Рішення № 121072175, 08.08.2024, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2024м. СумиСправа № 920/933/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 920/933/23

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор» газорозподільної системи «Сумигаз» (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 03352432)

до відповідача: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання «Інжиніринг» (вул. Іллінська, 13, м. Суми, ідентифікаційний код 00205618)

про стягнення 1 500 081, 47 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Сіденко Л.В., Чернявська Н.О.,

відповідача - не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від б/н 07.11.2023 (вх.№ 4307 від 07.11.2023) просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання «Інжиніринг» на користь Акціонерного товариства «Оператор» газорозподільної системи «Сумигаз» 1 376 359, 84 грн основного боргу, 59 033, 04 грн інфляційних збитків, 22 257, 29 грн 3% річних, 42 431, 30 грн. пені. Також просить відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.08.2023 справу № 920/933/23 розподілено для розгляду суді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 14.08.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/933/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 21.09.2023, 12:00.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву від 08.09.2023 б/н (вх. №816 від 11.09.2023), в якому зазначає, що предметом позовних вимог АТ «ОГС «Сумигаз» по даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за листопад 2022 року - травень 2023 за договором розподілу природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом підписання 01.06.2020 Заяви-приєднання № 42АР400-4118-20 до умов договору розподілу природного газу для споживача, що не є побутовим. Відповідач підтверджує, що між ним та позивачем дійсно було укладено відповідний договір розподілу природного газу шляхом підписання Товариством заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу для споживача, що не є побутовим.

При цьому, розділом Х Типового договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 №2024/02.-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У відповідності до роз`яснень НКРЕКП «Щодо оплати послуг розподілу природного газу та визначення обсягів споживання природного газу в умовах дії воєнного стану» від 24.05.2022, опублікованих на офіційному сайті НКРЕКП у мережі Інтернет за адресою:https://www.nerc.gov.ua/news/shchodo-oplati-poslug-rozpodilu-prirodnogo-gazu-ta-viznachennya-obsyagiv-spozhivannya-prirodnogo-gazu-v- umovah-diyi-voyennogo-stanu, у випадку, якщо внаслідок форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України) було пошкоджено об`єкт газоспоживання споживача та/або його внутрішньобудинкову систему газопостачання, що призвело до унеможливлення використання споживачем свого права користуватися послугами розподілу природного газу, такий споживач на підставі положень розділу Х Типового договору має бути звільнений від оплати послуг розподілу природного газу.

У вказаних роз`ясненнях НКРЕКП звертало увагу Операторів ГРМ, на те, що у разі якщо об`єкти газопостачання споживачів природного газу були частково або повністю зруйнованими внаслідок бойових дій (форс-мажорних обставин) або пошкодження газорозподільної інфраструктури призвело до унеможливлення використання споживачем свого права доступу до газорозподільної системи для споживання природного газу, Оператори ГРМ не мають підстав для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по таких об`єктах споживачів та їх передачі на інформаційну платформу Оператора ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Відповідач повідомляє, що 05.03.2022 по орендованим АТ «СМНВО- Інжиніринг» виробничим приміщенням літаком країни агресора був нанесений авіаудар, внаслідок чого були зруйновані виробничі приміщення, знищені засоби виробництва, виготовлена продукція та інші матеріальні цінності.

Постановою від 14.04.2022 АТ «СМНВО-Інжиніринг» було залучено у якості потерпілого по кримінальному провадженню № 42022202510000032, досудове розслідування по якому провадиться за статтею 438 Кримінального кодексу України, за фактом авіанальоту військово-повітряних сил Збройних сил російської федерації по м. Суми, в результаті чого внаслідок бомбардування пошкоджено будівлі і споруди, орендовані АТ «СМНВО-Інжиніринг».

Зокрема, внаслідок вказаного авіаудару було пошкоджено конструкції цеху № 2, 3 10, 14, 15, 16, 19, адміністративно-побутових корпусів цехів № 2, 14, 16 та трубопровідні мережі.

У відповідності до даних «Звіту з розрахунку вартості відновлення пошкоджених будівель та споруд цехів виробництва ГПА та компресорів, атомних енергетичних насосів та комплектуючого обладнання АТ «СМНВО-Інжиніринг» внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією російської федерації» від 20.05.2022 вартість відновлення пошкоджених будівель та споруд цехів виробництва ГПА та компресорів, атомних енергетичних насосів та комплектуючого обладнання АТ «СМНВО-Інжиніринг» внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією російської федерації, складає 195 046 370 грн з ПДВ., з них 1 034,74 тис. грн коштують матеріальні ресурси для відновлення мереж, зокрема, труби газопровідні.

Відповідач наголошує, що з кінця лютого 2022 року АТ «Сумигаз» фактично не надавало АТ «СМНВО-Інжиніринг» послуги з розподілу природного газу.

В зв`язку з військовою агресією російської федерації та частковою окупацією Сумської області АТ «СМНВО-Інжиніринг» було припинено виробничу діяльність, крім того, нанесені внаслідок авіаудару пошкодження виробничим приміщенням, обладнанню та трубопровідним мережам відповідача перешкоджали їхньому використанню за призначенням.

Враховуючи викладене, у листопаді 2022 року - травені 2023 відповідачем фактично не було спожито жодного кубічного метру природного газу, а отже, не було й фактично отримано і послуги з його розподілу.

На підставі викладеного, враховуючи роз`яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.05.2022, відповідач вважає, що вимоги Позивача по даній справі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «ОГС «Сумигаз» до АТ «СМНВО- Інжиніринг» по справі № 920/933/23 в повному обсязі. У разі повного або часткового задоволення задоволенні позовних вимог АТ «ОГС «Сумигаз» до АТ «СМНВО-Інжиніринг» по справі № 920/933/23 щодо стягнення суми основної заборгованості, також просить зменшити на 50% заявлений до стягнення позивачем розмір: пені - до суми 21 012,795 грн.; 3% річних - до суми 11 128,645 грн; інфляційних збитків - до суми 29 516,52 грн.

Водночас підготовче судове засідання, призначене на 21.09.2023, 12:00, не відбулось у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України про що складено акт Господарського суду Сумської області від 22.09.2023 по справі № 920/933/23.

Ухвалою суду від 27.09.2023 постановлено призначити підготовче судове засідання у справі № 920/933/23 на 31.10.2023, 12:50.

Представником позивача подано до суду додаткові пояснення від 27.10.2023 б/н (вх. №1047 від 30.10.2023), в яких зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позов в повному обсязі.

31.10.2023 протокольною ухвалою судом оголошено перерву до 07.12.2023, 11:30.

Представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 07.11.2023 б/н (вх. №4307 від 07.11.2023), в якій зазначає, що за листопад 2022 року - травень 2023 року відповідачу надано послугу з розподілу природного газу (потужність) на загальну суму 1 376 359,84 грн, що підтверджується актом наданих послуг з розподілу природного газу: за листопад 2022 на суму 549 821,33 грн; за грудень 2022 на суму 549 821, 28 грн; за січень 2023 на суму 55 343,44 грн; за лютий 2023 на суму 55 343,45 грн; за березень 2023 на суму 55 343,45 грн; за квітень 2023 на суму 55 343,44 грн; за травень 2023 на суму 55 343,45 грн.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної і повної оплати наданих послуг не здійснив, у зв`язку з чим у відповідача станом на дату звернення позивача із позовом до суду наявна заборгованість в сумі 1 376 359,84 грн за послуги з розподілу природного газу.

Відповідно до п.6.6 Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

За станом на 08.07.2023 (на момент подачі позову), так і на 01.11.2023 надана послуга з розподілу природного газу на суму 1 376 359,84 грн відповідачем не оплачена.

У той же час Типовим договором розподілом передбачена відповідальність сторін, так відповідно ч.1 п.8.2 у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

А відтак, АТ «Сумигаз» нараховані до стягнення 59 033,04 грн інфляційних збитків, 22 257, 29 грн - 3% річних, 42 686,95 грн - пені.

Проте, під час здійснення нарахувань пені, позивачем помилково не було враховано, що з 28.07.2023 змінена облікова ставка НБУ та становить 22%, а не 25%.

Відтак відповідачу здійснено перерахунок та нараховано до стягнення 42 421,30 грн пені.

З урахуванням вищевикладеного, АТ «Сумигаз» вважає за доцільне зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення пені на суму 265,65 грн, та стягнути 42 421,30 грн. Просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення пені на суму 265,65 грн, в решті вимог - залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача 1 376 359, 84 грн - основного боргу, 59 033,04 грн інфляційних збитків, 22 257,29 грн - 3% річних, 42 431,30 грн - пені.

07.12.2023 підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку з проблемами з боку сервісу «Електронний суд» підсистеми відеоконференцзв`язку (технічні проблеми падіння каналу ДП ЦСС до резервного), відеозапис та протокол справи №920/933/23, призначеної на 07.12.2023, 11:30, було неможливо здійснити з технічних, незалежних від суду причин, про що було складено Акт Господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 12.12.2023 постановлено призначити підготовче судове засідання у справі № 920/933/23 на 11.01.2024, 15:00.

Ухвалою суду від 13.12.2023 постановлено виправити описку у пункті 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 у справі № 920/933/23, виклавши у пункті 1 резолютивної частини ухвали від 12.12.2023 у справі № 920/933/23 дату та час проведення наступного підготовчого засідання у наступній редакції: « 18.01.2024, 12:30».

Водночас розгляд справи, призначеної на 18.01.2024, 12:30, не відбувся у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, про що складено Акт Господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 29.01.2024 постановлено призначити підготовче судове засідання у справі № 920/933/23 на 29.02.2024, 12:00.

Водночас, підготовче засідання, призначене 29.02.2024, 12:00, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А на лікарняному у період з 05.02.2024 по 14.05.2024.

Ухвалою суду від 10.06.2024 постановлено призначити підготовче судове засідання у справі № 920/933/23 на 20.06.2024, 10:00.

Ухвалою суду від 20.06.2024 постановлено задовольнити заяву представника Акціонерного товариства «Оператор» газорозподільної системи «Сумигаз» про зменшення позовних вимог б/н від 07.11.2023 (вх.№4307 від 07.11.2023). Подальший розгляд справи № 920/933/23 здійснювати у редакції зазначеної заяви; закрити підготовче провадження у справі № 920/933/23; призначити розгляд справи №920/933/23 по суті в судове засідання на 08.08.2024, 10:00.

Представники позивача були присутні в судовому засіданні по суті 08.08.2024. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято 08.08.2024 у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, з оголошенням всупної та резолютивної частин рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Акціонерним товариством «Оператор» газорозподільної системи «Сумигаз» та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання «Інжиніринг» 01.06.2020 було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 42АР400-4118-20 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (далі Договір).

Відповідно до 12.1 Договору, цей Договір укладається на невизначений строк.

Згідно п.1.4 розділу І Типового договору, послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Відповідно до п. 1.1. Договору, останній є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно п.1.2., Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до п. 1.3. Договору, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Річна замовлена потужність об`єкта споживача на 2022 рік визначена виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу АТ «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання «Інжиніринг» за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, зокрема, за період 01.10.2020 по 30.09.2021 становить 4 103 144,01 м3. Між сторонами підписаний та належним чином оформлений акт приймання - передачі газу № СУМ0049545 від 30.09.2021, в якому визначено РЗП на 2022 рік. Таким чином, 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача становить 341 928,66 м3.

Річна замовлена потужність об`єкта Споживача на 2023 рік визначена виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу АТ «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання «Інжиніринг» за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, зокрема, за період 01.10.2021 по 30.09.2022 становить 413 010,78 мЗ. Таким чином, 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача становить 34 417,56 мЗ.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2766 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Сумигаз» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу:

1) на період з 01 січня 2022 року - у розмірі 1,608 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ);

Щомісячний платіж за розрахунком АТ «Сумигаз» на 2021 рік дорівнює 341 928,66 мЗ х 1,608 грн за 1 мЗ (тариф на послуги розподілу природного газу) /12 = 549 821,28 грн.

Щомісячний платіж за розрахунком АТ «Сумигаз» на 2023 рік дорівнює 34 417,56 мЗ х 1,608 грн. за 1 мЗ (тариф на послуги розподілу природного газу) = 55 343,44 грн.

З листопада 2022 року по травень 2023 року відповідачу надано послугу з розподілу природного газу (потужність) на загальну суму 1 376 359,84 грн, що підтверджується актом наданих послуг з розподілу природного газу.

- за листопад 2022 на суму 549 821,33 грн;

- за грудень 2022 на суму 549 821,28 грн;

- за січень 2023 на суму 55 343,44 грн;

- за лютий 2023 на суму 55 343,45 грн;

- за березень 2023 на суму 55 343,45 грн;

- за квітень 2023 на суму 55 343,44 грн;

- за травень 2023 на суму 55 343,45 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у сумі 1 376 359,84 грн суду не надано.

Крім того, позивачем було нараховано на суму боргу пеню в розмірі 42 431,30 грн, 3% річних в сумі 22 257,29 грн та інфляційні збитки в сумі 59 033, 04 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Згідно із частинами другою, шостою статті 633 Цивільного кодексу України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Тобто, договір розподілу природного газу є договором приєднання, за яким його умови визначені заздалегідь однією із сторін, а тому такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до нього в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; постачальник природного газу (далі - постачальник) суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

За приписами частини першої статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, визначаються взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Згідно пунктом 4 глави1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу -правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.

Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Згідно із п. 2 гл.6 р. VI Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням П складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2021 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку якщо річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, суд виходить з такого.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому, а сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 в справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд звертає увагу на той факт, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Посилання відповідача на те, що збройна агресія рф та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, автоматично не мотивує та не обґрунтовує, як саме наведені обставини вплинули на виконання обов`язку відповідача.

Так, зокрема, Листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України офіційно повідомила загалом про воєнний стан й його вплив на виконання обов`язків суб`єктами господарювання в Україні.

У той же час даний лист не містить ідентифікувальних ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за спірним зобов`язанням, дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014.

Сторони є суб`єктами господарювання, тому в разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність провадиться ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Відповідні висновки викладені, зокрема, у постанові КГС ВС від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 376 359, 84 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві та у заяві про зменшення розміру позовних вимог розрахунку 3 % річних складають 22 257, 29 грн, а інфляційні втрати складають 59 033, 04 грн.

Здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат суд вважає арифметично правильним.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 22 257, 29 грн та інфляційних втрат в сумі 59 033,04 грн, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов`язання щодо сплати за постачання природного газу, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, внаслідок чого останнім нараховано пеню, яка за перевіркою суду є аріфметично правильною та підлягає задоволенню.

При цьому суд бере до уваги доводи Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробничого об`єднання "Інжиніринг" про те, що момент закінчення строку поставки за договором купівлі-продажу № 09/03 від 07.10.2021 припадає на початок повномоштабної агресії рф проти народу України, та на період, коли м. Суми були в облозі армією агресора та 05.03.2022, по орендованим АТ "СМНВО-Інжиніринг" виробничим приміщенням літаком країни агресора був нанесений авіаудар, внаслідок чого були зруйновані виробничі приміщення, знищені засоби виробництва, виготовлена продукція та інші матеріальні цінності.

Факт застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та віддання наказу про вчинення таких дій, що полягали у вчиненні обстрілів мирного населення та цивільної інфраструктури 05.03.2022, що призвело до зруйнування будівель і споруд орендованим АТ "СМНВО-Інжиніринг" по проспекту Курському, 30 у м. Суми, підтверджується постановою Окружної прокуратури міста Суми про визнання АТ "СМНВО-Інжиніринг" потерпілим у кримінальному провадженні за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною другою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки (пені) за порушення Договру, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 % від заявленої до стягнення суми.

Суд вважає, що зменшення розміру такої пені на 50 % є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21 215, 65 грн.

З урахуванням пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення у такому випадку зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статтей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 22 501,22 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання «Інжиніринг» (вул. Іллінська, 13, м. Суми, ідентифікаційний код 00205618) на користь Акціонерного товариства «Оператор» газорозподільної системи «Сумигаз» (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 03352432) 1 376 359, 84 грн (один мільйон триста сімдесят шість тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень вісімдесят чотири копійки) основного боргу, 59 033, 04 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч тридцять три гривні чотири копійки) інфляційних збитків, 22 257, 29 грн (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят сім гривень двадцять дев`ять копійок) 3% річних, 21 215, 65 грн (двадцять одна тисяча двісті п`ятнадцять гривень шістдесят п`ять копійок) пені, а також 22 505, 06 грн (двадцять дві тисячі п`ятсот п`ять гривень шість копійок) судового збору.

3. Відмовити в частині вимог щодо стягнення 21 215, 65 грн (двадцять одна тисяча двісті п`ятнадцять гривень шістдесят п`ять копійок) пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 19.08.2024.

СуддяЮ.А. Джепа