Рішення № 121062358, 05.08.2024, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3688/24

Пр.2/336/1995/2024

05.08.24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/3688/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна, про стягнення безпідставно збережених коштів,

за відсутності сторін та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 18.04.2024 звернулася до суду з зазначеним позовом, просить стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті кошти у сумі 16 591,82 гривня.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.06.2022 з ОСОБА_1 стягнуто на користь відповідача у даній справі 35418,67 гривень. Виконання рішення здійснювалось в примусовому порядку. Проте, ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.06.2022 вказане рішення скасовано, що з урахуванням положень ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закриття виконавчого провадження. Згідно з відповіддю приватного виконавця Шавлукової З.А. від 23.10.2023 на запит позивачки, - кошти, стягнуті під час здійснення виконавчого провадження, були розподілені таким чином: 389,00 гривень є витратами виконавчого провадження, 16591,82 гривень перераховані на рахунок ТОВ «КК «Мрія» як заборгованість, 1659,18 гривень є основною винагородою виконавця, яка згодом була повернута позивачці. Проте, звернення позивачки до стягувача щодо повернення вказаної суми стягнутих коштів залишено без реагування.

Із посиланням на ст.1212 ЦК України, враховуючи, що ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, представник позивача просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено дату, час і місце проведення судового засідання. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачкою. Роз`яснено, що відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Також встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи. Роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч.3-6 ст. 178 ЦПК України.

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи сторонами подано не було. Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.

Представник позивачки адвокат Іващенко М.В. в судове засідання не з`явилась, за змістом клопотання, вх.№ від 05.08.2024, просить розглядати справу без участі сторони позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі за відсутності відповідача, підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник також наголошує, що в позасудовому порядку домовленості між сторонами не досягнуто.

Представники відповідача ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явились (вперше 04.06.2024), про день, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином шляхом надіслання судових повісток, смс-інформування.

04.06.2024 судове засідання відкладено за клопотанням сторони відповідача для ознайомлення із матеріалами справи. Згідно з матеріалами справи сторона відповідача ознайомлена із цивільною справою 04.06.2024. Крім того, 05.08.2024 за допомогою засобів електронного листування надійшло клопотання від представника відповідача адвокатки Нємної Т.І., проте без підтвердження повноважень на представництво інтересів ТОВ «Керуюча компанія «Мрія». Так, за приписами ч.4 ст.62 ЦПК України овноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". Зазначених доказів до клопотання не додано, тому суд залишає його без розгляду.

Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заяв та клопотань до матеріалів справи не надано, про причини своєї неявки відповідач суду не повідомив, заяв по суті справи (відзиву) до суду не подано.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)

Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.06.2022 у цивільній справі 336/6423/2020, пр.2/336/2482/2022 позов ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» заборгованість за надані у період з 01.11.2017 року по 30.09.2020 року послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 35 418,67 гривень та судові витрати у розмірі 2 102,00 гривень (веб-посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104865016). Зазначене рішення скасовано відповідно до ухвали суду від 05.07.2023 із поновленням ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. (веб-посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113908351). 04.10.2023 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя ухвалено рішення, відповідно до мотивувальної частини якого: «виходячи з часток власності відповідача з відповідачки підлягають стягненню 9 563,04 гривень із загальної суми боргу по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком». Так, позов ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» заборгованість за надані у період з 01.11.2017 року по 30.09.2020 року послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 9 563,04 гривень та судові витрати у розмірі 567,54 гривень. В іншій частині позовних вимог ухвалено відмовити. Рішення суду набрало законної сили 04.11.2023 (веб-посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113908404).Крім того,23.10.2023виправлено опискупо текстурішення зазаявою ОСОБА_1 (веб-посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114404258).

Підставою для звернення до суду стала неможливість позасудового вирішення спору між сторонами. Так, згідно з відповіддю Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. від 23.10.2023, вих.№17353 у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 13.10.2023, на виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження ВП №71318434 з виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м.Запоріжжя по справі №336/6423/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» заборгованості за надані послуги. Виконавче провадження було відкрито 16.03.2023. 12.10.2023 приватному виконавцю повідомлено про скасування рішення суду. Відповідно до п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем 12.10.2023 винесено постанови про закінчення виконавчого провадження, припинено всі заходи примусового виконання рішення. Так, станом на 12.10.2023 з боржника стягнуто кошти в сумі 18640,00 гривень, а саме: витрати виконавчого провадження у сумі 389,00 гривень, перераховано на рахунок стягувача 16591,82 гривень, основна винагорода виконавця у сумі 1659,18 гривень. Разом з цим, повернення суми боргу, яка була перерахована стягувачу, як видно з відповіді приватного виконавця, не є можлива.

Крім того, як видно з матеріалів справи, згідно з відповіддю генерального директора ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» С.Козленка від 12.12.2023 № 23-0340 на заяву ОСОБА_1 від 03.11.2023 про повернення безпідставно стягнутих коштів, представником товариства запропоновано звернутись для переоформлення особового рахунка відповідно до частки у праві власності та для вирішення інших питань особисто, по суті звернення рішення не прийнято.

При розгляді справи суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. За приписами ч.4,5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч.2,3,6 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Як передбачено ч.1,2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Крім того, за положеннями ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

За положеннями ст.1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд зауважує, виходячи зі змісту ст.1212 ЦК України, на особливостях змісту та інших елементів кондикційного зобов`язання, тобто, зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. З огляду ст.1212 ЦК України суб`єктами в кондикційному зобов`язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов`язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, набувач майна, який виступає боржником, але станом на час вирішення по суті кондикційної вимоги може й не володіти майном у натурі. Особливістю матеріального об`єкта кондикційного зобов`язання є його універсальність таким об`єктом може бути будь-яке майно: як індивідуально-визначене, так і визначене родовими ознаками, у тому числі й грошові кошти.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Проте, ст. 1215 ЦК передбачає винятки, у яких не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом. Так, договірний характер стосунків між сторонами виключає можливість застосування судом до них положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі зобов`язання повернути майно.

Проте, в даному випадку, із врахуванням того, що підстава для сплати заборгованості ОСОБА_1 на користь надавача послуг з утримання будинку (ТОВ «КК «Мрія») відпала, як це встановлено під час розгляду справи, що зумовило закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, проте, на час розгляду справи кошти не були перераховані ОСОБА_1 на її звернення в позасудовому порядку, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі у спосіб, визначений стороною позивача.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, ч.3,4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

За приписами до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі наведеного, оскільки для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження майна, а не конкретна підстава, за якою це відбулося, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 128, 174, 178, 187, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна, про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені грошові кошти у сумі 16 591,82 гривня (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня 82 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Реквізити сторін та третьої особи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», код ЄДРПОУ 40413159, адреса місцезнаходження: 69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В;

Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна адреса місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 6, офіс 106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 05.08.2024.

Суддя Л. А. Вайнраух