Рішення № 12103120, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/29820.09.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»

до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

про стягнення 16390,74 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бордаченко О.В. - представник за довіреністю № б/н від 15.02.2008 року;

від відповідача: не зявився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТ Баварія»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»про стягнення 16390,74 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2007 році позивач надав гр. ОСОБА_1 послуги із ремонту та зберігання належного ОСОБА_1 автомобіля на суму 52 778,47 грн. Обов'язок ОСОБА_1 зі сплати вказаних коштів було підтверджено також рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.10.2007 року по справі №2-3499/07 та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.02.2008 року по цій же справі.

З метою виконання своїх зобов'язань, ОСОБА_1 20.06.2008 року сплатив на користь Позивача 41 149,10 грн. через АКБ «Діамант», а 21.06.2008 року решту суми у розмірі 11 629,37 грн. через ВАТ КБ «Надра»Київське РУ (відповідач), що підтверджується відповідно квитанцією № 032010014 від 20.06.2008 р. та квитанцією № К23/21/8 від 21.06.2008 р.

Позивач отримав від ОСОБА_1 платіж у сумі 41 149,10 грн., а платіж у розмірі 11 629,37 грн. Позивачем отримано не було з вини касира Відповідача, яка вказані вище кошти привласнила, що підтверджується, листом Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві №59/8717 від 28.09.2009 р.

Факт внесення ОСОБА_1 готівки в сумі 11 629,37 грн. підтверджується квитанцією № К23/21/8 від 21.06.2008 р., що була прийнята банком того ж дня, відповідно до відмітки банку.

ОСОБА_1 свої зобовязання перед позивачем виконав належним чином, а у відповідача виник обовязок перерахувати грошові кошти в сумі 11 629,37 грн. на поточний рахунок позивача.

Станом на день подання позовної заяви вищевказані кошти на рахунок позивача не надійшли, що підтверджується довідкою АК «Діамант»№ 1417/50-5-20.5 від 31.03.2010 року та довідкою позивача за вих. № 0291 від 26.05.2010 року.

Позивач направив поштою до відповідача претензію № 1 від 29.03.2010 року з проханням негайно здійснити перерахування грошової суми в розмірі 11629,37 грн., яка була переказана ОСОБА_1 21 червня 2008 р. через філію ВАТ КБ «Надра»Київське РУ (ББО № 23, вул. Пушкінська, 21) на рахунок ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»(п/р 26005302982 в Акціонерному банку «Діамант», м. Київ, МФО 320854). Претензія була отримана відповідачем 01.04.2010 р., що підтверджується доданою до позовної заяви, копією повідомлення про вручення поштового відправлення за № 6148173 на адресу: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15.

Керуючись ч. 2 ст. 536, ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач нарахував відповідачеві проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 21.06.2008 р. по 07.06.2010 р. в сумі 2551,97 грн.

Керуючись ст. 625 ЦК України позивач нарахував на суму безпідставно утримуваних коштів відповідачем індекс інфляції за період з 21.06.2008 р. по 02.01.2010 р. в розмірі 2209,58 грн.

У звязку з викладеним вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року порушено провадження у справі № 33/298, розгляд справи призначено на 26.07.2010 року.

У судове засідання 26.07.2010 представник позивача зявився, подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року, а також заяву про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України суд відклав розгляд справи на 20.09.2010 року у звязку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судове засідання 20.09.2010 представник відповідача не зявився, проте через загальний відділ діловодства подав відзив на позов за вих. № 4455/04-01 від 19.07.2010 року.

Представник позивача зявився, через загальний відділ діловодства подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 07.09.2010 року, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача 11629,37 грн. безпідставно утримуваних коштів, індекс інфляції в розмірі 2628,24 грн., проценти в розмірі 2797,26 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 170,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

У 2007 році позивач надав гр. ОСОБА_1 послуги із ремонту та зберігання належного ОСОБА_1 автомобіля на суму 52 778,47 грн. Обов'язок ОСОБА_1 зі сплати вказаних коштів було підтверджено також рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.10.2007 року по справі №2-3499/07 та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.02.2008 року по цій же справі.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З метою виконання своїх зобов'язань, ОСОБА_1 20.06.2008 року сплатив на користь Позивача 41 149,10 грн. через АКБ «Діамант», а 21.06.2008 року решту суми у розмірі 11 629,37 грн. через ВАТ КБ «Надра»Київське РУ (відповідач), що підтверджується відповідно квитанцією № 032010014 від 20.06.2008 р. та квитанцією № К23/21/8 від 21.06.2008 р.

Позивач отримав від ОСОБА_1 платіж у сумі 41 149,10 грн., а платіж у розмірі 11 629,37 грн. Позивачем отримано не було з вини касира Відповідача, яка вказані вище кошти привласнила, що підтверджується, листом Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві №59/8717 від 28.09.2009 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 1.3) статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи

Пунктом 24.3. статті 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - члена платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Відповідно до п. 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. № 337 після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Факт внесення ОСОБА_1 готівки в сумі 11 629,37 грн. підтверджується квитанцією № К23/21/8 від 21.06.2008 р., що була прийнята банком того ж дня, відповідно до відмітки банку. Відповідно до квитанції дата валютування 21.06.2008 року.

Згідно з ч. 1 статті 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно з ч. 2 статті 1089 ЦК України положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

Відповідно ч. 1 статті 1091 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

У графі «призначення платежу»в квитанції № К23/21/8 від 21.06.2008 р. вказано: «ЗА РОБ ЗГ АКТУ 257541 ВІД 01.02.2007 в т.ч. ПДВ 1938,23», отримувач: ТОВ «АВТ «Баварія».

Відповідно до абз. 1 п. 8.2 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Згідно з ч. 1 статті 1092 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Згідно з ч. 2 статті 1092 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Таким чином, судом встановлено факт невиконання відповідачем обовязку по перерахуванню коштів ОСОБА_1 у розмірі 11 629,37 грн. відповідно до квитанції № К23/21/8 від 21.06.2008 р. на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Позивач направив поштою до відповідача претензію № 1 від 29.03.2010 року з проханням негайно здійснити перерахування грошової суми в розмірі 11629,37 грн., яка була переказана ОСОБА_1 21 червня 2008 р. через філію ВАТ КБ «Надра»Київське РУ (ББО № 23, вул. Пушкінська, 21) на рахунок ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»(п/р 26005302982 в Акціонерному банку «Діамант», м. Київ, МФО 320854). Претензія була отримана відповідачем 01.04.2010 р., що підтверджується доданою до позовної заяви, копією повідомлення про вручення поштового відправлення за № 6148173 на адресу: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15.

ОСОБА_1 свої зобовязання перед позивачем виконав належним чином, а у відповідача виник обовязок перерахувати грошові кошти в сумі 11 629,37 грн. на поточний рахунок позивача.

Станом на день подання позовної заяви вищевказані кошти на рахунок позивача не надійшли, що підтверджується довідкою АК «Діамант»№ 1417/50-5-20.5 від 31.03.2010 року та довідкою позивача за вих. № 0291 від 26.05.2010 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у сумі 11629,37 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами з 22.06.2008 року по 06.09.2010 року у сумі 2797,26 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Відповідно до ч. 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, за весь період безпідставного використання таких грошових коштів набувач має сплатити проценти. Розмір і порядок сплати процентів визначається відповідно до положень статті 536 ЦК України. Оскільки стаття 536 ЦК не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону, розмір процентів встановлюється за аналогією закону - відповідно до статті 8 ЦК України. В разі недосягнення згоди між сторонами про розмір процентів - розмір процентів за користування грошовими коштами може визначатися за правилами ст. 1048 ЦК.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Кім того, постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 року у відповідача продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Позивач нараховує відповідачеві проценти у сумі 2797,26 грн. за період з 22.06.2008 року по 06.09.2010 року під час дії мораторію.

Розрахунок процентів:

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняСтавка НБУ, %Сума пені, грн.

22.06.08.-09.02.09.11629,3723312%890,84

11.02.10-07.06.1011629,3712010,25%391,89

08.06.10-07.07.1011629,37309,5%90,80

08.07.10-09.08.1011629,37338,5%89,37

10.08.10-06.09.1011629,37287,75%69,14

Всього 1532,04 Таким чином розмір процентів у сумі 1532,04 грн. є обгрунтованою та підлягає стягненню. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача процентів в розмірі 1265,22 грн. не підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції з 22.06.2008 року по 06.09.2010 року в розмірі 2628,24 грн.,

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував на суму безпідставно утримуваних коштів відповідачем індекс інфляції за період з 22.06.2008 р. по 06.09.2010 р. в розмірі 2628,24 грн.

Розрахунок індексу інфляції:

11629,37*101,1*101,7*101,5*102,1*102,9*101,5*(%) (добуток індексів інфляції з липня 2008 р. по лютий 2009 р.) = 12941,16

12941,1611629,37= 1311,79 грн.

11629,37*101,9*100,9*99,7*99,4*99,6*99,8*101,2 % (добуток індексів інфляції з лютого 2010 р. по вересень 2010 р.) = 11918,94

11918,9411629,37= 289,57 грн.

Таким чином розмір індексу інфляції в сумі 1601,36 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 1026,88 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 22,92 грн., на відповідача 147,63 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 31,72 грн., на відповідача 204,28 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»(03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4; п/р 26005302982 в АБ «Діамантбанк», МФО 320854; код ЄДРПОУ 23730020) 11629 (одинадцять тисяч шістсот двадцять девять) грн. 37 коп. безпідставно утримуваних коштів, індекс інфляції в розмірі 1601 (одну тисячу шістсот одну) грн. 36 коп., проценти в розмірі 1532 (одну тисячу пятсот тридцять дві) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 147 (сто сорок сім) 63 коп. та 204 (двісті чотири) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення процентів в розмірі 1265,22 грн. та індексу інфляції в розмірі 1026,88 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 12.10.2010 року.