Рішення № 121065828, 15.08.2024, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3630/24

Провадження № 2/206/1422/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

15.08.2024 Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Лукінова Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно дост. 247 ЦПК Україницивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2024 до суду через «Електронний суд» від представника заявника адвоката КірюшинаА.А. надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована наступним.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 30.11.2018 укладено Договір позики №555109207294. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 20.12.2019 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 8647 про стягнення із Позивача суми заборгованості за згаданим вище Договором в сумі 6458,96 грн., що підтверджується копією Кредитного договору, Виконавчого напису та постанови про відкриття виконавчого провадження № 61050906, які додано до позовної заяви. Позивач вважає Виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений всупереч приписамст. 87 Закону № 3425-ХІІ. Враховуючи викладене, просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8647 від 20.12.2019 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» грошові кошти, та, на підставіст.1212 ЦК України, стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Київська торгово-інвестиційнакомпанія» кошти, отримані без відповідної правової підстави в сумі 5919,71 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія», на користь ОСОБА_1 , витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката в сумі 11 200 грн. та судовий збір.

15.07.2024 ухвалою суду вказана позовна заява залишена без руху, як така, що не відповідала вимогамст. 175-177 ЦПК України, позивачу надано строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі суду. Позивачем вказані в ухвалі суду недоліки усунуто в передбачений строк.

15.07.2024 відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, 16.07.2024 представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, просив позовну заяву задовольнити з наведених у не ї підстав, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомлено, заяв про розгляд справи без їх участі до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано, у зв`язку з чим, суд відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Україниухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі до суду не надходило, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснювалось згідно з ч.2ст. 247 ЦПК України.

Суд, ознайомившись з письмовими доказами, дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 30.11.2018 укладено Договір позики №555109207294, відповідно до умов якого надано ОСОБА_1 кредит в сумі 3500 гривень, а останній зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за його користування, що підтверджується Договором позики № 555109207294 від 30.11.2018 та Додатком до Договору позики №555109207294 від 30.11.2018 (а.с.8-19). Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. на підставі, зокрема, п. 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинено виконавчий напис на Договорі позики № 555109207294, зареєстрований в реєстрі за №8647 про стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за договором в сумі 6458,96 грн.(а.с.13). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Русецькою Оксаною Олександрівною від 23.01.2020 відкрито виконавче провадження №61050906 з виконання виконавчого напису № 8647 від 20.12.2019 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості в розмірі 6458,96 грн (а.с.13 на звороті, 14).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Русецькою Оксаною Олександрівною від 31.01.2020 виконавче провадження № 61050906 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого напису № 8647 від 20.12.2019 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу БаршацькимІ.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості в розмірі 6458,96 грн. (а.с.14 на звороті, 15)

Згідно з відповіді від 05.07.2021 № 01.29/39669 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Русецької Оксани Олександрівни, наданої на адвокатський запит, встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 61050906 від 23.01.2020 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» було стягнуто борг за виконавчим документом у розмірі 5919,71 грн. (а.с.16-17).

Так, за правилами статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат`та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 8 Закону України «Про нотаріат»).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що нотаріус під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не дотримався всіх вимог передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, оскільки сума заборгованості ОСОБА_1 не є безспірною, останній не погоджується із визначеною сумою заборгованості.

Крім того, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Разом із цим, ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № К/800/6492/17 залишено постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року без змін, якою в свою чергу визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині пункту 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса 23.01.2020, постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів доповнений розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», втратила законної сили внаслідок визнання судовим рішенням не чинною та незаконною, нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис лише про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.

Проте, Договір позики укладений між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 , не є нотаріально посвідченим, протилежних доказів чого суду не надано, тому суд приймає такі доводи.

Викладене у своїй сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення вимог позивача у повному обсязі та визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В разі визнання виконавчого напису нотаріуса або іншого виконавчого документу, таким що не підлягає виконанню повинна відбутися реституція сторін, тобто повернення в першочерговий стан.

Частиною першою ст.1212ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст.1212ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із ч.3 ст.1212ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з п.3 ч.3ст.1212ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі №539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 у справі № 910/16334/19.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тому є підстави для повернення відповідачем грошових коштів позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, сплачених за спірним виконавчим написом.

Розмір стягнутих з доходів боржника коштів за виконавчим написом підтверджується з відповіді від 05.07.2021 № 01.29/39669 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Русецькою Оксаною Олександрівною, наданої на адвокатський запит, встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 61050906 від 23.01.2020 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» з якої встановлено, що у борг за виконавчим документом стягнуто суму у розмірі 5919,71 грн., а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача коштів стягнутих за виконавчим написом в сумі 5919,71 грн. (в межах заявлених вимог) підлягає задоволенню.

Також, відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду із позовною заявою у розмірі 2422,40 гривень.

Крім того, згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-4статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті133, статтях137,141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, аналізуючи нормиЦПК Українищодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, згідно з договором про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладеному між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» (а.с. 18-19).

Умовами вказаного договору, зокрема п. 5.3 п. 5 визначено, що вартість послуг за цим Договором визначається відповідно до обсягу наданих послуг, вказаних у акті приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), які підписуються сторонами.

Зокрема, адвокатом Кірюшиним А.А., відповідно до Акту виконаних робіт до вказаного договору надано обсяг правової допомоги позивачу у вигляді: усної консультації тривалістю 4 (чотири) години, вартість однієї години консультації 800, 00 (вісімсот) грн., загалом - 3 200 грн., проведено аналіз судової практики місцевих та апеляційний судів щодо вирішення спорів про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. Також проаналізовано судову практику Київського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України та Великої Палати Верховного Суду України у справі № 826/20084/14 тривалістю 5 (п`ять) годин, вартість однієї години аналітичної роботи 800 грн., а загалом - 4000 грн., підготовлено позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тривалість якої склала 5 (годин) годин, вартість однієї години 800 грн., а загалом - 4000 грн. Загальна вартість послуг з надання професійної правової допомоги станом на 01.07.2024 склала 11 200 грн.

З акту приймання-передачі грошових коштів від 01 липня 2024 року (а.с. 20)та квитанції до прибуткового касового ордера № 74 від 01 липня 2024 року (а.с.20 на звороті) вбачається, що ОСОБА_1 сплатив адвокатському бюро «Артема Кірюшина» 11200 грн. на виконання положень договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року.

Враховуючи викладене, суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена представником відповідача до стягнення з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн. є непропорційною ціни позову, а також обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Враховуючи виконані роботи, складність справи, яка розглядалась у спрощеному провадженні, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст.2,5,10,141,259,263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8647 від 20.12.2019 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОПП НОМЕР_1 який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія», яке знаходиться за адресою: вул. Юності, 8/2, кв. 1, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи: 39584637 грошові кошти.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія», яке знаходиться за адресою: вул. Юності, 8/2, кв. 1, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи: 39584637 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОПП НОМЕР_1 який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ) набутібез достатньоїпідстави грошовікошти урозмірі 5919,71 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія», яке знаходиться за адресою: вул. Юності, 8/2, кв. 1, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи: 39584637 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОПП НОМЕР_1 який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката в сумі 5000 грн тасудовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має прав на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Судове рішення складено 19.08.2024.

Головуючийсуддя: О.В. Поштаренко