Рішення № 12103707, 26.10.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2010 Справа № 3/153-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Трейдінг ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтара", м. Херсон

про стягнення 302205 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Хмельков В.В. представник, довіреність б/н від 01.10.2010 р.

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразія Трейдінг ЛТД" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 302205 грн. 06 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтара" (відповідач).

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав додаткові докази, які долучено до матеріалів справи.

          Відповідач витребувані судом документи не надав, у судові засідання, які відбулись 05.10.10р. та 26.10.2010р. не прибув, хоч був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

          Як зазначив Вищий господарський суд України у п.19 Інформаційного листа від 13.08.08р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України", "… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.02р. № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Ухвала про порушення провадження у справі від 17.09.2010р., направлена відповідачеві за адресою, вказаною в позовній заяві, повернулась до суду з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

          Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

          Як слідує з матеріалів справи, а саме з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.10.2010р., місцем реєстрації відповідача є м. Херсон, провулок Янтарний, 2. Така ж адреса вказана позивачем і у позовній заяві.

          У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.06р. (з відповідними змінами) № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

          Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

          Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання, проте, своїм правом приймати участь у судовому засіданні останній не скористався. Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

          З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразія Трейдінг, ЛТД»(позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонтара»(відповідач, покупець) укладено договір №01/01/09 від 01.01.2009 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов»язується постачати у власність покупцю картон та папір в асортименті, (далі –товар), а відповідач - прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього Договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору та умов Додаткових угод до цього Договору (а.с.9-31) за видатковими накладними (№2009/002/00418 від 22.10.2009 р., №2009/002/00431 від 07.11.2009 р., №2009/002/01061 від 26.11.2009 р., №2009/002/01018 від 14.11.2009 р., №2009/002/01086 від 22.12.2009 р., №2009/002/01070 від 07.12.2009 р., №2009/002/01091 від 26.12.2009 р.) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 488214,11 грн.

Пунктом 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №12/01/3 до Договору №01/01/09 від 01.01.2009 р.) передбачено, що розрахунок за кожну поставлену партію товару покупець зобов»язаний здійснити не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивачем надано до матеріалів справи акт про зарахування однорідних зустрічних вимог від 30.11.2009 р. (а.с.40), відповідно до якого з посиланням на ст.601 ЦК України сторони погодились зарахувати однорідні зустрічні вимог в сумі 127773,22 грн., та Угоду про залік взаємних однорідних вимог від 31.12.2009 р. (а.с.41), в якому сторони прийшли до згоди про залік взаємних однорідних зустрічних вимог в сумі 58234,82 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач станом на день розгляду справи має заборгованість в сумі 302206,07 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 302205,06 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку..

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтара»(73000, м.Херсон, провулок Янтарний, будинок 2, р/р 26004017978980 в філії «Південне РУ ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 300937, код ЄДРПОУ 32125520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія Трейдінг ЛТД»(04053, м.Київ, вул.Артема, 73, р/р 26008334320802 в філії ЦРУ банку «Фінанси та кредит»ПАТ, МФО 300937, код ЄДРПОУ 22861270) 302205,06 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 3022,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 01.11.2010 р.