Рішення № 121091000, 25.07.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2015/24

Провадження № 2-а/309/21/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Савицького С.А.,

секретаря Мацунич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського відділення поліції № 2 (смт. Міжгір`я) СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції Лугоша Івана Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом мотивуючи тим, що 26 березня 2024 року він рухався на автомобілі марки «Mersedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі в с. Синевир (смт. Міжгір`я) Хустського району, де його було зупинено працівником поліції відділення поліції № 2 (смт. Міжгір`я) СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майором поліції Лугош Іваном Івановичем та винесено постанову серія ЕНА № 1751052 від 26 березня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, щодо нього і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень. Зазначає, що 26.03.2024 року близько 14.00 години він, керуючи автомобілем марки «Merсedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 рухався по автодорозі в с. Синевир (смт. Міжгір`я) Хустського району, під час руху його зупинив працівник поліції та повідомив, що він не пристебнутий ременем безпеки, в нього відсутній поліс обов`язкового страхування та автомобіль не пройшов обов`язковий технічний контроль. Він пояснив працівнику поліції майору поліції ОСОБА_2 , що він під час руху був пристебнутий ременем безпеки, ремінь безпеки він розстібнув після зупинки автомобіля та коли нахилився достати з бардачка автомобіля документи,але майор поліції ОСОБА_2 його пояснення не прийняв до уваги, доказів його вини йому не пред`явив, а виніс Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про порушення вимог пункту 2.3 «в» - порушення правил користування ремнями безпеки Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.5 ст.121 КУпАП. Після вручення постави про адміністративне правопорушення він виявив, що в постанові наведені і інші порушення допущені ним, а саме відсутність у нього полісу обов`язкового страхування та не проходження обов`язкового технічного контролю, але ці документи працівник поліції ОСОБА_2 від нього не вимагав і він їх йому не показував.

Позивач ОСОБА_1 надав для дослідження в судовому засіданні копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «Merсedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 , копію протоколу перевірки технічного контролю серії ВХ № 562266 від 17.05.2023 року на автомобіль марки «Merсedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 , який дійсний до 17.05.2025 року, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР/3363439 від 18.05.2023 року на автомобіль марки «Merсedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 , який дійсний до 17.05.2024 року.

08.05.2024 року на електронну адресу суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що Постановою ЕНА № 1751052 від 26.03.2024 року громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, розглядаючи дану справу, поліцейський з`ясував всі обставини, які підлягають з`ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню та просить суд відмовити в задоволення позовної заяви позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Стець М.І. в судове засідання не з`явилися, подали до суду клопотання, в якому просили справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

У судове засідання відповідачі не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату та час судового засідання

З урахуванням викладеного, відповідно до ч.6 ст.162, ч.3 ст.268 КАС України, суд вирішив розглядати справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Постанову про накладення адміністративного стягнення ЕНА № 1751052 від 26.03.2024 року винесену на ОСОБА_1 , якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень на місці її складення позивачу не вручено, як видно з відмітки на постанові така була надіслана позивачу 27.03.2024 року. Позивач отримав поштовим зв`язком постанову про накладення адміністративного стягнення 04.04.2024 року. Як слідує з відтиску штампу суду, позивач звернувся з позовом до суду 15.04.2024 року, отже суд приходить до висновку про визнання поважними причини пропущення строку оскарження до суду постанови ЕНА № 1751052 від 26.03.2024 року та поновлює такий строк.

З копії постанови серії ЕНА № 1751052 від 26.03.2024 року, вбачається, що працівником поліції відділення поліції № 2 (смт. Міжгір`я) СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майором поліції Лугош Іваном Івановичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 та визнано його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Відповідно до зазначеної постанови 26.03.2024 року о 14 год. 51 хв. в с.Синевир водій керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, та при перевірці полісу обов`язкового страхування та не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п.2.3 «в» ПДР - порушення правил користування ремнями безпеки, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

З висунутого обвинувачення позивачу ОСОБА_1 викладеного у постанові серії ЕНА № 1751052 від 26.03.2024 року вбачається, що фабула не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, зокрема відсутні дані про транспортних засіб (марка, модель), не зазначено чи мав водій ОСОБА_1 поліс обов`язкового страхування та чи пред`явив його працівнику поліції, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 35 Закону України "Про Дорожній рух" транспортні засоби, котрі беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі не залежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

За змістом ч. 6 ст. 35 Закону України "Про дорожній рух" для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить - кожні два роки.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року за N 137.

Відповідно до пункту 1 вищевказаного Порядку порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно з статтею 37 Закону України "Про дорожній рух" та підпунктом "б" пункту 31.3 Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно доп.2.1.ґ ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

Водночас, п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи,у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані,що містяться в документах,у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до п.21.2 ст.21Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Згідно з пунктом 2.3 в ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом досліджено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «Merсedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , копію протоколу перевірки технічного контролю серії ВХ № 562266 від 17.05.2023 року на автомобіль марки «Merсedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 , який дійсний до 17.05.2025 року, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР/3363439 від 18.05.2023 року на автомобіль марки «Merсedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 , який дійсний до 17.05.2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 72,73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Представником відповідача не надано суду належних доказів, що 26.03.2024 року під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 працівником поліції відділення поліції № 2 (смт. Міжгір`я) СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_2 позивач не мав або не пред`явив чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та протокол (акт) перевірки технічного стану транспортного засобу. Також відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що 26.03.2024 року позив ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Merсedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 будучи не пристебнутим ременями безпеки.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП. В обґрунтування своєї позиції, позивач ОСОБА_1 надав суду протокол перевірки технічного контролю серії ВХ №562266 від 17.05.2023 року на автомобіль марки «Merсedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 , який дійсний до 17.05.2025 року, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР/3363439 від 18.05.2023 року на автомобіль марки «Merсedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 , який дійсний до 17.05.2024 року, чим спростовує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому позивач зазначає, що при винесені постанови працівником поліції не були досліджені усі обставини справи, а також надані докази вчинення ним адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

При цьому суд враховує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.

Разом з тим, даний позов пред`явлено також і до поліцейського відділення поліції № 2 (смт. Міжгір`я) СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції Лугоша Івана Івановича.

Відповідно до вимог ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ (Національною поліцією). При чому, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення і, зокрема, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 121 КУпАП, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.

Використання у зазначених вище нормах формулювань від імені органів Національної поліції, вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відтак поліцейський відділення поліції № 2 (смт. Міжгір`я) СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі, а тому в задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.

Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 26.03.2024 року серії ЕНА № 1751052 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за ч.5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського відділення поліції № 2 (смт. Міжгір`я) СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції Лугоша Івана Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1751052 від 26.03.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП - закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського відділення поліції № 2 (смт. Міжгір`я) СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції Лугоша Івана Івановича відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Савицький С.А.