Ухвала суду № 121059745, 15.08.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/14778/23

Номер провадження 1-кп/201/493/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м. Дніпро

вул. Гусенко, 13

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянув у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 20 серпня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202120000001212 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка, Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 20 серпня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202120000001212 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» до канцелярії подано клопотання про повернення обвинувального акту у зв`язку із його невідповідністю вимогам КПК України, яке реєстроване в АСД суду за вхідним №27668/24-Вх. від 30.07.2024 року.

В обґрунтування доводів клопотання захисник ОСОБА_4 посилається на відсутність в обвинувальному акті печатки прокуратури, а також переліку слідчих у цьому кримінальному провадженні, з якого суд мав би можливість встановити наявність або відсутність повноважень певного слідчого. Тим більше, обвинувальний акт та Реєстр матеріалів досудового розслідування підписаний слідчим ОСОБА_6 , в той час, коли процесуальні рішення під час досудового розслідування приймалися іншими слідчими, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Крім того, з тексту обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом вартість якого у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, вчинене у складі організаційної групи), зокрема, у тому, що він умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 незаконно заволоділи транспортним засобом.

При цьому, обвинувальний акт не містить анкетних даних вищевказаних осіб, з Реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається, що матеріали відносно цих осіб виділені в окреме провадження.

Більш того, формування обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формування, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Відсутність в обвинувальному акті формування обвинувачення щодо особи унеможливлює якісний і повний її захист.

А тому, на переконання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 , наведені нею обставини порушують право на захист її підзахисного та осіб, які зазначені в обвинувальному акті, тож, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому, підлягає поверненню прокурору, оскільки вказані недоліки унеможливлюють призначення справи до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримала подане нею клопотання та просила повернути обвинувальний акт прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника ОСОБА_4 , вважав за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 , зазначив, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення відсутні.

В обґрунтування своєї позиції прокурор вказав, що доводи сторони захисту щодо відсутності печатки в обвинувальному акті є необґрунтованими, оскільки скріплення обвинувального акту печаткою прокуратури не передбачено вимогами КПК України. Тим більше, є стала судова практика відповідно до якої скріплення печаткою обвинувального акту не є обов`язковим.

Посилання захисника ОСОБА_4 про відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, що позбавляє суд можливості перевірити повноваження слідчих, є передчасними, адже на стадії підготовчого провадження суд не може перевіряти та надавати оцінку цим питанням.

Тим більше, обвинувальний акт складений та підписаний слідчим ОСОБА_6 із зазначенням його посади, дати та місця складання обвинувального акту, а також інших необхідних даних, тож доводи сторони захисту не ґрунтуються на вимогах закону.

Окрім того, зауважив, що стороною обвинувачення в обвинувальному акті зазначені відомості в тому обсязі, який необхідний для здійснення судового розгляду і з`ясовувати фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 злочину на стадії підготовчого провадженні суд не вправі.

А тому, прокурор ОСОБА_3 , вважав що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наданий суду обвинувальний акт та матеріали додані до нього, суд приходить до висновку, що зазначений обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України. Згідно з цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п.37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Так, в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, стороною обвинувачення було зазначено, що у вчиненні вказаних діянь фігурує ще декілька осіб, а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , втім, в обвинувальному акті не зазначено чи притягувались дані особи до кримінальної відповідальності за інкриміновані діяння, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, чи стосовно вказаних осіб виділені матеріали в інше провадження, тощо. Зіставлення прізвищ та ініціалів осіб в обвинувальному акті дає можливість їх ідентифікувати, оскільки зі змісту останнього випливає, що ОСОБА_5 діяв у складі організованої групи, до якої нібито входили ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а за змістом п. 13 ч. 1 ст. 3 цього ж Кодексу, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленим цим Кодексом.

Таким чином, констатація в обвинувальному акті факту вчинення злочину не тільки ОСОБА_5 , а й іншими особами - ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , щодо яких відсутні будь-які судові рішення, є грубим порушенням принципів верховенства права та презумпції невинуватості, передбачених ст. 62 Конституції України, ст. ст. 8, 17 КПК України та інших прав вказаних осіб, які не мають відповідного процесуального статусу і не беруть участь у розгляді даного кримінального провадження, але вказані обставини стосуються їх законних інтересів.

Тим більше, з огляду на усталену практики Верховного Суду України, у разі виділення матеріалів кримінального провадження стосовно інших співучасників кримінального правопорушення в окреме провадження, посилання в обвинуваченні на прізвища вказаних осіб є неприпустимим.

Отже, виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору з підстав його невідповідності вимогам кримінального процесуального закону, які не можуть бути усунуті судом.

В цьому контексті суд погоджується із доводами захисника ОСОБА_4 щодо повернення обвинувального акту прокурору з наведених підстав.

Водночас, посилання сторони захисту на те, що обвинувальний акт не скріплений печаткою прокурора, на відсутність у ньому відомостей щодо групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування даного кримінального провадження тощо, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, судом відхиляються як такі, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав, наведених у цьому рішенні, для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 20 серпня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202120000001212 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 7, 9, 291, 314, 337, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 20 серпня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202120000001212 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України повернути прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст.395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 14 годині 30 хвилин 16 серпня 2024 року.

Суддя ОСОБА_1