Рішення № 12103155, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/37127.09.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київ-10"

про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 506 892,40 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Півень Д.О.- довіреність №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010;

від відповідача: Дудко І.В.- голова правління;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом доОб’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київ-10"про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 506 892,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 1630023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.1998р. не оплатив вартість отриманої теплової енергії, заборгувавши позивачу 443 576,43 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 443 576,43 грн. - боргу, 47 647,33 грн. –інфляційних збитків, 15 668,64 грн. –3% річних, 5 337,11 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 30.08.2010 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.09.2010.

27.09.2010 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача визнав наявність боргу, однак вказав на відсутність вини відповідача у його виникненні.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 1998 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 1630023 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року (п. 8.1. договору). За п. 8.4. Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

На підставі п. 9 Додатку №2 до Договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у МРВТ).

Відповідно до п. 10 Додатку №2 до Договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 відповідно до якого за теплову енергію яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до умов Договору позивач в період з 01.01.2009 по 01.08.2010 поставив відповідачу теплову енергію на суму 992 344,12 грн., що підтверджується табуляграми за звітний період та звітами спожитої теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за період з 01.01.2009 по 01.01.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 443 576,43 грн. Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного не надано.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, вимоги про стягнення з відповідача 443 576,43 грн. основного боргу є законними та обґрунтованими.

Позивач також просить стягнути з відповідача 47 647,33 грн. –інфляційних збитків та 15 668,64 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 47 647,33 грн. –інфляційних збитків та 15 668,64 грн. –3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київ-10" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 8-В, код ЄДРПОУ 22895693) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –443 576 (чотириста сорок три тисячі п’ятсот сімдесят шість) грн. 43 коп. –основного боргу, 47 647 (сорок сім тисяч шістсот сорок сім) грн. 33 коп. –інфляційних збитків, 15 668 (п’ятнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 64 коп. –3% річних, 5 068 (п’ять тисяч шістдесят вісім) грн. 92 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) із Державного бюджету надмірно сплачене державне мито, перераховане платіжним дорученням №8033 від 20.08.2010 (оригінал в матеріалах справи № 7/371) в розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 19 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко