Рішення № 121055860, 15.08.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 року № 320/8680/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо нарахування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у сумі 2 578 412,04 грн. та штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 915 326,98 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області відкоригувати дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів та штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 № 0020931309, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1 915 326,98 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 № 0020941309, яким застосовано штрафні санкції в сумі 2 578 412,04 грн.;

- скасувати податкову вимогу № 0015686-1308-1036 від 30.11.2023 та рішення про опис майна у податкову заставу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що наказ на проведення перевірки за результатами якої контролюючим органом прийняті спірні рішення скасований рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 у справі № 826/7910/18, що набрало законної сили, внаслідок чого, на думку позивача, такі обставини тягнуть за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позову не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти заоволення позовних вимог та зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, оскільки наказ про проведення перевірки був прийнятий посадовими особами контролюючого органу правомірно. Водночас, відповідач повідомив, що станом на 27.05.2024 ОСОБА_1 податковий борг відсутній, у зв`язку з чим податкову вимогу від 30.11.2023 № 0015686-1308-1036 з детальним розрахунком суми податкового боргу та рішення про опис майна в податкову заставу від 30.11.2023 № 56406/6/10-36-13-08 вважаються відкликаними. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підстав п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, 79 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у Київській області від 26.01.2018 №152 проведена документальна позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при необлікованій реалізації нерухомого майна за період з 01.01.2013 по 31.12.2017.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області складено акт від 16.02.2018 №158/10-36-13-09/ НОМЕР_1 .

Згідно з висновками акту від 16.02.2018 №158/10-36-13-09/2890408694, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- статті 58, частини шостої статті 128 Господарського кодексу України в частині здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та незабезпечення ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

- підпункту 168.2.1, пункту 168.2 статті 168, пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 7661307,92 грн., в т.ч. за 2015 рік - 6940716,75 грн., за 2016 рік - 577612,75 грн., за 2017 рік - 142978,42 грн.;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, в частині неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017 роки;

- абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, в частині ненарахування, необчислення та несплати єдиного внеску всього на загальну суму 294661,12 грн., в т.ч. 89995,12 грн. за 2015 рік, 94941,00 грн. за 2016 рік, 109725,00 грн. за 2017 рік;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету всього в сумі 10313648,15 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 9205046,35 грн., за 2016 рік - 888635,00 грн., за 2017 рік - 219966,80 грн.;

- пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету в сумі 773523,61 грн., в т.ч. за 2015 рік - 690378,47 грн., за 2016 рік - 66647,63 грн., за 2017 рік - 16497,51 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, 14.03.2018, Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0005691309 за порушення податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 12 892 060 грн., у т.ч. 10 313 648,15 грн. основного платежу та 2 578 412,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення №0005671309 за порушення податкового законодавства в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 9 576 634,90 грн., у т.ч. 7 661 307,92 грн. основного платежу та 1 915 326,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 0005681309 за порушення податкового законодавства в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає декларуванню за 2015-2017 роки на загальну суму 966 904,51 грн., у т.ч. 773523,61 грн. основного платежу та 193 380,9 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0005711309 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на загальну суму 294 661,12 грн.;

- рішення №0005721309 про застосування штрафних санкцій за порушення пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у розмірі 510,00 грн.;

- рішення № 0005701309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, тобто за порушення пункту 2 частини 1 статті 7, статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у розмірі 56 959,24 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими-повідомленнями рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішеннями про застосування штрафних санкцій ОСОБА_1 оскаржив їх до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №826/7910/18 відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу на проведення перевірки, податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №826/7910/18 адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано наказ Головного управління ДФС у Київській області від 26.01.2018 № 152 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0005691309 від 14.03.2018, № 0005671309 від 14.03.2018, № 0005681309 від 14.03.2018, вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005711309 від 14.03.2018, рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0005721309 від 14.03.2018 про застосування штрафних санкцій за порушення пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями в частині неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017 роки, рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0005701309 від 14.03.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, тобто за порушення пункту 2 частини 1 статті 7, статті 8, частини 2 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій - відмовлено.

Таким чином рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №826/7910/18 набрало законної сили 19.01.2021.

Водночас судом встановлено, що 30.11.2018 на підставі висновків акту перевірки від 16.02.2018 №158/10-36-13-09/2890408694 Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0020941309, яким збільшено суму грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 2 578 412,04 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0020931309, яким збільшено суму грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 1 915 326, 98 грн.

Крім того, 30.11.2023 Головним управлінням ДПС у Київській області було складено податкову вимогу №0015686-1308-1036, якою позивача було повідомлено, що станом на 29.11.2023 сума його податкового боргу за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код класифікації доходів бюджету 14060100)» становить 2 293 347,89 грн., у тому числі:

- податкове зобов`язання: 0,00 грн.;

- штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 293 347,89 грн.;

- пеня у розмірі: 0,00 грн.

30.11.2023 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення №56406/6/10-36-13-08 про опис майна у податкову заставу, яким повідомлено платника податків про здійснення опису його майна у податкову заставу відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як передбачено пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Cуд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №826/7910/18, яке набрало законної сили 19.01.2021, зокрема, скасовано наказ Головного управління ДФС у Київській області від 26.01.2018 № 152 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі якого було проведено перевірку, складено акт перевірки від 16.02.2018 №158/10-36-13-09/ НОМЕР_1 , та на підставі якого були прийняті спірні у цій справі рішення.

Аналізуючи зміст наведених норм Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Таким чином, з аналізу вищевикладеного вбачається, що скасування наказу про проведення перевірки на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є тим порушенням процедури, наслідком якого є скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 11.07.2019 по справі №804/8855/14 а саме те, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом зокрема і у постановах від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 04.09.2020 у справі №821/1274/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, протиправність наказу про призначення та проведення контролюючим органом перевірки, є достатньою підставою для висновку про протиправність прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, що зумовлює відсутність необхідності перевірки порушення податкового законодавства по суті як підстави для нарахування суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Сутність цього принципу полягає у тому, що в разі винесення судом рішення, що набрало законної сили, воно не може бути піддане сумніву.

Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки судовим рішенням у справі №826/7910/18, що набрало законної сили, скасовано наказ про проведення перевірки (встановлено факт протиправності такого), за результатами реалізації якого прийняті спірні у справі податкові повідомлення-рішення, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відповідність такого наказу вимогам, чинного на час виникнення спірних правовідносин, законодавства України.

Таким чином, за наявності судового рішення, що набрало законної сили, щодо протиправності наказу, суд позбавлений можливості та правових підстав для надання повторної правової оцінки такому наказу.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 16.06.2021р. у справі № 1340/4619/18, адміністративне провадження № К/9901/29695/20.

Надаючи оцінку оскаржуваним у цій справі податковій вимозі та рішенню про опис майна у податкову заставу, суд зазначає таке.

Так, відповідач, посилаючись у відзиві на положення підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК України, та виділивши підпункт 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, зазначив, що спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є відкликаними.

Відповідно до підпунктів 60.1.1, 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Згідно пунктів 60.2, 60.3 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Тобто, у випадку самостійного погашення платником податків або органом стягнення суми податкового боргу податкова вимога вважається відкликаною у день його погашення, а у випадку скасування контролюючим органом податкової вимоги вона вважається відкликаною у день прийняття контролюючим органом рішення про відкликання податкової вимоги.

Оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на положення підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК України у суду є підстави вважати, що спірна податкова вимога вважалась би відкликаною у день прийняття контролюючим органом рішення про її відкликання. Проте, матеріали справи такого рішення не містять.

Як було вказано вище, спірною податковою вимогою від 30.11.2023 №0015686-1308-1036 Головним управлінням ДПС у Київській області було проінформовано позивача про те, що станом на 29.11.2023 сума його податкового боргу за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код класифікації доходів бюджету 14060100) становить 2 293 347,89 грн., у тому числі:

- податкове зобов`язання: 0,00 грн.;

- штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 293 347,89 грн.;

- пеня у розмірі: 0,00 грн.

При цьому сума штрафних (фінансових) санкції у розмірі 2293347,89 грн. була визначена на підставі податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатом проведеної перевірки, оформленої актом від 16.02.2018 №158/10-36-13-09/2890408694.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 27.05.2024 відповідно до ІКС «Податковий блок» за позивачем не обліковується податковий борг.

Таким чином, з урахуванням підтвердження відповідача щодо відсутності у позивача податкового боргу, а також враховуючи висновки суду за результатами розгляду цієї справи та відсутність рішення відповідача про відкликання податкової вимоги, суд дійшов висновку, що спірна податкова вимога не є відкликаною та підлягає скасуванню.

Суд зауважує, що питання взаємозв`язку між чинністю податкової вимоги та чинністю рішення про опис майна у податкову заставу вже вирішувалось Верховним Судом у постанові від 21.06.2022 у справі №240/6321/20, в якій було сформульовано такий правовий висновок: «Виникнення права податкової застави законодавство не пов`язує із чинністю податкової вимоги, а скасування податкової вимоги, зокрема з підстав порушення контролюючим органом певних процедур, само по собі не є свідченням відсутності в особи узгоджених грошових зобов`язань».

У постанові від 27 жовтня 2022 року (справа №240/9395/20) Верховний Суд дійшов такого висновку: «Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.

Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження».

Таким чином, у зв`язку з встановленням судом відсутності у позивача податкового боргу, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення про опис майна у податкову заставу, суд дійшов висновку про наявність підстав для його скасування без прив`язки до формування спірної податкової вимоги.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відкликання спірного рішення про опис майна у податкову заставу з підстав відсутності у відповідача таких повноважень, оскільки нормами ПК України не передбачено відкликання рішення про опис майна у податкову заставу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 15140,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, складає 15140,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо нарахування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у сумі 2 578 412,04 грн. та штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 915 326,98 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області відкоригувати дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів та штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 № 0020931309, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1 915 326,98 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 № 0020941309, яким застосовано штрафні санкції в сумі 2 578 412,04 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 0015686-1308-1036 від 30.11.2023 та рішення про опис майна у податкову заставу від 30.11.2023 №56406/6/10-36-13-08.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 15140,00 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.