Рішення № 121066571, 26.06.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1522/24

Провадження № 2/366/534/24

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

26 червня 2024 року смт Іванків

Іванківський районний суд Київської області, у складі судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог:

ОСОБА_1 (далі - Позивач), через свого представника, адвоката Шурубора Вячеслава Ігоровича звернувся до суду з позовом до ДСП «Північна Пуща» (далі - Відповідач), про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди, у якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 41 084, 62 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник Позивача зазначив, що Позивач з 18.01.2022 по даний час перебуває у трудових відносинах з Відповідачем, що підтверджується довідкою № 7 від 08.05.2024, яку долучено до позову.

Під час перебування у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 41 084, 62 грн. Підтвердженням факту існування заборгованості є розрахунковий листок за квітень 2024, виданий ДСП «Північна Пуща».

Також, враховуючи, що несплата заробітної плати завдала Позивачеві моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, позбавленні спокою, нормальних життєвих зав`язків, у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, просить стягнути з Відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та витрати на правову допомогу під час підготовки позову до суду у розмірі 7 000, 00 грн. та сплачений судовий збір у розмір 1 211,20 грн.

Рух справи:

21.05.2024 позовна заява надійшла до суду.

27.05.2024 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та призначено перше судове засідання на 26.06.2024.

07.06.2024 Відповідачем, через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, клопотання про проведення розгляду справи без представника та доручення до матеріалів справи довідки про заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.06.2024.

Позиції сторін:

Представник Позивача, адвокат Шурубор В.І., у позовній заяві просив розглядати справу без його участі позивача та представника, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити повністю, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Скерував до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Крім того, Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, а витрати на правову допомогу є завищеними та не відповідають критеріям обґрунтованості та розумної необхідності. Відповідач зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди. Звертає увагу на те, що внаслідок військової агресії рф проти України ДПС «Північна Пуща» зазнало чималих втрат, оскільки за період перебування під окупацією підприємству були завдані збитки у великих розмірах, проте адміністрація підприємства намагається виконувати свої зобов`язання щодо першочерговості виплати заробітної плати працівникам.

Позивач відповідь на відзив до суду не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права:

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Щодо заборгованості по заробітній платі.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 18.01.2022 ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ДСП «Північна Пуща» та працює на посаді верстатником деревообробних верстатів 5 р. Деревообробного цеху, що підтверджується довідкою № 7 від 05.05.2024, виданою начальником відділу кадрів ДСП «Північна Пуща» Т. Шундик /а.с.6/.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Судом встановлено, що всупереч зазначеним вище вимогам Закону та у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань утворилась заборгованість Відповідача з виплати заробітної плати перед Позивачем.

Згідно з розрахунковим листком за квітень 2024, виданим ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 , заборгованість за підприємством на кінець місяця перед останнім становить 41 084,62 грн. /а.с.7/.

Відповідно до довідки № 01-15/841 від 06.06.2024 наданої відповідачем до суду за підписом в.о.генерального директора ДСП «Північна Пуща» О. Зайченка та головного бухгалтера С. Шакало, сума заборгованості по невиплаченій заробітній платі ОСОБА_1 станом на 01.06.2024 становить 40 686,49 грн.

На момент розгляду справи в суді доказів погашення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Крім того, судом встановлено, що відповідач надав відзив на позовну заяву, проте, щодо існування перед Позивачем заборгованості по заробітній платі не заперечує, надавши до суду зазначену вище довідку.

Таким чином, наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем по невиплаченій заробітній платі у сумі 40 686,49 грн. підтверджується зазначеною довідкою.

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких обставин, судом встановлені порушення прав та інтересів Позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ДСП «Північна Пуща» на його користь заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Представник Позивача просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 41 084,62 грн., підтверджуючи зазначену суму розрахунковим листком за квітень 2024, виданим Відповідачем /а.с.7/, проте, суд бере до уваги довідку за № 237, яка видана Відповідачем 05.06.2024, та яка надана Відповідачем до суду, відповідно до якої, сума заборгованості по невиплаченій заробітній платі Відповідача перед Позивачем станом на 01.06.2024 становить 40 686,49 грн.

Представник Позивача зазначену суму заборгованості не оспорював, відтак, суд приходить до висновку, що сума заборгованості по невиплаченій заробітній платі Відповідача перед Позивачем є безспірною та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в сумі 40 686,49 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім вимоги про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі з Відповідача на користь Позивача, представником Позивача заявлена вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди.

Моральна шкода.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Представником Позивача у позові зазначено, що у зв`язку з несплатою Відповідачем належних сум заробітної плати, йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, позбавленні спокою та нормальних життєвих зав`язків. Протиправні дії Відповідача змусили Позивача докласти додаткових зусиль для судового захисту порушених прав та їх відновлення. Представник позивача вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн. є розумним та справедливим.

Оскільки судом встановлено наявність порушень прав з боку Відповідача щодо виплати належних сум заробітної плати Позивачеві, тому заявлена вимога щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди є обґрунтованою та доведеною. Проте, виходячи із принципів розумності та справедливості суд вважає за необхідне визначити до стягнення з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.

Доводи Відповідача, викладені у Відзиві до позовної заяви про те, що Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, судом не беруться до уваги, оскільки особа має право на відшкодування моральної шкоди у випадку порушення його трудових прав, без обґрунтування та конкретного наведення причино-наслідкового зв`язку між порушенням його трудових прав та наявною шкодою.

Судові витрати:

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги, укладений Позивачем 03.05.2024 з адвокатом Шурубором В.І. /а.с.8/. Згідно з додатком до зазначеного договору від 03.05.2024, сторони погодили суму гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн. /а.с.9/.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт прийому-передачі юридичних послуг до Договору про надання правової допомоги від 03.05.2024 /а.с.10/, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Шурубором В.І. /а.с.12/, попередній (орієнтовний) розрахунки суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом зазначеної цивільної справи /а.с.13/ та квитанція до прибуткового касового ордера № 03/05-24 від 20.05.2024, відповідно до якої Позивач сплатив адвокату Шурубору В.І. 7 000, 00 грн. згідно з договором про надання правової допомоги від 03.05.2024 /а.с.11/. Також до матеріалів справи долучено ордер на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Шурубором В.І. /а.с.14/, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України на ім`я ОСОБА_2 /а.с.15/.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема пункту 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункту 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункту 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 - заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи відзив Відповідача, в якому зазначено, що відшкодовуються лише втрати, які мають розумний розмір, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає, що витрати на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн., є не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. та які, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягуються їх з Відповідача на користь Позивача.

Таким чином, сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 4 000,00 грн.

Судовий збір:

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору за вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати:

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином за позовною вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, Позивач мав би сплатити судовий збір у сумі 1 211,20 грн., однак він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Оскільки ця позовна вимога задоволена судом частково, а саме на 99% (40 686, 49 грн. задоволена вимога*100/41 084,62 грн. заявлена вимога), тому з Відповідача на користь держави за вказану позовну вимогу підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 199,09 грн. (1 211,20*99%).

Крім того, Позивач сплатив судовий збір у сумі 1 211,20 грн. за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, що підтверджується квитанцією № 4335-3680-5828-7877 від 20.05.2024. Оскільки ця позовна вимога задоволена судом частково, на 10% (1 000,00*100/10 000 грн.), тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 121,12 грн. (1 211,20 грн.*10%).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 259, 263-265, 266, 268, 353, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про стягнення несплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 40 686,49 грн. (сорок тисяч шістсот вісімдесят шість грн., 49 коп.).

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. (одна тисяча грн.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн. (чотири тисячі грн.).

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 121,12 грн. (сто двадцять одна грн., 12 коп.).

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща»,код ЄДРПОУ 40247540, на користь держави судовий збір у розмірі 1 199,09 грн. (одна тисяча сто дев`яносто дев`ять грн., 09 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, але не більш, ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.08.2024.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача: адвокат Шурубор Вячеслав Ігорович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: 07201, Київська область, Вишгородський район, смт Іванків, вул. Мотрича23, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 );

Відповідач: Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща» (код ЄДРПОУ 40247540, адреса: вул. Леніна, 148, м. Чорнобиль Київська область, 07270).

Суддя Анатолій КОРЧКОВ