Постанова № 121030719, 14.08.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/15766/24

пр. № 3/759/5696/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравченко Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно старшого лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на помічника начальника центру - начальника служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за пунктом 6 частини 1 статті 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ

Старший лейтенант ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді помічника начальника центру - начальника служби охорони державної таємниці військової частини.

У ході проведення у липні 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, комісією СБ України було виявлене правопорушення, вчинене колишнім помічником начальника центру - начальником служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 , який перебував на зазначеній посаді з 17.11.2024 до 03.07.2024 в частині невиконання вимог статей 21, 28, 37 Закону України «Про державну таємницю» (далі - Закон) та пунктів 41 42, 43, 50, 99, 100, 116, 228, 233, 234, 250, 254, 257, 353, 415, 435, 438, 746-1, 758, 769 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах , органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 (далі - Порядок).

Зокрема, у серпні 2023 року комісією СБ проведено вперше спецекспертизу у військовій частині НОМЕР_1 , за результатами якої зроблено висновки щодо необхідності приведення організації роботи у сфері охорони державної таємниці у повну відповідність до вимог нормативно-правових актів, які регламентують зазначену діяльність та інформування СБ України щодо вжитих заходів у термін до 21.10.2023.

Однак, у порушення вимог 21, 37 Закону та пунктів 42 (1, 4), 758 Порядку, капітаном ОСОБА_1 не надіслано вищевказане письмове інформування до Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України у зазначений висновком спеціальної експертизи строк. Фактично інформування надано лише 22.05.2024. При цьому висновки комісії СБ України, викладені в акті спец експертизи, виконані не в повному обсязі.

Крім цього, у зв`язку із неналежним виконанням своїх функціональних обов`язків помічником начальника центру - начальником служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 виявлені порушення законодавства про державну таємницю, а саме:

-доступ до секретних документів надається за осадами, а не конкретній особі (п. 99, 100 Порядку);

-інструкція про порядок дій посадових осіб в/ч НОМЕР_1 у разі виникнення надзвичайної ситуації (пожежі, аварії, стихійного лиха, спрацювання сигналізації тощо) не містить інформації про порядок доступу та перебування в режимних приміщеннях (зонах, територіях) представників аварійних та рятувальних служб (п.228 Порядку);

-правила пропускного режиму в/ч НОМЕР_1 не передбачають постійних, тимчасових і одноразових перепусток. Крім цього, дані Правила розроблені РСО в/ч НОМЕР_1 , а не в/ч НОМЕР_2 , яка здійснює охорону військового містечка № НОМЕР_3 (п.233, 234 Порядку);

-у журналах обліку підготовлених та вхідних документів після реєстраційних номерів секретних документів не проставляються літери «цт» та «т» (п. 250 Порядку);

-аркуші журналу обліку журналів, журналів вхідних та підготовлених документів, журналу обліку робочих зошитів не опечатано шляхом наклеювання на кінці ниток паперових наклейок з чітким відбитком печатки РСО. На зворотному боці останніх аркушів зазначених журналів запис про кількість пронумерованих і прошитих аркушів не скріплено печаткою РСО (п.257 Порядку);

-на обкладинках робочих зошитів не проставлено грифи секретності та їх реєстраційні номери;

-номенклатуру секретних справ на 2024 рік долучено до справи №4дск (п. 353 Порядку);

-порядок, який виключатиме можливість ознайомлення сторонніх осіб з документами і справами, які підлягають знищенню, а також випадкове знищення секретних документів, справ та інших матеріальних носіїв секретної інформації, що не відібрані для знищення не затверджений командиром в/ч НОМЕР_1 (п. 415 Порядку);

-загальну перевірку наявності секретних документів, справ та інших матеріальних носіїв секретної інформації на 2023 рік проведено із запізненням у квітні 2024 року (п. 435 Порядку);

-порядок дій посадових осіб щодо здійснення заходів із забезпечення режиму секретності у разі виникнення загрози захоплення МНСІ не містить інформацію про місце та маршрут можливого переміщення носіїв секретної інформації у безпечні місця в межах в/ч НОМЕР_1 (п. 746-1 Порядку);

-командуванням в/ч НОМЕР_1 поінформовано Департамент охорони державної таємниці та ліцензування СБ України про виконання висновків комісії СБ України із запізненням на 6 місяців (п. 760 Порядку).

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином. Суддя вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів , зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 6 частини 2 статті 212-2 передбачена відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Суб`єктами даного адміністративного правопорушення є посадові особи, які мають доступ до державної таємниці.

Об`єктом правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212 КУпАП є суспільні відносини у сфері встановлення порядку управління.

Об`єктивна сторона полягає у невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну таємницю», державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за погодженням із Службою безпеки України. У своїй роботі РСО взаємодіють з органами Служби безпеки України.

До складу режимно-секретного органу входять підрозділи режиму, секретного діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охорону державної таємниці, залежно від специфіки діяльності державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом робіт, пов`язаних з державною таємницею, вводиться посада заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються обов`язки та права керівника РСО.

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом робіт, пов`язаних з державною таємницею, де штатним розписом не передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що забезпечують режим секретності. На них поширюються обов`язки та права працівників РСО.

Призначення осіб на посади заступників керівників з питань режиму, начальників РСО та їх заступників, а також видання наказу про покладення на окремого працівника обов`язків щодо забезпечення режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби безпеки України та РСО вищестоящих державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Якщо державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа або організація не провадить діяльність із секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "особливої важливості", РСО такого органу, підприємства, установи або організації комплектується спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці зі ступенем секретності "таємно".

Основними завданнями РСО є:

а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації;

б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці;

в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї;

г) виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації;

д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов`язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин;

е) організація та ведення секретного діловодства;

є) здійснення контролю за станом режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм об`єктах.

РСО мають право:

а) вимагати від усіх працівників державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також відряджених неухильного виконання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці;

б) брати участь у розгляді проектів штатних розписів державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств у частині, що стосується РСО, вносити пропозиції щодо структури та чисельності працівників цих органів;

в) брати участь у проведенні атестації працівників, що виконують роботи, пов`язані з державною таємницею, а також у розгляді пропозицій щодо виплати в установленому нормативними актами порядку компенсації за роботу в умовах режимних обмежень;

г) залучати спеціалістів державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації до здійснення заходів щодо охорони державної таємниці;

д) здійснювати перевірки стану й організації роботи з питань захисту державної таємниці і забезпечення режиму секретності у підрозділах державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також у підвідомчих їм установах та підприємствах, давати відповідні рекомендації;

е) здійснювати перевірки додержання режиму секретності на робочих місцях працівників, що мають допуск до державної таємниці, вмісту спецсховищ (приміщень, сейфів, металевих шаф, спецчемоданів, спецпапок тощо), наявності документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;

є) порушувати перед керівником державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації питання про призначення службових розслідувань за фактами порушень режиму секретності та секретного діловодства, про притягнення осіб до відповідальності згідно з законом, а також давати рекомендації щодо обов`язкових для виконання вказівок керівникам підрозділів державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств з питань забезпечення режиму секретності;

ж) брати участь у службових розслідуваннях, у встановленому порядку вимагати від працівників державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації письмових пояснень щодо фактів розголошення ними секретних відомостей, втрати матеріальних носіїв секретної інформації, інших порушень режиму секретності;

з) вносити пропозиції керівникові державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації про припинення робіт, пов`язаних з державною таємницею, в структурних підрозділах, якщо умови для їх виконання не відповідають вимогам режиму секретності; опечатувати приміщення, де ведуться такі роботи або зберігаються матеріальні носії секретної інформації;

и) одержувати від громадян, яким оформляються документи на допуск до державної таємниці, анкетні дані;

і) використовувати засоби зв`язку та вести в установленому порядку поштово-телеграфне листування з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями та їх РСО з питань забезпечення режиму секретності;

ї) мати печатку з найменуванням РСО, а також інші печатки та штампи установленої форми.

Передача функцій РСО будь-яким іншим підрозділам державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації не допускається (ст. 21 Закону).

Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний:

1)не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

2)не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;

3)не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;

4)виконувати вимоги режиму секретності;

5)повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;

6)додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю (ст. 28 Закону).

Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, що розміщують замовлення у підрядників, зобов`язані контролювати стан охорони державної таємниці, яка була передана підрядникам у зв`язку з виконанням замовлення.

Державні органи, яким рішенням державного експерта з питань таємниць було надано право вирішувати питання про доступ державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій до конкретної секретної інформації, зобов`язані контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які виконують роботи, пов`язані з відповідною державною таємницею, або зберігають матеріальні носії зазначеної секретної інформації.

Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю в системі Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України "Про Службу безпеки України".

Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв`язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов`язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності (ст. 37 Закону).

Згідно з вимогами статей 21, 28 Закону України «Про державну таємницю», пунктів 41, 42 Порядку, помічник начальника центру - начальник служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 зобов`язаний:

1)бути обізнаним з вимогами законодавства у сфері охорони державної таємниці;

2)своєчасно розробляти та реалізовувати заходи, що забезпечують охорону державної таємниці;

3)здійснювати контроль за станом режиму секретності та їх негативним наслідкам у військовій частині НОМЕР_1 .

Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-протоколом про адміністративне правопорушення №68 від 16.07.2024 (а.с. 1-7);

-поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 5)

-витягом з Акту від 16.07.2024 №26/1/3-7368дск спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею у військовій частині (а.с. 8-9)

-поясненнями свідка ОСОБА_2 від 12.07.2024 (а.с. 10);

-поясненнями свідка ОСОБА_3 від 12.07.2024 (а.с. 11);

-поясненнями свідка ОСОБА_4 від 12.07.2024 (а.с. 12);

-поясненнями свідка ОСОБА_3 від 12.07.2024 (а.с. 13);

-витягом із наказу №179 від 17.11.2022 (а.с. 20);

-витягом із наказу №38 від 07.02.2024 (а.с. 21).

У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, оскільки він, будучи посадовою особою, яка має доступ до державної таємниці, не виконав покладені на нього статтями 21, 28 Закону України «Про державну таємницю» та пунктами 41, 42 Порядку, як на начальника СОДТ, обов`язки, внаслідок чого у військовій частині НОМЕР_1 стали можливі порушення законодавства про державну таємницю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП.

Наявні у матеріалах справи докази дозволяють стверджувати, що вина у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення доведена поза розумним сумнівом.

При накладенні стягнення суддя враховує характер правопорушення, особу, що притягується до адміністративної відповідальності.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність, суддя визнає щире розкаяння винного.

Обставин, що обтяжують відповідальність, суддя не встановив.

Беручи до уваги вищенаведені докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 , його щире розкаяння, враховуючи особу, що притягається до адміністративної відповідальності, який є військовослужбовцем, суддя доходить висновку, що стягнення слід визначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано адміністративне правопорушення, у вигляді штрафу.

Таке стягнення суддя вважає достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесеннясудом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем і зазначена справа пов`язана з виконанням ним військового обов`язку, від сплати судового збору він звільнений.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 23-24,268,283-284, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієїтисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десть) гривень 00 копійок, стягнувши його у дохід держави (номер рахунку (IBAN): UA598999980313030106000026009, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), ЄРДПОУ отримувача: 37993783, отримувач: ГУК у м.Києві/Святош.р-н/21081100.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою Кабінету Міністрів України.

Суддя Ю.В. Кравченко