вимушених змін у житті позивача та глибини душевних хвилювань і страждань, пов`язаних з необхідністю відновленням таких прав, суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Проте, з урахуванням періоду затримки, а також виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає необхідним визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а саме за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні та за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «ПІВНІЧНА ПУЩА» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : - заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 48653 (сорок вісім тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 99 коп.; - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 48653 (сорок вісім тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 99 коп.; - на відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенніінших позовнихвимог - відмовити.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «ПІВНІЧНА ПУЩА» на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

відповідач - Державне спеціалізоване підприємство «ПІВНІЧНА ПУЩА» (зареєстроване місцезнаходження: 07270, Київська область, місто Чорнобиль, вулиця Леніна, будинок № 148; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40247540).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин

Часті запитання

Який тип судового документу № 121093392 ?

Документ № 121093392 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 121093392 ?

Дата ухвалення - 16.07.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 121093392 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 121093392 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 121093392, Броварський міськрайонний суд Київської області

Судове рішення № 121093392, Броварський міськрайонний суд Київської області було прийнято 16.07.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 121093392 відноситься до справи № 361/4369/24

Це рішення відноситься до справи № 361/4369/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 121093391
Наступний документ : 121093393