Рішення № 121046737, 16.08.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

16.08.2024Справа № 910/7210/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/7210/24 за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення грошових коштів

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач вважає, що внаслідок виплати страхового відшкодування власнику транспортного засобу (страхувальнику) за договором добровільного страхування наземного транспорту, він отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду (винуватця), цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Між АТ «СК «Інго» (страховик) та АТ «Таскомбанк» (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту від 23.07.2020 №250515186.20_1 (далі Договір) предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме: «БМВ Х7», 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії вказаного Договору встановлено до 24.06.2021.

2.2. 10.06.2021 у м. Харкові по вулиці Новгородській, 21 відбулася ДТП за участю транспортних засобів: «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та «БМВ Х7», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що встановлено постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 31.08.2022 у справі № 638/10800/21.

2.3. Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 31.08.2022 у справі № 638/10800/21 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАПу зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАПу зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Закриваючи провадження у справі суд вказав, що з урахуванням того, що строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначенийст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закінчився, суддя позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість водіїв, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7ст. 247 КУпАП.

2.4. 14.06.2021 АТ «Таскобанк» звернулось до позивача з повідомленням про страховий випадок (№ справи 3879680).

2.5. 27.07.2021 АТ «Таскомбанк» звернулось до позивача із заявою №3879680 про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.

2.6. Позивач склав страховий акт від 12.07.2021 №3992810 згідно з яким пошкодження транспортного засобу «БМВ Х7», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 402 919, 91 грн.

2.7. Також, позивачем було складено страховий акт від 05.08.2021 №4086553 згідно з яким пошкодження транспортного засобу «БМВ Х7», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 7 300, 00 грн.

2.8. Всього призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 410 219, 91 грн.

2.9. На підставі складених страхових актів позивач сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 410 219,91 грн (на користь станції технічного обслуговування).

2.10. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Форд», державний номерний знак НОМЕР_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів в ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (поліс №ЕР/202959517). Ліміт за шкоду майну складає 130 000, 00 грн, франшиза 2 500, 00 грн.

2.11. Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди наявна обопільна вина водії, а отже сума відшкодування, яка підлягає виплаті відповідачем на користь позивача становить 50% від фактично понесених позивачем витрат, з розрахунку 410 219, 91 ч 50% - 130 000, 00 грн (франшиза 2 500, 00 грн).

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 127 500, 00 грн.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 22, 526, 530, 610, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, статті 9, 12, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 2, 27 Закону України «Про страхування».

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині невиконання покладеного на нього обов`язку щодо відшкодування шкоди, яка була заподіяна в результаті ДТП майну третьої особи.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач заперечень проти позову не надав.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам на подання заяв по суті справи. Зокрема, визначено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

5.2. Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

5.3. На виконання вимог ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд», що підтверджується повідомленням №*1*11296793*1*0. Документ доставлено до електронного кабінету 19.06.2024 о 16 год. 27 хв.. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони 19.06.2024 о 17 год. 00 хв. Таким чином у строк до 04.07.2024 включно відповідач мав подати до суду відзив на позовну заяву. Проте, станом на момент ухвалення рішення ні відзиву, ні заяв/клопотання про продовження строку на подання відзиву від відповідача до суду не надходило.

5.4. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За наведених обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи наявне у позивача право на стягнення з відповідача суми страхового відшкодування? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач негативну.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ У ПОЗИВАЧА ПРАВА НА СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА СУМИ СТРАХОВОГО ВІДШКОДУВАННЯ.

7.1. Згідно з положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

7.2. Заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі, ОСЦПВВНТЗ), яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

7.3. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

7.4. За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.5. Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

7.6. Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

7.7. У такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

7.8. Отже, в силу приписів статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань.

7.9. Аналогічний правовий висновок в частині встановлення чи є здійснення виплати за договором добровільного майнового страхування виникненням нового зобов`язання або ж за наслідками такої виплати лише відбувається заміна кредитора у вже існуючому зобов`язанні із набуттям останнім всіх прав і обов`язків попереднього кредитора викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, який в силу приписів частини 4 статті 236 ГПК України суди враховують при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

7.10. Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.11. Позивач у відповідності до положень Закону України «Про страхування» та на виконання умов договору страхування у зв`язку з настанням ДТП 09.09.2021 на підставі рахунку №BL000011933 від 02.07.2021 ТОВ «Баварія Моторс», відповідно до якого фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 402 919, 91 грн, рахунку №ФОП-000330 від 30.07.2021 ФОП Тарлецького Олександра Володимировича», відповідно до якого фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 7 300, 00 грн, страхових актів, здійснив виплату страхового відшкодування в загальній сумі 410 219, 91 грн, що підтверджується платіжним дорученням №16140 від 20.07.2021 та платіжним дорученням №17539 від 11.08.2021.

7.12. У статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

7.13. Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

7.14. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 звернула увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

7.15. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

7.16. Згідно статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

7.17. Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

7.18. За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.

7.19. Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

7.20. Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.

7.21. Цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 12 ЦК України).

7.22. При цьому, Цивільний кодекс України містить норми, коли нездійснення цивільного права є підставою для припинення цивільного права, настання інших негативних правових наслідків для носія такого права.

7.23. Поняття відмови від права не є тотожним поняттю нездійснення права (наприклад, відмова від прав, набутих за довіреністю, повинна відбуватись із повідомленням довірителя (стаття 250 ЦК України), відмова від права власності здійснюється шляхом заяви про це чи вчиненням інших дій, які свідчать про відмову від цього права (стаття 347 ЦК України). Відмова від належного особі права припиняє таке право.

7.24. Також припинення цивільного права та/або припинення права на захист порушеного права та/або припинення права на отримання відшкодування від певної особи не є ідентичними. Припинення цивільного права має під собою наслідком припинення цивільних правовідносин та відбувається, як вже було зазначено, лише у випадках, передбачених законом.

7.25. Припинення ж права на відновлення або захист порушеного права, право на відшкодування шкоди за рахунок певної особи не позбавляє особу взагалі цивільного права, але має наслідком неможливість отримання відновлення порушеного права або відшкодування шкоди тощо за рахунок певної особи (припинення поруки, пропуск позовної давності до одного з боржників). При цьому особа не позбавлена права на отримання захисту або відновлення порушеного права від іншого боржника за його наявності.

7.26. Таким чином, припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.

7.27. Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

7.28. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права.

7.29. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

7.30. Отже право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/7449/17 (провадження №12-104гс18)).

7.31. В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15 (провадження №14-406цс19).

7.32. Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

7.33. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

7.34. Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

7.35. Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

7.36. Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обовя`зкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

7.37. Разом з тим, ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані Цивільний кодекс України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено Цивільного кодексу України при пропуску позовної давності.

7.38. Водночас Цивільним кодексом України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності.

7.39. Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку.

7.40. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

7.41. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

7.42. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

7.43. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

7.44. Таким чином, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

7.45. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

7.46. У даному випадку ДТП, внаслідок якої було пошкоджено «БМВ X7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталась 10 червня 2021 року.

7.47. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування вих. № 3879680 від 26.09.2022, в якій просив виплатити страхове відшкодування за Полісом №ЕР/202959517 у розмірі 410 219, 91 грн, - 26 вересня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492148500. Тобто, позивач звернувся понад три місяці пізніше, після закінчення річного строку.

7.48. Доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування на суму 410 219, 91 грн у строк, визначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та надсилав відповідачу докази на підтвердження переходу до позивача вимог на вказану суму (докази виплати позивачем страхового відшкодування у вказаній сумі) позивачем разом із позовом, не додано. Також, матеріали справи не містять відомостей про пропуск строку через незалежні від потерпілої особи причини.

7.49. Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги, що позивачем було пропущено річний строк, встановлений статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку про наявність підстави для відмови у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування у розмірі 127 500, 00 грн.

7.50. Крім того, що стосується встановлення вини осіб, за участю яких відбулась дорожньо-транспортна пригода 10.06.2021 суд враховує, що в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення Дзержинський районний суд міста Харкова у постанові від 31.08.2022 дійшов висновку про неможливість дослідження доказів у справі №638/10800/21 та встановлення винуватості/невинуватості Будник С.В. та ОСОБА_2 у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КупАП України.

7.51. Вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), від 18.11.2019 року у справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), від 20.11.2019 року у справі № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18).

7.52. За вимогами процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

7.53. Тобто, за відсутності встановлення вини учасників ДТП, яке сталося за взаємодії джерел підвищеної небезпеки, до моменту розгляду в суді справи про відшкодування відповідної шкоди, суд, який розглядає справу, зобов`язаний установити усі вищезазначені обставини ДТП, зокрема винну особу або ступінь вини кожного з учасників ДТП, для правильного застосування статті 1188 ЦК України.

7.54. З урахуванням зазначених норм чинного ЦК України, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії. Відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2018 року у справі № 910/20412/16, в якій зазначено, що суд при розгляді справи не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність/відсутність вини в діях особи.

7.55. При цьому, судом враховано, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами. Зазначена правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 927/623/18.

7.56. У зв`язу із закінченням строків притягнення водіїв до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУПАП, вина осіб не встановлена, а відтак, обов`язок з`ясування цієї обставини покладається на господарській суд при вирішенні питання про стягнення страхового відшкодування.

7.57. Проте, суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи №910/7210/24 документів не вбачається за можливе встановити винуватість/невинуватість водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У матеріалах справи відсутні докази, які б достеменно дозволяли стверджувати про винність вказаних осіб у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.

7.58. На необхідність наявності належних та допустимих доказів за допомогою яких належить встановити вину осіб звернув увагу КГС ВС у постанові від 16.08.2019 у справі №927/120/18, вказавши що:

«Крім того, у даному висновку експертом зазначено, що оцінка дій водія автомобіля Тойота ОСОБА_1 відносно вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху не потребує застосування спеціальних знань у галузі автотехнічної експертизи та може бути здійснена судом самостійно, з врахуванням фактичних швидкісних параметрів руху даного транспортного засобу перед ДТП.

30. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних доказів наявності вини та протиправної поведінки в діях водія ОСОБА_2 .

Суди попередніх інстанцій, врахувавши те, що: головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення; встановивши, що вина ОСОБА_2 не підтверджена будь-яким судовим рішенням, прийнятим відповідно до норм КУпАП чи іншим доказом; непідтвердження протиправної поведінки Відповідача-1, наявності причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та шкодою, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на Відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну Позивача, та про відсутність у Відповідача-2 як страховика цивільно-правової відповідальності Відповідача-1 зобов`язання відшкодувати Позивачу шкоду, заподіяну його майну внаслідок ДТП.»

7.59. Відповідно до пункту п`ятого Рішення Конституційного Суду України №1-рп/19 від 26 лютого 2019 року презумпція невинуватості є важливою гарантією дотримання прав особи та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду. Конституційний Суд України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

7.60. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справи "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року, «Шмауцер проти Австрії» від 23 жовтня.1995 року, «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 17, 21 рішення "Надточій проти України").

7.61. Виходячи із системного аналізу ст.ст. 7, 251, 252, 280 КУпАП та ст.ст. 85, 86 КПК України в поєднанні із вказаною вище позицією Конституційного суду України, викладеною у рішенні № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, а також практикою ЄСПЛ, що за правилами, визначеними ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має враховуватися судом як джерело права, можна зробити висновок, що у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності належними вважаються докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність передбачених ст. 280 КУпАП обставин, які підлягають доказуванню у справі, а також інших обставин, які мають значення для справи, та прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

7.62. З огляду на вищевикладене, та у зв`язку з відсутністю наданих позивачем доказів, які підтверджують винність водіїв у виникненні ДТП, а питання встановлення вини учасників дорожньо-транспортної пригоди без забезпечення належної правової процедури з висловлення їх власної позиції порушувало б принцип презумпції невинуватості, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б дозволяли дійти висновку про беззаперечну вину водія (водіїв), суд дійшов висновку, що вина ні водія ОСОБА_2 , ні ОСОБА_4 у скоєнні ДТП - не доведена. Наведе, в свою чергу, є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. До того ж, у відповідності до ч. 1 ст. 14 ГПК України збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

7.63. Отже, у зв`язку з недоведеністю вини водіїв у скоєнні ДТП, що виключає наявність повного складу цивільного правопорушення, а також враховуючи пропуск річного строку звернення із заявою на виплату страхового відшкодування, у задоволенні позову суд відмовляє.

8. СУДОВІ ВИТРАТИ.

8.1. Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 028, 00 грн покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.08.2024.

Суддя Ігор Курдельчук