Рішення № 121062950, 11.06.2024, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4359/22

Номер провадження 2/495/1820/2024

11 червня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суду Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Кракатиці В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд

ВСТАНОВИВ:

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» (далі - Відповідач, ТОВ «Кредит-Капітал») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 29.06.2021 року за № 249540, таким що не підлягає виконанню.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час ознайомлення із інформацією зазначеною у ЄДРБ, позивач з`ясував, що приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. відкрито виконавче провадження № 68404994 від 27.01.2022 року щодо виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. Як вбачається із інформації зазначеної у Автоматизованій системі виконавчого провадження виконавчий напис вчинено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Звертає увагу суду, що жодних документів виконавчого провадження, як то постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надходило, що є грубим порушенням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, 27.01.2022 року приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. відкрито виконавче провадження № 68404994 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості.

Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису № 249540, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 29.06.2021 року.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, обов`язковою умовою для вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості має бути безспірність такої заборгованості. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (надалі «Порядок»), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Отже, на момент вчинення виконавчого напису набрало чинності судове рішення, яким визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, якою доповнено Перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Позивач зауважує, що відповідачем за місцем реєстрації позивача не було надіслано жодної вимоги, що усунення недоліків. Тому на підставі яких документів відповідачем приватному нотаріусу надано розрахунок заборгованості яка, на думку відповідача, є безспірною позивачу не відомо. Отже, на підставі документів, наданих відповідачем нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.

При цьому позивачу не надходила вимога від відповідача про усунення порушень основного зобов`язання. Наслідки такого неповідомлення зазначені у узагальненні ВССУ від 07.02.2014 року про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. А саме в п. 10 вказаного узагальнення вказано, що поза увагою нотаріусів часто залишається, те що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суму своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Нотаріус не повідомляв позивача про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора (Відповідача).

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

З огляду на вищезазначене просить суду позов задовольнити.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.07.2022 року по справі відкрите спрощене позовне провадження з призначенням судового засідання, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Було витребувано від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича посвідчені копії документів, на підставі яких здійснюється стягнення суми заборгованості з позивача ОСОБА_1 та від приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович посвідчені копії документів на підставі яких був виданий виконавчий напис № 249540 від 29.06.2021 року щодо стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 .

Однак ухвала залишилися проігнорована та відповіді на неї ні на офіційну електронну пошту суду, ні до канцелярії суду не надходило.

У зв`язку із чим в силу положень п. 10 ст. 84 ЦПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами. Відповідно до п. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.

19.06.2023 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2023 року заява позивача була задоволена та зупинено стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 29 червня 2021 року за № 249540.

У судове засідання позивач не з`явився, у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи, шляхом направлення судової повістки, до суду свого представника не направило, причини неявки суду не повідомило і від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, пояснень не надали.

Суд розглядає справу за відсутність позивача та відповідача, належним чином повідомлених про день та час судового розгляду справи, відповідно до наданої заяви, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи зазначене, з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.

Відповідно до положень ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та їх нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено, що 27.01.2022 року приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 68404994, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 29.06.2021 року за № 249540 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Кредит-Капітал» загальну суму заборгованості 16 545,00, що виникла за кредитним договором № 2964504899/496047 від 23.02.2020, укладеним в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Надалі приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. в межах вказаного виконавчого провадження було винесено постанову від 05.06.2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно положень ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування, насамперед, встановлюються Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) та іншими нормативними актами.

Так, в ст. 87 Закону передбачено, що виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість вчиняються нотаріусами для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 88 Закону та пунктами 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено умови вчинення виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (підпункт 3.1).

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (підпункт 3.3).

Умови до форми та змісту письмової заяви стягувача на вчинення виконавчого напису передбачають підпункти 2.1, 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку.

Відповідно до підпунктів 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджується документами, чітко визначеними Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Пунктом 2 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, необхідно надати: оригінал кредитного договору; засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Боржник у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Виходячи з такого підходу до вирішення цих спорів, Верховний Суд України у постанові від 05.07.2017 року (справа № 6-887/цс17) зазначив, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність заборгованості, її розмір та складові для вчинення нотаріального напису належним чином не доведена, як наприклад даними щодо сум отриманих у кредит коштів, їх повернення, нарахування та розрахунку боргу тощо.

Таким чином, суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріуса були порушені вимоги статей 87 та 88 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 3 Порядку.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено право на оскарження нотаріальної дії особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів безспірності заборгованості боржника при вчиненні виконавчого напису, а вищевказані обставини в їх сукупності вказують на недотримання Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вимог законодавства України під час вчинення даного виконавчого напису.

Зазначене узгоджується із висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними в постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.03.2020 № 757/24703/18-ц.

Суду не надано доказів на підтвердження належного направлення боржнику заключної вимоги про дострокове погашення заборгованості та, відповідно, отримання її боржником.

Також, у матеріалах виконавчого провадження відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі-Порядок № 296/5) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі в частині доповнення Переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року відмовлено.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.02.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.

Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.

Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині.

Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

В п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17, визначено, що оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений 29.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що оскаржуваний виконавчий напис був виданий приватним нотаріусом щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості, що виникла за кредитним договором № 2964504899/496047 від 23.02.2020 року. При цьому, суду не надано доказів того, що вказаний договір був посвідчений нотаріально.

При цьому, жодних об`єктивних даних на підтвердження факту існування кредитного договору № 2964504899/496047 від 23.02.2020 року, та щодо підстав на рахуванні і розміру заборгованості за таким договором, сторонами суду не надано та під час судового розгляду справи не встановлено, як власне і того факту, що такий договір був посвідчений нотаріально.

Відповідно, встановлені судом обставини та досліджені докази у своїй сукупності не дають підстав стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з позивача на підставі виконавчого напису № 249540, виданого 29.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., має характер безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.

Тобто в матеріалах справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена банком при подачі документів нотаріусу, та боржник про заборгованість достеменно знав, однак, проігнорував вимогу про її погашення, а відтак позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Висновки суду

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання виконавчого напису № 249540 від 29.06.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Розподіл судових витрат

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 992,40 грн. за подання позовної заяви та сума судового збору в розмірі 536,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 142, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович від 29.06.2021 року № 249540 щодо звернення стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корп. 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 992,40 гривень сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корп. 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 536,80 гривень.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2023 року, у вигляді зупинення стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 29 червня 2021 року за № 249540, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корп. 1).

Треті особи:

- приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5);

- приватний виконавець виконавчого округу Одеська область Щербаков Юрій Сергійович (адреса: м. Одеса, вул. Гоголя 19, офіс 1).

Повний текст судового рішення складено 11.06.2024 року.

Суддя Н.Д. Анісімова