Рішення № 121054871, 25.07.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/7468/24

Справа № 760/8811/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., за участю:

секретаря судового засідання Гуцало М.В.,

представників позивача - Стецько О.В. (довіреність від 26.03.2024), Сичинської О.О. (довіреність від 12.01.2024);

третьої особи ОСОБА_1 - особисто (паспорт),

дитини ( ОСОБА_2 ) - особисто (паспорт),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 37378937, адреса: 03020, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 41; e-mail: rda.solomianska@kyivcity.gov.ua) до ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), треті особи: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 26087820, адреса: 03067, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд 1/28; e-mail: solomianskyi@ukr.net), ОСОБА_4 /далі - ОСОБА_4 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактична адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактична адреса: АДРЕСА_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

15.04.2024 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до повноліття дитини на її користь;

- направити копію рішення суду до Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке знаходиться за адресою: 03067, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 1/28, для внесення змін до актового запису № 101 від 16.01.2007 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 16.04.2024.

Судом в порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА на такий запит надійшла до суду 16.04.2024.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2024 вказану позовну прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.06.2024.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13.06.2024 підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 25.07.2024.

Присутні у судовому засіданні учасники провадження підтвердили вимоги та доводи, викладені у письмових заявах у справі.

Від відповідача у справі будь-яких заяв/клопотань в т.ч. в порядку ч. 3 ст. 131 ЦПК України не надійшло.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 ЦПК України.

Доводи позову

В позові, зокрема, вказується, що ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначається, що ОСОБА_2 перебуває на первинному обліку в службі справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з 18.11.2021.

Як стверджується у позові, матір дитини - ОСОБА_3 , відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків від 22.10.2021 № 455, виданого комунальним некомерційним підприємством «Київський міські психоневрологічний диспансер № 5», не може виконувати свої батьківські обов`язки; термін дії висновку до 22.04.2022.

При цьому, вказується, що згідно з інформацією, наданою комунальним некомерційним підприємством «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» листами від 29.07.2022 № 061/203/06-1108, від 30.12.2022 № 061/203/06-2192, від 17.11.2023 № 061/32-2528, надати висновки з квітня 2022 року не виявляється можливим, оскільки ОСОБА_3 не звертається за медичною допомогою та не виходить на зв`язок.

У позові зауважується, що згідно з свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12.10.2021, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У позові звертається увага на те, що згідно з розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.11.2021 № 757, неповнолітньому ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Також, зазначається, що згідно з розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.06.2023 № 372, ОСОБА_2 влаштований на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу створеного на базі родини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Як наголошується у позові, що ОСОБА_1 звернулась до служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою від 16.01.2024, в якій повідомила, що ОСОБА_6 перебуває на її утриманні, мати ОСОБА_3 не цікавиться дитиною, матеріально його не утримує та місце її знаходження не відоме.

У позові вказується, що ОСОБА_2 звернувся до Служби із заявою від 16.01.2024, в якій повідомив, що мати не цікавиться ним, її місце знаходження йому не відоме.

Водночас, у позові звертається увага на те, що за час перебування дитини в дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_3 жодного разу не зверталась до Служби щодо зустрічей з сином, не цікавилась його станом здоров`я та розвитком.

Як зауважується у позові, ОСОБА_7 навчається у ІНФОРМАЦІЯ_18 та згідно з характеристикою на дитину від 20.11.2023, наданою навчальним закладом, ОСОБА_6 зарекомендував себе з позитивної сторони: серед однолітків веселий та дружелюбний, спокійне сприймає будь-які прохання, завдання на самостійну підготовку виконує систематично.

Як акцентується у позові, ОСОБА_3 неодноразово була запрошена на прийом до служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з метою вирішення питання про подальшу долю її дитини, проте жодного разу на прийом не з`явилась.

У позові зазначається, що відповідно до листа від Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 22.11.2023, в квартирі за адресою реєстрації неповнолітнього ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 , проживають: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , засуджений 17.02.2023 за ст. 185 ч. 4 до позбавлення волі на 5 років з іспитовим строком 3 роки та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 185 ч. 4, ст. 126 ч. 1.

При цьому, вказується, що в процесі спілкування з мешканцями сусідніх квартир, останні характеризують мешканців квартири АДРЕСА_6 посередньо.

Крім того, у позові стверджується, що ОСОБА_3 була запрошена на засідання комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації, яке відбулось 04.04.2024, для розгляду питання про доцільність (недоцільність) позбавлення її батьківських прав відносно дитини, проте, на засідання вона не з`явилась.

Щодо правової позиції відповідача

На момент винесення рішення у справі відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до інформації Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА від 16.04.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.12.1999 по т.ч. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 29).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копії ухвал, які виносились у даній справі, повістки, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а листи повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 52, 93).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд робив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 35, 85).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , повторно виданого Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /а.с. 8/ батьками ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , актовий запис № 101.

В матеріалах справи наявна копія паспорта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (матері дитини) /а.с. 10-11/.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 12.10.2021 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /а.с. 25/, 11.10.2021 ОСОБА_5 (батько дитини) помер у віці 45 років.

Відповідно до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.11.2021 № 757 (а.с. 12), неповнолітньому ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

За змістом розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.06.2023 № 372 (а.с. 13-14) визначено, наступне:

«1. Створити в Солом`янському районі міста Києва на базі родини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_7 , дитячий будинок сімейного типу.

2. Надати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 статус батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу.

3. Влаштувати на виховання та спільне проживання в дитячий будинок сімейного типу дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_15 .»

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою (а.с. 18), в якій повідомила, що ОСОБА_6 перебуває на її утриманні, мати ОСОБА_3 не цікавиться дитиною, матеріально його не утримує та місце її знаходження не відоме, за зареєстрованою адресою матір ОСОБА_18 не проживає, на телефонні дзвінки не відповідає.

В матеріалах справи наявне звернення ОСОБА_2 до начальника Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Давиденко В.В. від 16.01.2024 (а.с. 19), в якому останній, зокрема, зазначив, що його мати - ОСОБА_3 , ним не цікавиться, а її місце знаходження йому не відомо.

На а.с. 20 міститься психолого-педагогічна характеристика на ОСОБА_2 від 20.11.2023, видана за місцем навчання, в якій зазначено наступне: «За час навчання у ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_6 зарекомендував себе в цілому з позитивної сторони. Процес адаптації до нових умов відбувся повільно, що пов`язано з особистісними якостями ліцеїста.

В колективі однолітків займає нейтральну позицію. В колі ліцеїстів зарекомендував себе, як веселий і доброзичливий ліцеїст. ОСОБА_7 старається уникати конфліктних ситуацій, але якщо такі трапляються , то поводить себе в залежності від настрою та в більшості випадків йде на компроміс. Має низькі організаторські здібності.

За характером спокійний. Типовими рисами ОСОБА_7 є: дружелюбність, щирість. Рівень самооцінки знаходиться на середньому рівні. Свою поведінку будує в залежності від середовища спілкування, старається реалістично оцінювати стан справ в колективі. Спокійно сприймає будь-які прохання. Завжди готовий прийти на допомогу кожному ліцеїсту.

За результатами діагностування рівня розвитку психічних пізнавальних процесів: пам`яті, уваги, мислення - має середні показники, що відповідають віковій нормі. Емоційний стан стабільний, почуття провини високе.

До навчання не проявляє належної наполегливості, завдання на самостійну підготовку виконує систематично. При всій своїй активності і бажаній старанності може мати вищі показники у навчанні.»

До матеріалів справи долучено висновок органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.04.2024 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_20 (а.с. 5-7) за змістом якого викладено наступне:

«Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації за поданням служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації розглянув питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , відносно дитини ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , перебуває на первинному обліку в службі у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з 18.11.2021 року.

Матір дитини - ОСОБА_3 , відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків від 22.10.2021 р. № 455 (далі-Висновок), виданого Комунальним некомерційним підприємством «Київський міський психоневрологічний диспансер № 5», не може виконувати свої батьківські обов`язки. Термін дії Висновку до 22.04.2022р.

Згідно з інформацією, наданою комунальним некомерційним підприємством «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» листами від 29.07.2022 № 061/203/06-1108, від 30.12.2022 № 061/203/06-2192, від 17.11.2023 № 061/32-2528, надати Висновки з квітня 2022 року не виявляється можливим, оскільки ОСОБА_3 не звертається за медичною допомогою та не виходить на зв`язок.

Згідно з свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12.10.2021 р., ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 757 від 18.11.2021, неповнолітньому ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Згідно з розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.06.2023 № 372, ОСОБА_2 влаштований на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу, створеного на базі родини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 звернулась до служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-Служба) із заявою від 16.01.2024 р., в якій повідомила, що ОСОБА_6 перебуває на її утриманні, мати ОСОБА_3 не цікавиться дитиною, матеріально його не утримує та місце її знаходження не відоме.

ОСОБА_2 звернувся до Служби із заявою від 16.01.2024р., в якій повідомив, що мати не цікавиться ним, її місце знаходження йому не відоме.

За час перебування дитини в дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_3 жодного разу не зверталась до Служби щодо зустрічей з сином, не цікавилась його станом здоров`я та розвитком.

ОСОБА_3 неодноразово була запрошена на прийом до служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з метою вирішення питання про подальшу долю її дитини, проте жодного разу на прийом не з`явилась.

Питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації (далі - Комісія), яке відбулось 04.04.2024р.

Про розгляд вищезазначеного питання на Комісії ОСОБА_3 була повідомлена належним чином, проте на засідання не з`явилась.

За результатами розгляду питання на Комісії прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_3 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, виходячи з інтересів дитини, беручи до уваги рішення Комісії від 04.04.2024 р., орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 »

Відповідно до інформації, наданої комунальним некомерційним підприємством «Київська міська психологічна лікарня № 2» листами від 29.07.2022 № 061/203/06-1108 (а.с. 21), від 30.12.2022 № 061/203/06-2192 (а.с. 22), від 17.11.2023 № 061/32-2528 (а.с. 24), повідомляється що ОСОБА_3 не зверталася за медичною допомогою з 2021 року та з того часу на зв`язок не виходить.

Згідно з повідомленням Солом`янського управління поліції ГУНП від 22.11.2023 (а.с. 26) в ході здійснення перевірки з метою отримання інформацією необхідної для виконання поліцейських повноважень здійснювався вихід за адресою: АДРЕСА_5 . Під час відвідування вказаної адреси, було встановлено, що вказана квартира є комунальною. У кімнаті, у якій зареєстрований ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_3 ніхто не проживає. У іншій кімнаті, мешкають ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також до матеріалів справи долучено: копію листа до ОСОБА_3 , про запрошення на засідання комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державної адміністрації (а.с. 15); копію листа до ОСОБА_3 , про запрошення на прийом до служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.03.2024 (а.с. 16); копію листа до ОСОБА_3 , про запрошення на прийом до служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.12.2023 (а.с. 17).

Дитина, ОСОБА_2 , у судовому засіданні повідомив, що востаннє спілкувався зі своєю мамою у 2021 році, ще до смерті тата, наполягав на позбавленні її батьківських прав щодо нього.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом ч. 4 ст. 164 СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з ч. 1 ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пункт 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 визначає, що органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 759/9995/16-ц (провадження № 61-19864св18) позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 127/34145/21 (провадження № 61-10347св22):

«Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи спір, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58)».

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21) вказано, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 10.04.2024 Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Такий висновок є докладно обґрунтованим, обставин, які б могли свідчити про те, що такий висновок суперечить інтересам дитини судом не встановлено.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ухиляється від належного виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, не виявляє турботи до свого сина ОСОБА_2 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує дитину харчуванням, медичним доглядом, лікуванням.

Таким чином, із встановлених обставин вбачається, що відповідач нехтує своїми обов`язками по вихованню сина, що підтверджується також тим, що судом здійснено всіх вичерпних залежних від нього заходів для надання відповідачу можливості бути присутніми у судових засіданнях та висловити свою позицію, яку вона проігнорувала.

Отже, у справі, що є предметом розгляду, суд встановив наявність передбачених ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому судом встановлено наявність винної поведінки та нехтування ОСОБА_3 своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на момент розгляду справи мати з дитиною не спілкується, бажання спілкуватися з нею не виявляє, місце знаходження її невідоме, проти позову щодо позбавлення батьківських прав заперечень не подала.

Будь-яких об`єктивних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_3 спілкуватися та належним чином здійснювати батьківські обов`язки щодо неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суду не повідомлено та відповідно судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що змінити поведінку ОСОБА_3 , як мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у кращий бік не уявляється можливим.

З огляду на встановлені в даній конкретній справі обставини, діючи в найкращих інтересах дитини, з огляду на свідому, винну поведінку матері, в т.ч. байдужість до розгляду даної справи, а також те, що змінити поведінку матері у кращу сторону не уявляється можливим, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав, за наявності вказаних виключних обставин.

За змістом ч. 5 ст. 167 СК України якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 166 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Відповідно до ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно із позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, що встановлено ч. 3 ст. 166 СК України.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

За приписами ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Законодавчо передбачено стягнення аліментів у розмірі, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (ч. 5 ст. 183 СК України) та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Судом враховано вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, згідно якої аліменти на дітей за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову. Вимога про стягнення аліментів на дитину може бути подана до суду протягом усього строку існування права на утримання, тобто до досягнення дитиною повноліття.

Вбачається, що позов у даній справі подано 15.04.2024.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позову у частині стягнення аліментів, а саме з відповідачки необхідно стягувати аліменти на утримання дитини на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.04.2024 (день подачі позову до суду) і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_16 .

При цьому, суд зауважує, що у позові не наведені обґрунтування та матеріали справи не містять доказів необхідності/можливості стягнення аліментів на дитину у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , як це визначено у прохальній частині позову.

Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджено, що наразі законним представником дитини є його батьки-вихователі, в т.ч. ОСОБА_1 , суд вважає за можливе визначити таку особу як отримувача аліментів на дитину ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 , треті особи: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_17 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактична адреса: АДРЕСА_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), як одного з батьків-вихователів дитини, аліменти на утримання сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 11.11.2011 видане Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 101 від 06.01.2007), в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. Л. Зуєвич