Постанова № 12103814, 05.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2010                                                                                           № 7/118

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явилися

від відповідача -не з’явилися

від третьої особи: не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2010

у справі № 7/118 ( .....)

за позовом                               Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання"

до                                                   Державного підприємства "Вугілля України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           ВАТ Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Вуглегірської ТЕС

про                                                   виконання умов договору

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» (далі – позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» (далі – відповідач) про виконання умов договору на постачання вугільної продукції № 08-09/1ЕНз від 10.12.2008 року у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за даним договором щодо прийняття вугільної продукції, відвантаженої у лютому 2009 року в кількості 3028,3 тон.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2010 року на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» в особі Вуглегірської ТЕС.

Рішенням Господарського суду м. Києва позов Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» задоволено повністю.

Зобов’язано Державне підприємство «Вугілля України» прийняти вугільну продукцію від постачальника – Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» у кількості 3028,3 тон з показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості № 207, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 168.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2010 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 03.08.2010 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 03.08.2010 року (вх. № 02-7.1/4861) від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2010 року у справі № 7/118 без змін.

03.06.2010 року у судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 05.08.2010 року.

У судове засідання 05.08.2010 року представники сторін не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2008 року між Державним підприємством «Луганськвугілля» в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» (постачальник) та Державним підприємством «Вугілля України» (покупець) був укладений договір №08-09/1-ЕНз постачання вугільної продукції (а.с. 6-9).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язується поставити покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах із якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі.

Згідно п. 2.4. договору, партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору (згідно з ДСТУ 4096-2002) об’єднаної проби, що засвідчується відповідним актом згідно пункту 6.4. ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань об’єднаної товарної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 4.8. договору, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимою похибки випробування, покупець або вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов’язаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача.

Також суд першої інстанції зазначив, що згідно пункту 4.14 договору, у випадку порушення покупцем вимог пунктів 4.1. 4.9., його претензії щодо якості та кількості вугілля постачальником не приймаються.

Враховуючи те, що відповідачем та третьою особою не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на виклик представника постачальника суд першої інстанції дійшов висновку, що Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» вправі не приймати претензії Державного підприємства «Вугілля України» щодо якості отриманого вугілля, у зв’язку з чим відмова відповідача виконати своє зобов’язання за договором і прийняти вугільну продукцію, відвантажену у лютому 2009 року в кількості 3028,3 тон за показниками якості є безпідставною.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, тим, що порушені права Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» підлягають захисту в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України шляхом присудження до виконання обов’язку Державного підприємства «Вугілля України» щодо прийняття вугільної продукції, у кількості 3028,3 тон з показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості № 207, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 168.

За такими доводами викладеними в оскаржуваному рішенні, апеляційний суд погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту встановлені ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

          Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 Господарського кодексу України.

Обрання позивачем такого способу захисту своїх прав не відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Предметом даного спору є невиконання умов Договору поставки, тому для захисту свого права Державним підприємством «Луганськвугілля» в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» мало бути вибрано інший спосіб захисту з урахуванням положень про Поставку та Договору про поставку.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд задовольняючи позов помилково встановив правомірність способу захисту шляхом присудження до виконання обов’язку Державного підприємства «Вугілля України» щодо прийняття вугільної продукції, у кількості 3028,3 тон з показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості № 207, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 168.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2010 року у справі № 7/118 підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Судові витрати за подання апеляційної скарги судом покладаються на підставі ст. 49 ГПК України на позивача у розмірі 42,50 грн.

Крім того, відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 надлишково сплачене мито за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги повертаються позивачу на підставі довідки суду.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає необхідним повернути Державному підприємству «Вугілля України», з державного бюджету України 8,50 грн. зайво сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 735 від 24.06.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 року у справі № 7/118 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 року у справі № 7/118 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Державному підприємству «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» до Державного підприємства «Вугілля України» відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова 1В, р/р 2600030184786 у філії ЛЦО ПИБ, м. Луганська, МФО 304308, код ОКПО 2641051) на корить Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,4, код ЕГРПРОУ 32709929, р/р 260093016513 АК «Промінвестбанк» м. Київ, МФО 300012) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.).

Повернути Державному підприємству «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,4, код ЕГРПРОУ 32709929, р/р 260093016513 АК «Промінвестбанк» м. Київ, МФО 300012) з державного бюджету України 8,50 грн. (вісім гривень 50 коп.) зайве сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 735 від 24.06.2010 року, оригінал якого залишити у матеріалах справи № 7/118.

Доручити Господарському суду міста Києва видати довідку та наказ.

Матеріали справи № 7/118 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді