Рішення № 121075811, 15.08.2024, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 рокуСправа № 495/3738/24 Номер провадження 2-а/495/38/2024

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

з участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1809527 від 02.04.2024.

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскарженою постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс) у зв`язку із тим, що 02.04.2023 о 23:16 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Sonata, НОМЕР_1 (далі - ТЗ), з неосвітленим номерним знаком, чим порушив вимоги пункту 2.9 «в» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

Позивач вважає оскаржену постанову протиправною, з оглядуна те,що вказаногоправопорушення вінне вчиняв; працівники поліції порушили процедуру розгляду справи та оформлення адмінматеріалів. Мотивуючи таку позицію, зазначив, що інспектор поліції не врахував обставин, що можуть пом`якшувати відповідальність водія при застосуванні адміністративного стягнення; інспектор поліції не дослідив зібрані докази, не ознайомив із такими доказами позивача; не заслухав пояснень учасників події; фіксація правопорушення поліцейським проведена на мобільний телефон, в оскарженій постанові відсутня вказівка на додатки до неї, зокрема відеозапис. Щодо суті правопорушення, ОСОБА_1 зазначив, що освітлення переднього номерного знака ТЗ не передбачене його конструкцією.

1.2. Відповідно до відзиву на адміністративний позов представник відповідача - Департаменту патрульної поліції позовних вимог не визнає, просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржена постанова відповідає вимогам чинного законодавства, прийнята у межах і у спосіб, визначений законом. Зазначено, що у пункті 5 оскарженої постанови є посилання на технічний засіб фіксації адміністративного правопорушення «ПВР471008», що спростовує доводи позивача про відсутність додатків до постанови. Правопорушення зафіксоване на портативний відеореєстратор із дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України18.12.2018 № 1026 (далі Інструкція № 1026).

Підпунктом «в» пункту 2.9. ПДР водієві забороняється керувати транспортнимзасобом,не зареєстрованимв уповноваженомуоргані МВС,або таким,що непройшов відомчуреєстрацію вразі,якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що … неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Обставини щодо відсутності освітлення номерного знака ТЗ у томну пору доби, яким курував ОСОБА_1 , підтверджено зібраними доказами, у тому числі зафіксовано на відео; склад адміністративного правопорушення наявний; розгляд справи проведено із дотриманням вимог чинного законодавства.

2. Рух справи у суді; інші процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до суду 24.04.2024.

Ухвалою від 29.04.2024 за вказаним позовом відкрите провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити із особливостями, передбаченими статтею 286 КАС України; справу призначено до судового розгляду на 08.05.2024, який відкладено на 03.06.2024, 01.07.2024, 05.08.2024, 15.08.2024.

Інші процесуальні дії у справі судом не вчинялись.

4. Встановлені судом обставини справи

За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1809527 від 02.04.2024 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 Кодексу та зазначено, що 02.04.2023 о 23:16 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Sonata, НОМЕР_1 , нп ТЗ не працює підсвітка номерного знаку в темну пору доби. Пвр471008, чим порушив вимоги пункту 2.9 «в» ПДР; накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1190 грн.

5. Застосовані норми права; мотиви їх застосування.

5.1. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законом.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007) особа, яка володіє чи керує автомобілем підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання транспортного засобу є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізував своє право володіти автомобілем, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Диспозиція частини першої статті 121-3 Кодексу передбачає відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Контроль за дотриманням Правил дорожнього руху в силу статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» покладено на органи поліції.

У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративне правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративного стягнення та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 Кодексу розгляд справ про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 121-3 Кодексу віднесені до повноважень органів Національної поліції.

Згідно із статтею 258 Кодексу та пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджені наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, поліцейський виносить постанову у справі на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 Кодексу є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Інструкція № 1026 регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 1026 кінозйомка та відеозапис - процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації; портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Пунктами 1, 2, 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 визначено, що наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції, на яку покладається відповідальність за 1)зберігання,видачу таприймання портативнихвідеореєстраторів; 2)зберігання,видачу таприймання картпам`яті; 3)зміну датита часуна портативнихвідеореєстраторах; 4)облік,зберігання тавидачу інформації,отриманої зпортативних відеореєстраторів; 5)належне веденнявідповідної документації. Портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

5.2. Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV Кодексу.

Відповідно до статті 280 Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, частиною другою статті 283 Кодексу визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 Кодексу, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 Кодексу встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 Кодексу закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

5.3. В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283, 284 Кодексу. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

5.4. Як установлено, оскаржена постанова № 1809527 у п.7 у графі «до постанови додаються» не містить посилань на наявність як додатку відеозапису портативного реєстратора.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що вказівка на наявність відеофіксації портативним реєстратором міститься у 5 постанови і з формулюванням «Пвр471008».

За результатами дослідження наданого відповідачем відеозапису встановлено, що на носії DVD+R диск знаходиться відео файл, тривалістю 11 сек. без встановлених на пристрої дати та часу.

Заперечуючи доводи позивача про фіксацію поліцейським правопорушення на мобільний телефон, відповідач у відзиві зазначив, що поліцейський використовував для фіксації портативний відеореєстратор із дотриманням вимог Інструкції № 1026.

Однак, за результатами досліджених у справі доказів, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду доказів використання поліцейським портативного відео реєстратора з дотриманням інструкції № 1026, зокрема до відзиву не додано доказу про те, що відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції видавала 02.04.2024 портативний відеореєстратор ПВР471008 поліцейському ОСОБА_2 або іншому члену патрульного екіпажу, приймала портативний відео реєстратор, карту пам`яті; також досліджене відео не відповідає вимогам інструкції у частині тривалості (початку/закінчення) фіксації події; окрім того поліцейський не переконався в точності встановлених на пристрої дати та часу (на відео такі дані відсутні).

Керуючись наведеним, наданий відповідачем доказ відеофіксація правопорушення, суд визнає недопустимим із урахуванням вимог статті 74 КАС України.

Жодних інших доказів в межах розгляду справи відповідач суду не надав.

При цьому, оскаржувана постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та сама по собі не може вважатися належним доказом вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення. Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

5.5. Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Виходячи з положень статей 8, 62 Конституції України до тримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням статті 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

У даному контексті суд звертає увагу на стандарт доведення поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, орган має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

На переконання суду, суб`єкт владних повноважень не довів (із дотриманням принципу поза розумним сумнівом) наявності складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 121-3 Кодексуу діях ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням останнім підпункту «в» пункту 2.9. ПДР.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

5. Щодо судових витрат.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись наведеним, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені судові витрати у справі по сплаті судового збору у сумі 605 грн 60 коп.

Керуючись пунктом 3 частини першої статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 19, 139, 205, 241-246, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1809527 від 02.04.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді у виді штрафу у розмірі 1190 грн; закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції в користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. (шістсот п`ять грн 60 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його отримання.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, 3.

Суддя Ю.Ф. Волкова