Ухвала суду № 121087929, 14.08.2024, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/822/24

Провадження 1-в/193/118/24

У Х В А Л А

іменем України

14 серпня 2024 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

представника виправної колонії ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

В С Т А Н О В И В:

16.05.2024 на адресу Софіївського районного суду надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_5 , який наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)» (надалі Софіївська ВК-45), згідно якого останній просив застосувати відносно нього умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Засуджений під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав та просив його задовольнити. Вважає, що усвідомив скоєне і повністю досяг мети свого виправлення. Наголосив, що хворіє, є інвалідом ІІ групи, більшість строку відбування покарання у Софіївській ВК-45 провів у медичній частині, проте після покращення стану здоров`я, в силу можливостей все одно намагався займатися суспільно-корисною працею в установі за що має два заохочення від адміністрації установи. Має стійкі наміри повернутися до правослухняної поведінки у суспільстві.

Представник виправноїколонії ОСОБА_4 у судовомузасіданні пояснив,що засуджений ОСОБА_5 вимог режиму не порушує. Стягнень не має. Своєї позиції щодо долі клопотання засудженого не висловив, залишив його на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував протизадоволення даногоклопотання засудженого ОСОБА_5 , вважає, що останній не досяг мети виправлення, тому ще потребує стороннього нагляду в умовах ізоляції.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання та особової справи засудженого ОСОБА_5 дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Виходячи із вимогст.81 КК України, при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості.

Судом встановлено, що спочатку ОСОБА_5 було засуджено 17.04.2019 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки.

Потім, 02.08.2021 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309, 71, 72 КК України до 3 років і 2 місяців позбавлення волі.

І крайнімвироком -30.12.2021Орджонікідзевським районнимсудом м.Запоріжжя за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317, ч.1,4 ст. 70 КК України до 3 років і 3 місяців позбавлення волі.

Початок строку: 18.02.2022. Кінець строку: 18.05.2025.

Станом на 14.08.2024 засуджений відбув, визначені п. 2 ч. 3 ст.81КК України 2/3призначеного судомстроку покарання(2роки і2місяці). Невідбута частина покарання складає 09 місяців і 4 дні позбавлення волі.

При вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК).

Згідно вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування умовно-дострокового звільнення, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього часу довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

Відповідно до наявних у особовій справі матеріалів вбачається, що засуджений з 21.08.2022 утримувався в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор)», де характеризувався посередньо, заохочень і стягнень там не мав.

З 10.06.2022 міру кримінального покарання став відбувати у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)». За час відбування покарання у ній ОСОБА_5 характеризується у цілому добре. Має 2 заохочення, стягнень не має. Інвалід ІІ групи, але намагається виявляти належну соціально-корисну активність. При виконанні дорученої роботи намагається дбайливо ставитися до майна і предметів, якими користується. Роботи із самообслуговування та благоустрою установи виконує періодично. Дотримується правил пожежної безпеки. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. У стосунках з персоналом установи виконання покарань щирий, випадків не тактовної поведінки не допускає.

Зарахований до програм диференційованого впливу «Подолання наркотичної залежності» та «Підготовка до звільнення». Заходи виховного впливу відвідує регулярно, реагує на них позитивно. Підтримує соціально-корисні зв`язки з братами та тіткою шляхом листування та телефонних розмов. За даними характеристики засуджений має середню оцінку ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення та середній ризик його небезпеки для суспільства.

З матеріалів особової справи засудженого установлено, що останній мав 6 судимостей за вчинення злочинів здебільшого проти власності та у сфері обігу наркотиків, у тому числі тяжких. Варто зауважити, що засуджений вже вчетверте реально відбуває покарання у вигляді позбавлення волі.

При цьому до засудженого одного разу застосовувалося призначення покарання нижче від найнижчої межі (06.12.2002), двічі застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням (20.11.2006, 17.04.2019), а також до нього вже тричі застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (11.11.2004, 14.05.2010 та 17.06.2016).

Відтак, судами, під час призначення ОСОБА_5 попередніх покарань, вже достатньо застосовувалися законодавчо встановлені «стимулювання» засудженого до виправлення його поведінки та припинення протиправних діянь, проте останній на шлях виправлення не ставав і після звільнень з вказаних підстав з часом завжди повертався до вчинення нових умисних злочинів, у тому числі у період іспитового строку, за такого суд знаходить засудженого особою, яка схильна до скоєння кримінальних правопорушень, а тому є достатні підстави вважати, що відбуті ним покарання до цього часу не досягали мети, визначеної ст. 50 КК України.

Суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Як вже зазначалося вище, суд враховує поведінку засудженого за увесь період відбування ним покарання. Проте з двох з половиною років відбуття покарання засуджений ОСОБА_5 став відзначатися правами начальника установи лише останні пів року коли отримав два поспіль заохочення (12.01.2024, 05.04.2024), що свідчить про те, що засуджений на правильному шляху до свого виправлення, проте остаточного перевиховання ще не досяг, тому потребує ще нагляду в умовах ізоляції з боку адміністрації установи.

Крім того, у матеріалах справи маються два комісійних висновки від 18.04.2024 та від 01.07.2024 щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 згідно з якими із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи, засуджений набрав лише 60 балів з мінімально необхідних 65, тому вважається таким, що не став на шлях виправлення (не довів свого виправлення).

Тобто жодного прогресу у виправленні засудженого після отримання ним заохочень з 18.04.2024 по 01.07.2024 не відбулося.

Також, з матеріалів провадження вбачається, що засудженим не сплачено процесуальні витрати, визначені вироком суду у розмірі 3269 грн., при цьому матеріали провадження не містять відомостей щодо вжиття засудженим будь-яких заходів для їх погашення.

Отже, беручи до уваги те, що за вироком суду ОСОБА_5 хоч і відбув більше ніж 2/3 частини строку призначеного покарання, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, його поведінку протягом всього строку відбування покарання, його попередні судимості та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в сукупності, і є правом, а не обов`язком суду, суд вважає, що у задоволенні клопотання засудженого про його умовно-дострокове звільнення слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, ст. 537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення, - залишити без задоволення.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор, захисник можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, який перебуває у місцях позбавлення волі, у той же строк і порядок, але з дня отримання копії повного тексту цієї ухвали.

У зв`язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 19.08.2024 звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.

Суддя ОСОБА_1