Ухвала суду № 121059751, 15.08.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/7931/24

Номер провадження 1-кп/201/866/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м. Дніпро

вул. Гусенка, 13

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого в межах кримінального провадження, внесеного 27 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024040000000752 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бгаговещенськ, Амурської області Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 27 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024040000000752 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подане письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого в межах вказаного кримінального провадження.

В обґрунтування доводів клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яке передбачено покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією або такої.

Тож, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в суді з метою змусити їх надати неправдиві свідчення, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом розголошення відомостей досудового розслідування, що в подальшому перешкоджатиме проведенню судового розгляду, судових засідань і виклику учасників тощо, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що обумовлюється стійкими та сформованими проросійськими поглядами обвинуваченого, який не підтримує діючу владу на території України і вважає державні органи всіх гілок влади нелегітимними, про що неодноразово висловлювався у судових засіданнях.

Отже, на думку прокурора, застосування більш м?якого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого останній об?єктивно обвинувачується, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином обвинувачений, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж цілодобовий домашній арешт, віднесеться і до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на нього обов`язків, переховувати від слідства і суду, продовжити злочину діяльність, здійснити незаконний вплив на свідків тощо.

Тож, оцінюючи в сукупності наведені обставини, прокурор вважає, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти існуючим ризикам. Відповідно до ст. ст. 181, 194 КПК України просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із продовженням покладених у попередньому судовому рішенні обов`язків. До клопотання прокурором додані документи на підтвердження того, що ОСОБА_4 з 2017 року не працює.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів за місцем мешкання останнього, із продовженням покладених у попередньому судовому рішенні обов`язків.

Зауважив, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований з 2017 року і знаходиться на утриманні дружини, жодних кроків направлених на пошуки роботи не здійснював і на біржу труда на облік не ставав, що вказує на відсутність достатніх соціальних зв`язків, які б мали утримати останнього від переховування від суду.

Додав, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 допускав неналежну процесуальну поведінку, яка полягала у неявках до слідчого судді за викликом, після чого ухвалене рішення про привід підозрюваного, у зневажливому ставленні до суддів першої та апеляційної інстанції, які здійснювали розгляд скарг в межах цього провадження.

Вважав, що перелічені у клопотанні ризики продовжують існувати та не зменшилися з наведених ним мотивів, тож інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та запобігти цим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення поданого прокурором клопотання, вважаючи його необґрунтованим, а наведені ризики недоведеними.

Довів до відома суду, що все, на що посилається прокурор є видумками, які не підтверджуються жодними доказами.

Зауважив на тому, що він вже 3 місяці находиться під домашнім арештом, тому не може ні на кого впливати та переховуватися від суду. Тим більше, вважав, що домашній арешт жодним чином не може вплинути на бажання особи вчинити або не вчинити протиправні дії.

Заперечував проти доводів прокурора, який посилався на те, що він знаходиться на утриманні у своєї дружини, не працює і не перебуває на обліку на біржі труда та стверджував, що дійсно в їх сім`ї єдиний працюючий член сім`ї є дружина, яка працює заради пенсії, у них є двоє неповнолітніх дітей, яких потрібно постійно відвозити до школи, кружків, забезпечувати безпеку в укриттях під час повітряної тривоги тощо, тож, на сімейній нараді вони із дружиною вирішили, що цим буде займатися він. При цьому, вказав, що з 2017 року офіційно не працевлаштований, мав певні заощадження, а тому він може собі дозволити не працювати.

Стосовно змісту клопотання прокурора зауважив, що він не визнає інкриміновані йому обставини, зазначені в обвинувальному акті і вважає висунуте йому обвинувачення необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підтверджене жодними доказами, а заявлені прокурором ризики є недоведеними.

Визнає, що на Україну напала російська федерація разом із ОСОБА_6 , такі дії він не підтримує та знаходиться на стороні українського народу. Тим більше, він є мирною людиною, виступає проти війни у будь-яких її проявах та за збереження української нації.

Також зауважив, що він бажає довести свою невинуватість, має міцні соціальні зв`язки, має дружину та неповнолітніх дітей, постійне місце проживання тощо, тому переховуватись він на меті не має. Просив застосувати нічний домашній арешт або ж одягнути браслет.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, вважав, що підстав для продовження його підзахисному запобіжного заходу не має та просив відмовити у задоволенні поданого прокурором клопотання.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а також заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Статтею 176 КПК Українипередбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є домашній арешт.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно зіст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того,статтею 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставінаданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року під час проведення досудового розслідування в межах даного кримінального провадження відносно ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів до 05 липня 2024 року із покладенням певних обов`язків, який був продовжений.

Розглядаючи доводипрокурора продоцільність продовження ОСОБА_4 строку діїзапобіжного заходуу виглядідомашнього арешту, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважає, що в даному випадку є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із поширенням матеріалів, в яких міститься виправдодування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі до п`яти років.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який з 2017 року офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, дружину та двох неповнолітніх дітей, що не стало відповідним стримуючим фактором протиправної поведінки останнього.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин та даних про особу обвинуваченого, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про продовження існування ризиків можливих спроб ОСОБА_4 переховуватися від суду.

Суд також погоджується із заявленим стороною обвинувачення ризиком можливих спроб ОСОБА_4 продовжити злочин в якому звинувачується або вчинити інше кримінальне правопорушення, який продовжує існувати з огляду на конкретні обставини інкримінованого діяння, вчиненого під час воєнного стану у зв`язку із повномасштабною військовою агресією РФ проти України та пов`язаного з поширенням матеріалів в яких міститься її виправдовуваня.

Наведені обставини дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може мати стійкі та сформовані проросійські погляди, не підтримує діючу владу на території України та вважає державні органи всіх гілок влади нелегітимними.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає продовження існування цих ризиків доведеним у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Окремо, суд зауважує на тому, у попередньому судовому рішенні судом визнані недоведеними заявлені прокурором ризики, передбачені п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте, сторона обвинувачення знову посилається на продовження існування цих ризиків, не навів при цьому жодних нових мотивів.

Враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали щодо застосування до останнього означеного запобіжного заходу закінчується 01 вересня 2024 року вважає за доцільне продовжити строк його дії на 60 днів до 13 жовтня 2024 року включно.

Висновки суду про те, що застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання реалізації ним встановлених ризиків, ґрунтуються на сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

При цьому, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема, відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягти лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження, втім, застосування більш м`яких запобіжних заходів може відтермінувати можливість його виконання.

Посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, дружини та неповнолітніх дітей, відсутність судимостей, які безумовно заслуговують на увагу, проте жодним чином не нівелюють та суттєво не зменшують встановлені судом ризики, а тому не можуть слугувати підставою для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Тим більше, ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, втім, жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці обвинуваченого, про що вже зазначалося у попередньому судовому рішенні.

До тогож знаведених уцьому рішеннімотивів судвідкидає доводи сторони захисту щодо недоведеності заявлених прокурором ризиків можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду, продовжити вчинення інкримінованого злочину або ж вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окремо, при розгляді клопотань сторони захисту та перевірки викладених ними доводів, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

Ухвалюючи рішення щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд вважає, що покладені на останнього слідчим суддею у попередньому судовому рішенні обов`язки не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду, за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, слід залишити без змін.

Водночас, є доцільним дозволити ОСОБА_4 залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час оголошення повітряної тривоги з метою забезпечення своєї безпеки у найближчому укритті, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги, а також для надання невідкладеної медичної допомоги обвинуваченому, за умови подальшого невідкладного повернення до житла.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання ним обов`язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися до житла, де він проживає, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 176-178, 183, 194, 196, 314-315, 369-372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходуу виглядідомашнього арештувідносно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжити на строк 60 днів, тобто до 13 жовтня 2024 року включно.

Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , де останній зареєстрований та фактично проживає.

Зобов`язати ОСОБА_4 не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду, за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дозволити ОСОБА_4 залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час оголошення повітряної тривоги з метою забезпечення своєї безпеки у найближчому укритті, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги, а також для надання невідкладеної медичної допомоги обвинуваченому, за умови подальшого невідкладного повернення до житла.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання ним обов`язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися до житла, де він проживає, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, є 13 жовтня 2024 року включно.

Виконання ухвали про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Копію ухвали направити до ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для контролю за поведінкою ОСОБА_4 .

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 18 годині 00 хвилин 16 серпня 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1