Рішення № 121053200, 15.08.2024, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/716/24

Провадження № 2-а/602/20/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2024 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Наумчука В.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Майхрук Н.М.,

представника позивача - адвоката Чауса С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Чаус С.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Лановецького районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі по тексту - ГУНП або відповідач) про скасування постанови серії ББА №340075 від 08.07.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності, якою його було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 122 та ч.1 ст. 121 КУпАП України, та якою до нього було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Вважає, що вказана постанова є незаконною а притягнення його до адміністративної відповідальності - неправомірним.

Позовна заява обґрунтована тим, що зі змісту підпункту «ґ» пункту 31.4.3 ПДР убачається, що забороняється нанесення на зовнішні світлові прилади не будь-якого тонування чи покриття, а тільки такого, що зменшує прозорість чи світлопропускання. У відповідності до підпункту 6.1.7.7 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» сила світла світлових приладів має відповідати відповідним значенням, наведеним у таблиці 5. Методи контролювання зовнішніх світлових приладів закріплені у пункті 7.1 згаданого вище ДСТУ, здійснення візуального контролю сили світла світлових сигнальних вогнів не передбачено. Здійснення контролю проводиться з дотриманням ряду вимог та за допомогою фотометричних вимірювальних приладів. Однак при складанні оскаржуваної постанови за статтею 121 КУпАП жодні вимірювальні прилади працівниками поліції не використовувалися, а невідповідність установленим технічним вимогам визначена останніми візуально, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів. В частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП зазначив, що в момент відеозйомки працівниками поліції сонце було розміщено перед автомобілем працівників поліції і таке розташування значно знизило світлосприйняття органів зору людини та світлофіксуючих приладів, через що з відеозапису, долученого до матеріалів справи, не виявляється можливим дійти висновку, що в момент зміни руху автомобіля, керованому позивачем, не було увімкнено світловий покажчик повороту. При цьому працівниками поліції не враховані положення пункту 31.5 ПДР, згідно з яким у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. З огляду на згадані положення працівники поліції мали встановити чи працює покажчик повороту на транспортному засобі, якщо ні - то надати водію можливість усунути таку технічну несправність на місці зупинки. Стверджує, що працівниками поліції винесено оскаржувану постанову незаконно, без дотримання вимог статей 245, 251, 280 КУпАП і тим самим допущено притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення.

Просить спірну постанову скасувати, справу закрити з підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Відповідач подав відзив на позов, згідно з яким позов не визнає. Вказав, що 08.07.2024 близько 19 год 05 хв в м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області на вул. Шкільній позивач керував транспортним засобом марки Opel модель Astra, р.н. НОМЕР_1 , в якого на розсіювачах задніх світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання та при зміні напрямку руху, а саме повороті з вул. Грушевського на вул. Незалежності у м. Ланівці не увімкнув світловий покажчик повороту чим порушив пп. 31.4.3 (ґ), пп. 9.2 (б) ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 122 КУпАП, ч.1 ст. 122 КУпАП. Поліцейським було виявлене дане правопорушення, винесено відносно позивача постанову за ч.2 ст. 122 КУпАП, ч.1 ст. 122 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн 00 коп.

Зазначив, що відповідно до п. 6.1.2 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» забороняється застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС (прилад зовнішнього світла), установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір. Пунктом 7.1.1 ДСТУ передбачено, що відповідність вимогам п. 6.1.2 перевіряється візуально. ГОСТ 5727-88 чітко передбачає визначення ступеню тонування тільки стекол без посилання на зовнішні світлові прилади.

Вважає, що підтвердженням порушень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейським відеоматеріали фіксації порушення, зокрема на відеозаписі із відеореєстратора, розміщеного в службовому автомобілі та відеозаписі із нагрудного відеореєстратора поліцейського чітко відображено зазначені порушення. Диск із зазначеними відеоматеріалами додані до відзиву.

На думку відповідача, поліцейським як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР України, маючи відповідні повноваження, зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

У судове засідання з`явився представник позивача, позов підтримав повністю та просив його задовольнити, з підстав та обґрунтувань, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про слухання справи у відсутності представника ГУНП у зв`язку із зайнятістю по службі.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, з урахуванням положень параграфу 2 глави 11 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01 серпня 2024 року.

Ухвалою суду від 01.08.2024 розгляд адміністративної справи відкладено на 15 серпня 2024 року.

15 серпня 2024 року представник позивача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не отримав відзив на позовну заяву та просив надати матеріали справи для ознайомлення.

У задоволенні клопотанні представника позивача про відкладення розгляду справи протокольною ухвалою суду від 15.08.2024, постановленою у судовому засіданні, було відмовлено. Ухвалу мотивовано тим, що до початку судового засідання представник позивача ознайомився з матеріалами справи, у т.ч. з відзивом на позовну заяву, поданим відповідачем.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку всіх учасників справи відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого учасниками справи доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд встановивши фактичні обставини справи і відповідні спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.

Суд установив, що 08.07.2024 о 19 год 11 хв поліцейським ВП №2 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області сержантом поліції Зиско О.Ю. була винесена постанова серії ББА №340075 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.121 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що 08.07.2024 о 19 год 05 хв в м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області на вул. Шкільній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel Astra, р.н. НОМЕР_1 , в якого на задні стоп-сигнали було нанесено тонування, що зменшує світлопропускання, та не ввімкнув по вул. Грушевського та вул. Незалежності світловий покажчик повороту під час зміни напрямку руху, чим порушив пп. 31.4.3 (ґ), пп. 9.2 (б) ПДР України.

Предметом позову у цій адміністративній справі є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (поліцейського) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 3, 8, 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07 2015 №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції, серед іншого, розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху (зокрема, частина перша статті 121 та частина друга статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина перша статті 121 КУпАП передбачає, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху або ПДР).

Підпунктом «ґ» пункту 31.4.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам як на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Підпунктом «б» пункту 9.2 ПДР установлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додаються відео з бодікамери та реєстратора.

З відтворених та досліджених у судовому засіданні відеозаписів із відеореєстратора, розміщеного в службовому автомобілі, та із нагрудного відеореєстратора поліцейського убачається, що водій ОСОБА_1 , рухаючись транспортним засобом марки Opel Astra, р.н. НОМЕР_1 не ввімкнув перед поворотом на перехресті вулиць вул. Грушевського та вул. Незалежності у м. Ланівці світловий покажчик правого повороту, а також те, що на задні стоп-сигнали зазначеного автомобіля нанесено тонування (покриття), що зменшує світлопропускання.

Стороною позивача не заперечувалася та обставина, що позивач у місці, у дату та час, які встановлені спірною постановою, керував відповідним транспортним засобом, на розсіювачі задніх зовнішніх світлових приладів якого було нанесено тонування (покриття).

Оцінюючи аргумент позивача стосовно того, що здійснення візуального контролю сили світла світлових сигнальних вогнів відповідним ДСТУ не передбачено, суд зазначає таке.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.12.2010 №630 затверджено національний стандарт України з наданням йому чинності з 01.07.2011, а саме ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» (далі по тексту - ДСТУ 3649:2010).

Цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Згідно з пунктом 6.1.2 ДСТУ 3649:2010 не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах приладах зовнішніх світлових (ПЗС), установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.

Зі змісту пункту 7.1.1 ДСТУ 3649:2010 убачається, що відповідність вимогам 6.1.1-6.1.5 (у т.ч. 6.1.2) перевіряють візуально.

При цьому очевидним, на переконання суду, є те, що нанесення будь-якого покриття на розсіювачі світлових приладів зменшує їх прозорість чи світлопропускання. А відтак експлуатація транспортного засобу з такою невідповідністю вимогам пп. «ґ» п. 31.4.3 ПДР утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

Доводи позивача стосовно можливої несправності світлового покажчика повороту, також щодо розташування сонця відносно автомобіля під час відеозйомки працівниками поліції, у зв`язку з чим було значно знижено світлосприйняття органів зору людини та світлофіксуючих приладів, через що з відеозапису, долученого до матеріалів справи, не виявляється можливим дійти висновку, що в момент зміни руху керованого позивачем автомобіля не було увімкнено світловий покажчик повороту, теж не є спроможними, оскільки на відеозаписі чітко видно, що відразу після виконання повороту ОСОБА_1 зупинив автомобіль на вимогу працівників поліції, увімкнувши перед зупинкою світловий покажчик правого повороту.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки під час судового розгляду встановлено, що позивач вчинив порушення пп.«ґ» п.31.4.3 та пп.«б» п.9.2 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 121 та за ч.2 ст. 122 КУпАП відповідно.

Отже, суд вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень (поліцейського) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.

Натомість, твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не підтвердилися в ході розгляду справи.

Відтак, права чи інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, внаслідок винесення спірної постанови порушені не були.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись статтями 2, 77, 241-243, 246, 250, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанову серії ББА №340075 від 08.07.2024, винесену поліцейським СРПП відділення поліції №1 (м. Ланівці) Кременецького РВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області сержантом поліції Зисько О.Ю., про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 грн, залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови - без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, код ЄДР 40108720.

Суддя: В. А. Наумчук