Постанова № 12103774, 26.10.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2010 року Справа № 8/117-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

прокурора: Барчук А.Б.- прокурор відділу

позивача: не явився

відповідача: Шведченко О.В.- предст., дов. від 10.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2010р. у справі №8/117-10

за позовом: заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад" (м. Дніпропетровськ)

про: зобов'язання змінити п. 4.1. договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2010 року по справі №8/117-10 (суддя Дубінін І.Ю.) відмовлено в позові заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад" (м. Дніпропетровськ) про зобов'язання змінити п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006р. виклавши його у такій редакції: «п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України «Про оренду землі»та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008р. №39/35 у розмірі мінімальної орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».

Заступник прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ), не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2010 року по справі №8/117-10 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник вважає, що рішення суду не ґрунтується на фактичних обставинах справи і прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Встановивши, що правовідносини між сторонами виникли у 2006 році суд помилково дійшов висновку про непоширення на них дії Закону України від 03.06.2008р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та про застосування його положень щодо внесення змін до ч.ч. 4 і 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»лише до орендних відносин, які виникли після набрання законом чинності. Керуючись ст.ст. 2, 30 Закону України «Про оренду землі», ч.ч. 1, 2 ст. 632, ч. 1 ст. 648, ч. 1 ст. 651 ЦК України заступник прокурора вважає можливим внести зміни до договору оренди. Скаржник звертає увагу на те, що п. 3 рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008р. №39/35 «Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства», встановлено річну орендну плату за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі», незалежно від мети використання.

Позивач –Дніпропетровська міська рада –відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №85507694). Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по суті, неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" (м. Дніпропетровськ) у відзиву на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні в обґрунтування своїх заперечень підтримав позицію господарського суду, що з огляду на ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Умовами укладеного договору не передбачено, що коригування умов договору в частині розміру орендної плати має бути здійснене у разі підвищення нижньої межі річної орендної плати за земельні ділянки. Наведений в п. 4.7 договору перелік підстав для зміни узгодженого розміру орендної плати є вичерпним і не містить такої підстави, як зміна встановлених ст. 21 Закону України «Про оренду землі»граничних розмірів орендної плати. Відповідач зазначає, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008р. №39/35 не передбачено внесення змін щодо розміру орендної плати до раніше укладених договорів. Крім того, сторона звертає увагу на те, що позивачем відповідно до положень ст. 188 ГК України не було дотримано процедури внесення змін до договору оренди, відповідні пропозиції щодо внесення змін до договору відповідачу позивачем не надсилались.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника відповідача і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 30.01.2006 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Каскад” був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Гаванська, 4-Л (Самарський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:089:0050. Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 30.11.2005 року №346/31 (п.п. 1.1, 1.3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 396581 грн. 85 коп. (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору договір укладено на п’ятнадцять років.

Сторони встановили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), з урахуванням п. 2.1 цього договору, у розмірі 1(%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.7 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором;, змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України “Про оренду землі” внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: “Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині”. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.2008 року.

З метою приведення раніше укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок у відповідність до діючого законодавства Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №39/35 від 06.08.2008 року „Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства”. Зазначене рішення є чинним і в установленому порядку не скасоване і недійсним не визнавалося.

Порядок внесення змін до договору визначений у ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Листом від 20.05.2009 року №7/5-555/687 відповідача було повідомлено про зміни в земельному законодавстві та необхідність укласти додатковий договір, для чого звернутись у двотижневий термін після отримання цього повідомлення звернутись до земельного управління Дніпропетровської міської ради. З матеріалів справи вбачається, що повідомлення було отримано відповідачем 07.08.2009р., що підтверджується підписом інженера товариства.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів отримання ТОВ фірмою «Каскад»доказів отримання листів від позивача про внесення змін до договору і порушення ст.58 Конституції України не можуть бути підставою для скасування судового рішення і відмови в позові в силу наступного:

у листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

За статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Отже, суд не порушував зазначені норми. Крім того, слід враховувати, що зміни до договору вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє і ці зміни повністю відповідають чинному земельному законодавству України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.).

З огляду на зазначені обставини та зміни в земельному законодавстві суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зміни п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2010 року по справі №8/117-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Змінити п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Каскад», виклавши його в наступній редакції: «п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України «Про оренду землі»та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008р. №39/35 у розмірі мінімальної орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, б. 5А, код ЄДРПОУ 23934596) на користь державного бюджету 127 грн. 50 коп. державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена в повному обсязі 27.10.2010 року)