Рішення № 121056262, 16.08.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2024 р. № 400/13482/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів1. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, 2. Керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_2 , вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, провизнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000, грн.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ПФУ) та керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Сичугової Олени Анатоліївни (далі також керівник ГУ ПФУ, відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 143250004896 від 14.06.2021 року та рішення № 143250004896 від 18.06.2021 року, та рішення № 42/1 від 24.06.2021 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області стосовно здійснення ним розрахунку суми поточної пенсії ОСОБА_1 у розмірі визначеному не на дату нарахування до виплати поновленої пенсії 14.06.2021 року на дату припинення її виплати, та здійснення розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 року по 19.12.2018 року без обов`язкового врахування індексації на момент її виплати та без нарахування компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію ОСОБА_1 , за період з 07.10.2009 року по 19.12.2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області стосовно не здійснення розрахунку суми поточної пенсії ОСОБА_1 на 14.06.2021 року з урахуванням її індексації на момент виплати та не здійснення розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 року по 19.12.2018 року з урахуванням індексації на дату нарахування до виплати 14.06.2021 року, та не здійснення ним нарахуванням на 14.06.2021 року компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 19.12.2018 року. відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області стосовно зменшення з 18.06.2021 року розміру поточної пенсії ОСОБА_1 з 3043,18 грн. на 1769,00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Сичугову Олену Анатоліївну утриматися від вчинення цих протиправних дій, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію з 18.06.2021 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області стосовно утримання з ОСОБА_1 буцімто надміру виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 14.06.2021 року з урахуванням індексації на момент нарахування її до виплати, а саме на 14.06.2021 рік, та з нарахуванням на 14.06.2021 компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію Позивачки, за період з 07.10.2009 року по 19.12.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити виплатити ОСОБА_1 протягом 10 днів суму пенсії за період з 07.10.2009 року по 19.12.2018 року з урахуванням індексації на момент нарахування її до виплати, а саме на 14.06.2021 рік, та з компенсацією втрати частини доходів, за винятком сплачених сум;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити кошти в сумі 100000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй дискримінаційними протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснило розрахунки пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 19.12.2018 рік у спосіб, не передбачений у в Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та протиправно з 18.06.2021 року зменшив поточну пенсію ОСОБА_1 з 3043,18 грн. на 1769,00 грн.

Ухвалою від 29.12.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що на виконання рішення суду від 20.01.2021 року у справі № 400/5290/20 ГУ ПФУ здійснено виплату недоотриманої пенсії за період з 07.10.2009 року по 19.12.2018 року. Постановою ПААС від 06.11.2019 року у справі № 400/1939/19 зобов`язано поновити виплату пенсії позивача з 20.12.2018 року. Але нарахування пенсії за вказаний період проведено без урахування індексації сум пенсії, а сума компенсації не розрахована.

Крім того, з 18.06.2021 року розмір пенсії позивача зменшено до 1769,00 грн., що значно менше нарахованої на виконання рішення суду.

Відповідачі відзиви на позов не надали.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 року у справі № 400/1939/19 змінено рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року та, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 20.12.2018 року, у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

На виконання рішення суду ГУ ПФУ поновлено виплату пенсії позивача. Розмір пенсії склав 3043,00 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року у справі № 400/5290/20 зобов`язано ГУ ПФУ виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 19.12.2018 рік відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10.06.2021 року представник позивача звернувся до ГУ ПФУ із заявою щодо виконання рішення суду у справі № 400/5290/20.

Листом від 24.06.2021 року № 6447-6302/Л-02/8-1400/21 ГУ ПФУ повідомило, що на виконання рішення суду від 20.01.2021 року у справі № 400/5290/20 ним у добровільному порядку, в межах покладених судом повноважень, поновлено позивачеві виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року по 19.12.2018 року. Розмір пенсійної виплати з 01.06.2021 року становить 1769,00 грн.

До листа додані рішення ГУ ПФУ:

- від 14.06.2021 року № 143250004896 про перерахунок пенсії позивача за період з 01.07.2009 року по 19.12.2018 року;

- від 18.06.2021 року № 143250004896 про перерахунок пенсії позивача та призначення з 18.06.2021 року пенсії у розмірі 1769,00 грн.

Крім того, листом від 25.06.2021 року № 1400-0403-8/42464 на адресу представника позивача направлено рішення ГУ ПФУ від 24.06.2021 року № 42/1 про утримання надміру виплачених пенсій, відповідно до якого за період з 20.12.2018 року по 30.06.2021 року утворилась переплата пенсії у сумі 25031,56 грн., яка підлягає поверненню.

Не погоджуючи з рішеннями пенсійного органу, вважаючи зменшення розміру пенсії на виконання рішення суду та стягнення надміру нарахованих сум протиправними, вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано індексацію пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Як вбачається з матеріалами справи, після самостійного перерахунку пенсії позивача, її розмір був зменшений.

Суд врахував, що відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону №1058 у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

З огляду на викладене, суд погоджується із твердженням позивача, щодо протиправності дій відповідача стосовно зменшення основного розміру пенсії позивача з 18.06.2021 року, а отже рішення ГУ ПФУ від 14.06.2021 року № 143250004896 та від 18.06.2021 року № 143250004896 підлягають скасуванню.

Щодо вимог про скасування рішення про утримання надміру виплачених пенсій, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст. 50 Закону № 1058-IV та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).

Крім того, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 року № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 року № 25-3) (далі - Порядок № 6-4).

Пунктами 3 та 4 Порядку № 6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

У разі припинення виплати пенсії відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавець встановив наступні підстави для відрахування виплаченої надміру суми пенсії на підставі рішення пенсійного органу:

- зловживання з боку пенсіонера;

- подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідно до ч. 3 ст. 107 Закону № 1058 суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду: юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк з дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення: одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 12 (відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, на пенсіонера може бути покладений обов`язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об`єктивними даними зловживань з його боку, тобто наявність об`єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних згідно наданих довідок.

Суд вказує, що жодних зловживань з боку позивача щодо подання недостовірних даних або подання нею документів з явно неправильними відомостями, про які йому достовірно відомо судом не встановлено.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявності вини позивача чи зловживань при отриманні пенсії.

Крім того, як встановлено судом вище, ГУ ПФУ протиправно зменшено розмір пенсії позивача під час її перерахунку.

Враховуючи викладене, рішення ГУ ПФУ від 24.06.2021 року № 42/1 про утримання надміру виплачених пенсій підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ стосовно утримання з позивача буцімто надміру виплачених сум, суд звертає увагу, що належним та достатнім способом захисту прав позивача у даній частині є визнання протиправним та скасування протиправного рішення від 24.06.2021 року № 42/1.

Позовна вимога зобов`язального характеру є похідною від визнання рішення протиправним, а тому з метою відновлення порушеного права позивача, вимогу про зобов`язання повернути позивачу кошти, утримані з пенсії на підставі рішення ГУ ПФУ від 24.06.2021 року № 42/1 слід задовольнити.

Вимоги щодо визнання протиправними дії щодо не на дату нарахування до виплати поновленої пенсії 14.06.2021 року на дату припинення її виплати задоволенню не підлягаються, оскільки пенсію позивачу нараховано станом на 14.06.2021 року.

Щодо вимог позивача про перерахунок пенсії з нарахуванням індексації, суд зазначає наступне:

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІ (далі Закон № 1282) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1282 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Таким чином, Закон № 1282 спрямований на підтримку купівельної спроможності населення України у зв`язку з подорожчанням споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 Закону № 1282 та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Виходячи з наведеного, з метою підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін та дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України здійснюється індексація грошових доходів, які не мають разового характеру, а саме пенсії, стипендії, оплата праці та інші.

Таким чином, при перерахунку пенсії позивача повинна здійснюватися її індексація, у відповідності до норм Закону № 1282.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог до керівника ГУ ПФУ.

Керівник ГУПФУ лише здійснює керівництво діяльністю відповідного органу. Судом не встановлено факту порушення прав позивача саме посадовою особою.

Вимоги щодо зобов`язання відповідачів утриматися від вчинення цих протиправних дій, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію з 18.06.2021 року задоволенню не підлягають, оскільки позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх порушених прав. Крім того, такі вимоги є передчасними.

Щодо позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів суд виходить з наступного:

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.200 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок № 159).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050 зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі № 2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050 визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку № 159.

Відповідно до ст. 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 240/186/20.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до відповідача з відповідною заявою про виплату грошової компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати не зверталась, відповідач у такій виплаті не відмовляв, відтак право позивача ще не було порушено відповідачем і звернення до суду з вимогами про стягнення грошової компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є передчасним.

Отже, у даній частині вимог позов задоволенні не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне:

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування зазначеної ним суми моральної шкоди та в чому саме полягали моральні страждання, яких він зазнав внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений ч. 1 ст. 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Висновки аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 818/1429/17.

Оскільки позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до 10 ч. 2 ст. 245 КАС України надає суду право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд також вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими ч. 2 ст. 9 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Стосовно заяви, щодо звернення рішення до негайного виконання суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України).

Враховуючи, що рішення в даній справі є рішенням зобов`язального характеру та конкретна сума стягнення в ньому не визначена, у суду відсутні підстави звертати дане рішення до негайного виконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) та керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Сичугової Олени Анатоліївни (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.06.2021 року № 143250004896, від 18.06.2021 року № 143250004896 та від 24.06.2021 року № 42/1.

3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо не врахування ОСОБА_1 індексацій під час здійснення нарахування та перерахунку її пенсії.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення з 18.06.2021 року розміру поточної пенсії ОСОБА_1 з 3043,18 грн. на 1769,00 грн.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.06.2021 року у розмірі 3043,18 грн, з урахуванням індексації на момент нарахування її до виплати, а саме на 14.06.2021 рік, та з урахуванням раніше виплачених сум.

6. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 14.06.2021 року з урахуванням індексації на момент нарахування її до виплати, а саме на 14.06.2021 рік, та з урахуванням раніше виплачених сум.

7. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повернути ОСОБА_1 кошти, утримані з її пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.06.2021 року № 42/1, із врахуванням індексації та раніше виплачених сум.

8. В решті позовних вимог відмовити.

9. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.08.2024 року.

Суддя О.В. Малих