Ухвала суду № 121059681, 12.08.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №296/5552/24

Категорія 68

2/295/2761/24

УХВАЛА

Про передачу справи за підсудністю

12.08.2024 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,

розглянувши позовну заяву, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Бондарем Іллею Миколайовичем (місце проживання АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа - ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просить розірвати шлюб між сторонами, укладений 10.08.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції; встановити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити факт самостійного виховання ОСОБА_1 своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 21.06.2024 матеріали цивільної справи №296/5552/24 передано за підсудністю на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024 для розгляду вказаної цивільної справи головуючим суддею визначено Стрілецьку О.В.

Перевіряючи матеріали позовної заяви на дотримання вимогстатей 26-30 ЦПК України, суд дійшов висновку, що справа підлягає направленню за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира з огляду на наступне.

Зі змісту ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 21.06.2024 вбачається, що дана справа передана за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира на підставі ч. 2 ст. 28 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач проживає на території АДРЕСА_3 , що не відповідає фактичним обставинам і спростовується матеріалами справи.

Питання визначення підсудності врегульовано параграфом 3глави 2 ЦПК України.

Частиною 1 статті 27 ЦПК Українипередбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, стаття 28 ЦПК України регламентує визначення правил підсудності справ за вибором позивача (альтернативна підсудність).

Правилами ч. 2 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Крім того, частиною 17 статті 28 ЦПК України визначено, що позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред`являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Саме позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленоїстаттею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Враховуючи викладене, реалізація права на застосування альтернативної підсудності належить до дискреційних повноважень позивача та не може самостійно застосовуватися судом.

07.08.2024 на виконання запиту суду надійшли Відомості відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області, зі змісту яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зареєстрований на території Житомирської області.

З матеріалівсправи вбачається,що подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом здонькою ОСОБА_3 проживали вм.Сєвєродонецьк Луганськоїобласті,яке наданий час відповіднодоПерелікутериторій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією,затвердженого наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій Українивід 22.12.2022№ 309(зподальшими змінами),згідно зяким м. Сєвєродонецьк Луганської області з 25.06.2022 є тимчасово окупованою територією України.

Отже, позивач і його донька є внутрішньо переміщеними особами.

Звертаючись до суду з позовом адвокат Бондар І.Л. зазначив адресу проживання ОСОБА_1 та його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , яка знаходиться на території Корольовського району м. Житомира.

Згідно Довідки провзяття наоблік внутрішньопереміщеної особи №1827-5002934150 від 30.08.2023 фактичне місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Корольовського району м. Житомира.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, можна зробити висновок, що на даний спір розповсюджуються правила, за яких визначення підсудності належить позивачу. Позивач використав надане йому процесуальне право і звернувся до Корольовського районного суд м. Житомира за своїм вибором, за місцем свого проживання, а тому підстави для передачі справи Богунському районному суду м. Житомира на підставі ч. 2 ст. 28 ЦПК України були відсутні.

Крім того, є безпідставними посилання в ухвалі суду від 21.06.2024 про направлення справи за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира на фотокопію невідомого документа, який містить графу: місце проживання зазначене в банку: АДРЕСА_3 , оскільки вказана фотокопія не є документом, в розумінні вимог Цивільного процесуального кодексу України, з її змісту взагалі неможливо встановити назву такого документу, коли та ким він виданий. Зазначена фотокопія також не є належним документом, який підтверджує місце проживання особи в розуміння норм ЦПК України та Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Згідно з ч.4ст.10ЦПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини також висловив у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Відповідно достатті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII(далі - Закон №1402-VIII), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Розгляд справи судом із застосуванням правил альтернативної підсудності без реалізації позивачем права на вибір такої підсудності є позбавленням позивача права на повноважний суд в розумінніЗакону №1402-VIII.

Згідно з п.1 ч.1ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на те, що судом встановлено, що позивач скористався наданим виключно йому правом на звернення до суду за його вибором за місцем свого проживання, що належить до її безумовного та гарантованого законом права, підстави для застосування правил виключної підсудності в межах даного позову відсутні, з метою забезпечення права позивача на повноважний суд та недопущення порушення передбаченихстаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій позивача, матеріали цивільної справи №296/5552/24 слід передати на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира як суду, встановленомузакономвідповідно до ч. ч. 2, 16, 17ст.28 ЦПК України, уповноваженому на розгляд даного позову.

Керуючись статтями27,28, 30,32,260,261,353 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Матеріали цивільноїсправи №296/5552/24 направити за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її складення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Стрілецька