Ухвала суду № 121030329, 15.08.2024, Деснянський районний суд міста Києва

1-кп/754/994/24

Справа № 754/1369/24

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2024 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12021100030002026 від 30.07.2021 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, українця, громадянина України, працюючого на посаді директора Київського пансіонату ветеранів праці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Деснянського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12021100030002026 від 30.07.2021 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання (з урахуванням доповнень до клопотання) про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності як за формою, так і за змістом положенням КПК України.

В обґрунтування зазначає, що копія обвинувального акта, врученого ОСОБА_3 , відрізняється від обвинувального акта, надісланого прокурором до суду, а саме, у розділі «Додатки» обвинувального акта, отриманого ОСОБА_3 , зазначено розписку про отримання ним обвинувального акта, реєстрів матеріалів досудового розслідування та цивільного позову, а прізвище захисника ОСОБА_5 , яке спочатку було надруковано, виправлено рукою на прізвище захисника ОСОБА_7 , натомість, в обвинувальному акті, направленому до суду, цивільний позов вже не зазначено, а прізвище захисника ОСОБА_7 вже було надруковане.

Також, на думку захисника ОСОБА_5 , обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування були вручені ОСОБА_3 з порушенням права на захист у зв`язку із залученням на цю окрему процесуальну дію захисника за призначенням - ОСОБА_7 , хоча ОСОБА_3 має постійного захисника ОСОБА_5 , від послуг якого він не відмовлявся.

Стверджує про порушення порядку закінчення досудового розслідування у зв`язку із не ознайомленням захисника ОСОБА_5 з матеріалами досудового розслідування, неотриманням ним копії обвинувального акта та реєстру досудового розслідування. Потерпілому - Київській міській раді, матеріали досудового розслідування не надано для ознайомлення, а сам обвинувальний акт складено поза межами строку досудового розслідування.

На думку захисника ОСОБА_5 обвинувальний акт містить відомості, не передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме, посилання на докази - експертні висновки із зазначенням їх вихідних номерів та дати складання.

В обвинувальному акті не зазначено обов`язкових відомостей, передбачених пунктами 2, 4, 3-1, 8-1 ч. 2 ст. 291 КПК, а саме, анкетні дані (громадянство) обвинуваченого, не вказано прокурора ОСОБА_8 , який підписував повідомлення про підозру ОСОБА_3 , не зазначено відомості про викривача та розмір пропонованої винагороди викривачу.

Захисник ОСОБА_5 також зазначає про неконкретність обвинувачення, а виклад фактичних обставин кримінального правопорушення є тотожним формулюванню обвинувачення.

Крім того, зазначає про неповноту та часткову недостовірність реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема, у ньому не зазначені окремі процесуальні дії; зазначені процесуальні документи, які насправді не складалися, натомість, не зазначені процесуальні документи, які були складені. У зв`язку з чим, з метою доведення неповноти та часткової недостовірності реєстру матеріалів досудового розслідування, захисник заявив клопотання про витребування у прокурора додаткових документів, а саме: клопотання слідчого від 18.01.2024 про встановлення стороні захисту строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування; клопотання слідчого від 25.01.2024 про встановлення захиснику ОСОБА_5 строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування; ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 22.01.2024 про відмову в задоволенні клопотання про встановлення стороні захисту строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування; постанову слідчого від 24.01.2024 про залучення захисника ОСОБА_7 для проведення окремої процесуальної дії; заяву ОСОБА_3 від 25.01.2024 про відмову від захисника за призначенням; доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві від 24.01.2024; постанови про тимчасовий доступ до речей і документів від 20.02.2023 і 17.03.2023; всі процесуальні рішення прокурора і слідчого за наслідками розгляду скарг і клопотань захисника ОСОБА_5 під час досудового розслідування, а також всі матеріали щодо відкриття прокурором/слідчим у порядку ст. 290 КПК стороні захисту і потерпілому матеріалів досудового розслідування.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника про витребування документів та повернення обвинувального акта прокурору.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні надав письмові пояснення, в яких проти задоволення заявленого клопотання заперечував, мотивуючи це тим, що обвинувальний акт відповідає всім вимогам процесуального законодавства, що передбачені у ст. 291 КПК України, обвинувачення та обставини і факти вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті в такий спосіб, обсязі та мірі, в яких прокурор вважає їх встановленими. Примірники обвинувального акта, врученого стороні захисту, і направлені суду, - є ідентичними за змістом, а зазначені захисником недоліки є несуттєвими та не позбавляють сторону захисту можливості повноцінно реалізувати право на захист.

Представник потерпілого, посилаючись на неознайомлення з матеріалами досудового розслідування, зазначила про відсутність сформованої позиції щодо заявленого клопотання.

Суд, ознайомившись з клопотанням про повернення обвинувального акта, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт разом з додатками до нього, приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов`язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та у відповідності до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб занурюватися у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.

Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судом рішенням.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства має зосереджуватися саме на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, які стосуються створення, забезпечення всіх належних умов для проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого судового розгляду обвинувачення по суті у відповідності до завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК - Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

У ст. 291 КПК України встановлюються такі вимоги щодо обвинувального акту - обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що одним з організаційно-розпорядчих питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначені можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому оскільки вимоги до обвинувального акту встановлюються лише положеннями ст.ст. 291, 292 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акту на предмет відповідності тільки цим статтям.

На додаток до цього суд звертає увагу на ті обставини, що підстави для повернення обвинувального акту не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акту, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акту вимогам КПК України. Така правова позиція також міститься у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к.

Щодо розбіжностей, які містяться в копії обвинувального акта, отриманого ОСОБА_9 , та обвинувального акта, направленого до суду, суд не вважає їх суттєвими та такими, що перешкоджають призначенню обвинувального акта до судового розгляду. Так, зміст розписки ОСОБА_3 про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування від 25.01.2024, доданої до обвинувального акта, свідчить, що обвинувачений копії цивільного позову не отримував. Примірники обвинувальних актів, направленого до суду та врученого ОСОБА_3 , містять ідентичну інформацію, зокрема, що цивільний позов не заявлявся. Зазначення у розділі «Додатки» обвинувального акта, отриманого ОСОБА_3 , у назві розписки про отримання ним обвинувального акта також цивільного позову суд розцінює як технічну помилку, яка не впливає на суть самого документа. Те саме стосується і виправлення прізвища захисника ОСОБА_5 на захисника ОСОБА_7 , оскільки саме останній отримував копію обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Що стосується неознаймлення захисника ОСОБА_5 з матеріалами досудового розслідування, а також складення обвинувального акта поза межами досудового розслідування, то зазначені обставини вже були предметом оцінки суду під час розгляду клопотання захисника про закриття кримінального провадження за п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, за наслідками якого ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2024 ( т.3 а.с. 129-133) було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання та вказано, що стороні захисту було забезпечено належні умови для реалізації права на доступ до матеріалів без будь-яких обмежень, в межах строку досудового розслідування, однак захисник ОСОБА_5 таким правом не скористався.

Що стосується, нібито, невідкриття потерпілому - Київській міській раді, матеріалів досудового розслідування, то судом встановлено, що 22.12.2023 за № 2026/125/49-2023 потерпілому направлено повідомлення про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів досудового розслідування для ознайомлення та запропоновано прибути уповноваженому представнику за вказаною у повідомленні адресою, попередньо узгодивши зі слідчим дату та час за вказаним у повідомленні номером телефону. Відповідно до положень п.11 ч.1, п.5 ч.2 ст. 56, ч.7 ст. 290 КПК України ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є правом, а не обов`язком потерпілого. У судовому засіданні представник потерпілого підтвердила факт отримання такого повідомлення, однак правом на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до цього часу не скористалася, що не може бути підставою для повернення обвинувального акта.

Щодо посилання в обвинувальному акті на висновок проведеної під час досудового розслідування експертизи, на думку суду, це зумовлено виконанням прокурором вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме для викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення, а використання даних, одержаних в результаті проведення експертних досліджень, є необхідною умовою обґрунтованості цього документа. Обвинувальний акт не розкриває повний зміст висновку, а посилається лише на встановлений розмір завищення ціни закупівлі, що є необхідним для кваліфікації кримінального правопорушення. Крім того, суду на стадії підготовчого судового засідання вже відомий номер висновку експерта та дата його складання, оскільки відомості про це зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування і це не може розцінюватися як надання суду доказів до початку судового розгляду.

Щодо незазначення в обвинувальному акті повних анкетних даних обвинуваченого, а саме, громадянства, то під час встановлення анкетних даних у підготовчому судовому засіданні може з`ясовуватися певна невідповідність інформації, зазначеної в обвинувальному акті. Помилки прізвища, ім`я, по батькові, дати та місця народження, місця проживання, громадянства не є перешкодою для призначення судового розгляду.

Оцінюючи доводи сторони захисту в частині аргументів про те, що обвинувачення є неконкретним, то суд вважає за потрібне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).

З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18). Відповідно до названої позиції, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Як попередньо зазначалося, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в достатній мірі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки позиції сторони захисту.

Про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а фактичні обставини вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказане є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Щодо посилань сторони захисту на недоліки в реєстрі матеріалів досудового розслідування суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акта, визначені ч.4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

У зв`язку із зазначеним, не підлягає задоволенню й клопотання захисника ОСОБА_5 про витребування документів у прокурора, оскільки витребувані документи стосуються реєстру матеріалів досудового розслідування та не можуть бути предметом дослідження у підготовчому судовому засіданні. Щодо витребуваних документів, якими підтверджується відкриття прокурором/слідчим у порядку ст. 290 КПК стороні захисту і потерпілому матеріалів досудового розслідування, суд звертає увагу, що ці документи вже надавалися прокурором і досліджувалися судом у підготовчому судовому засіданні 05.08.2024 під час вирішення клопотання захисника про закриття кримінального провадження за п.10 ч.1 ст. 284 КПК.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено такої невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для його повернення прокурору. За таких обставин у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 слід відмовити.

Крім того, захисником ОСОБА_5 під час підготовчого судового засідання подано скаргу на постанову слідчого про залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії, а саме вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Просить зазначену постанову скасувати, вважає її незаконною, оскільки, на його думку, підстави для залучення захисника за призначенням за наявності у ОСОБА_3 постійного захисника - ОСОБА_5 , відсутні. Стверджує, що він належним чином не повідомлявся про необхідність прибуття до слідчого для отримання копії обвинувального акта. Вважає, що підстави (невідкладні випадки), передбачені п.1,2,3 ч. 1 ст. 49 КПК України, для залучення захисника для окремої процесуальної дії відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав скаргу захисника, просив її задовольнити.

Прокурор проти задоволення скарги заперечував, вважав її необґрунтованою. Зазначив, що вирішення питання про невідкладність проведення процесуальної дії та необхідність залучення захисника є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, слідчий був вимушений залучити захисника для окремої процесуальної дії у зв`язку із постійними неявками захисника ОСОБА_5 за викликами до слідчого та прокурора.

Представник потерпілого поклала вирішення зазначеного питання на розсуд суду.

Ознайомившись зі скаргою, вислухавши думки учасників судового розгляду, суд дійшов таких висновків.

Так, постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 від 24.01.2024 про залучення захисника для окремої процесуальної дії, а саме, для участі у врученні підозрюваному ОСОБА_3 обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування залучено захисника через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в м. Києві. 24.01.2024 ОСОБА_3 вручено повістку про виклик до слідчого з метою вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Слідчий, з посиланням на ст. 49 КПК України, у постанові зазначає, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника під час проведення зазначеної процесуальної дії.

Положення ст.59 Конституції України передбачають, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Цьому положенню кореспондує ст. 20 КПК України, відповідно до якої обвинувачений, має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КПК України, захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого та з`ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність обвинуваченого. Також, захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про таку неможливість та її причини (ч. 2 ст. 47 КПК України). Більше того, вказані причини мають бути поважними (ч. 1 ст. 138 КПК України).

Судом встановлено, що захисник ОСОБА_5 не прибував за викликами слідчого 23 січня 2024 року, 24 січня 2024 року, 25 січня 2024 року та 26 січня 2024 року для ознайомлення із матеріалами досудового розслідування та отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Багаторазове нез`явлення належним чином повідомленого захисника до слідчого, прокурора для проведення певних процесуальних дій може свідчити про зловживання ним своїми правами.

Так, право кожного обвинуваченого в кримінальному провадженні на ефективний захист за допомогою адвоката, який за необхідності може бути призначений в офіційному порядку, є одним з основоположних елементів справедливого розгляду, на що неодноразово наголошував і наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст.48 КПК України захисник залучається слідчим, прокурором для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; 2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Частиною 1 ст. 53 КПК передбачені випадки та підстави залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії. Так, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

Вочевидь, така процесуальна дія, як вручення підозрюваному обвинувального акта, є невідкладною, оскільки обмежена строками, закінчення яких унеможливить подальший перебіг кримінального провадження.

Зловживання правом на захист з боку сторони захисту та перешкоджання органам досудового розслідування забезпечити здійснення процесуальних дій у визначені строки не могло бути залишеним поза увагою слідчим.

Отже, не дивлячись на те, що у обвинуваченого є захисник, з яким у нього укладено договір про правову допомогу, враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованим залучення прокурором захисника за призначенням для проведення окремої процесуальної дії.

Відповідно до рішення ЄСПЛ «Карпюк та інші проти України» право обирати власного захисника не є абсолютним. Уникнення перерв або перенесення судових засідань відповідає інтересам правосуддя, що виправдовує призначення безоплатного захисника всупереч бажанню обвинуваченого. Незважаючи на важливість довірчих стосунків між адвокатом і його клієнтом, право обирати власного захисника не може вважатися абсолютним. Надання правової допомоги неминуче стає об`єктом певних обмежень за умов, коли вона є безоплатною, а також коли саме суди визначають, чи вимагають інтереси правосуддя призначення обвинуваченому захисника.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.20 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», у разі отримання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді, суду про залучення захисника для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов`язаний негайно призначити захисника.

Враховуючи викладене, винесення слідчим постанови про залучення захисника для окремої процесуальної дії не свідчить про порушення права обвинуваченого на захист.

Суд також звертає увагу, що, зазначаючи про таке, як уважає захисник, порушення, сторона захисту не обґрунтовує, яким чином залучення захисника на окрему процесуальну дію вплинуло на права сторони захисту, оскільки надалі ні обвинувачений, ні захисник ОСОБА_5 не були обмежені в правах щодо доступу до матеріалів та ознайомлення з ними.

Законодавець у статті 290 КПК встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію одного з елементів права на справедливий суд, а саме надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися з доказами кожної з них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду. З цією метою відповідно до частини 2 статті 290 КПК відкриття має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право на достатній час і можливості для підготовки до розгляду. Таким чином, порушення вимог статті 290 КПК має розглядатися з погляду забезпечення для сторін такої можливості.

Таким чином, суд вважає, що скарга захисника ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 від 24.01.2024 про залучення захисника для окремої процесуальної дії не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 219, 284, 290, 291, 303, 314, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 12021100030002026 від 30.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, та витребування документів у прокурора, а саме матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021100030002026 від 30.07.2021, необхідних для розгляду клопотання про повернення обвинувального акта;

Відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 від 24.01.2024 про залучення захисника для окремої процесуальної дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали оголошено 15.08.2024 о 17 год. 00 хв.

Головуючий: ОСОБА_1