Ухвала суду № 121072210, 31.07.2024, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.07.2024м. СумиСправа № 920/236/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М.

Розглянувши заяву (вх. № 3027 від 03.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» (40007, м. Суми, вул. Промислова, буд. 6)

про стягнення 4270324 грн 11 коп.,

За участю представників учасників справи:

від позивача - Танчик О.М.;

від відповідача - Крамаренко О.В., Ломака Ю.М.;

Рішенням від 12.07.2023 Господарський суд Сумської області позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на користь Фізичної особи ОСОБА_1 4110000 грн 00 коп. боргу, 33680 грн 00 коп. інфляційних втрат, 26644 грн 11 коп. 3% річних, 64054 грн 86 коп. витрат по сплаті судового збору; в частині стягнення 100000 грн 00 коп. боргу суд провадження у справі закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою від 04.04.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Конструкторське бюро «Укрспецмаш»; рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2023 у справі № 920/236/23 залишив без змін.

Постановою від 19.06.2024 Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного господарського суду залишив касаційну скаргу ТОВ «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2023 у справі № 920/236/23 залишив без змін.

03.07.2023 до господарського суду через підсистему Електронний суд надійшла заява (вх. № 3027 від 03.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23, відповідно до якої відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2023 у справі № 920/236/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на користь Фізичної особи ОСОБА_1 4110000 грн 00 коп. боргу, 33680 грн 00 коп. інфляційних втрат, 26644 грн 11 коп. 3% річних, 64054 грн 86 коп. витрат по сплаті судового збору до вступу в закону силу рішення суду по справі № 920/1223/23.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

У період з 01.07.2024 до 22.07.2024 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці.

Враховуючи усунення обставин, які унеможливлювали розгляд заяви, закінчення відпустки судді Жерьобкіної Є.А., станом на 22.07.2024 суд визначив іншу дату судового засідання.

Ухвалою від 22.07.2024 Господарський суд Сумської області прийняв заяву (вх. № 3027 від 03.07.2024) ТОВ «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23 до розгляду; призначив розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23 у судове засідання з повідомленням сторін на 31.07.2024, 12:35.

31.07.2024 від представника позивача надійшли доповнення до заперечень на заяву про відстрочення виконання рішення (вх. № 4294 від 31.07.2024), в яких вказує на те, що відповідачем не наведено жодних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Крім того, станом на дату розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду, а саме, у період з 24 до 29 липня 2024 року, відповідач виконав частково рішення суду, у більшій його частині; залишок заборгованості за рішення суду складає 1551526 грн 22 коп. Також представник позивача вказує на те, що відстрочення виконання рішення суду у цій справі може бути надане до 12.07.2024 в силу імперативного припису норм ч. 5 ст. 331 ГПК України. Враховуючи вказане, представник позивача просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

Розглянувши подану заяву відповідача, надані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується зазначена заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення заяви, господарський суд установив:

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статі 331 ГПК України).

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Сгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, ReportsofJudgmeNtsaNdDecisioNs 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (справа ІммобільяреСаффі проти Італії, № 22774/93, пункт 74, ЕСНR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

При цьому, відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану відповідача, виконання ним зобов`язань як перед позивачем, так і перед третіми особами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувана та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

Положення частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд установив, що рішення суду у більшій його частині виконано, зокрема, в період з 24 до 29 липня 2024 року, що підтверджується платіжними інструкціями: № 21288 від 29.07.2024 на суму 390000 грн 00 коп., № 21287 від 29.07.2024 на суму 390000 грн 00 коп., № 21286 від 29.07.2024 на суму 390000 грн 00 коп., № 21291 від 29.07.2024 на суму 342852 грн 75 коп., № 21289 від 29.07.2024 на суму 390000 грн 00 коп., № 21285 від 29.07.2024 на суму 390000 грн 00 коп., № 21290 від 29.07.2024 на суму 390000 грн 00 коп., № 21286 від 29.07.2024 на суму 390000 грн 00 коп.

Одночасно суд звертає увагу, що заявник фактично просить відстрочити виконання судового рішення на невизначений термін, що прямо суперечить вимогам ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У поданій заяві відповідач просить відстрочити виконання рішення від 12.07.2023 у цій справі до вступу в законну силу рішення суду у справі № 920/1223/23, що не може слугувати підставою для задоволення заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України не доведена посиланням на будь-які докази.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду від 12.07.2023 у справі № 920/236/23

Керуючись ст. 234, 235, ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23 (вх. № 3027 від 03.07.2024) - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 19.08.2024 (у період з 02.08.2024 до 16.08.2024 суддя Жерьобкінка Є.А. перебувала у відпустці).

Суддя Є.А. Жерьобкіна