Рішення № 12102989, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/30004.10.10

За позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії

До Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"

Простягнення 23 530,47 грн

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаКіяніцина О.С. –представник за довіреністю від 15.10.2010 р.

Від відповідача не з’явився 04.10.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Київської міської філії звернулося до суду з позовом про стягнення з Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" 22479,15 грн. заборгованості за договором від 06.08.1996 р. № 1361, 780,67 грн. пені, 129,33 грн. 3 % річних та 141,32 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2010 р. № 46/300, яку призначено до розгляду на 16.08.2010 р.

Ухвалою від 16.08.2010 р. розгляд справи було відкладено на 17.09.2010 р. через неявку у засідання представників сторін та неподання витребуваних судом документів.

У судове засідання, призначене на 17.09.2010 р., відповідач не з’явився, уповноваженого представника не направив, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 04.10.2010 р., з’явився представник позивача, який надав суду довідку, відповідно до якої заборгованість відповідача станом на 04.10.2010 р. складає 24475,30 грн. основного боргу, 780,67 грн. пені, 129,33 грн. 3 % річних та 141,32 грн. інфляційних втрат. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору про користування місцевим телефонним зв’язком від 06.08.1996 р. № 1361, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Київської міської філії та Державною науково-виробничою корпорацією "Київський інститут автоматики", відповідач є споживачем телекомунікаційних послуг.

Статтею 63 Закону України “Про телекомунікації” врегульовано порядок надання і отримання телекомунікаційних послуг. Умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Факт отримання відповідачем телекомунікаційних послуг підтверджується обіговою відомістю (роздруківкою).

Відповідно до п. 3.5 договору абонементна плата вноситься до 1-го числа наступного місяця. За послуги зв’язку, плата вноситься згідно з виставленими рахунками протягом 5-ти діб.

У ст. 68 Закону України “Про телекомунікації” закріплено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 04.10.2010 р. заборгованість відповідача за надані йому послуги склала 24475,30 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24475,30 грн. основного боргу.

Крім основного боргу позивач просить сягнути з відповідача 780,67 грн. пені, 129,33 грн. 3 % річних та 141,32 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення 780,67 грн. пені, 129,33 грн. 3 % річних та 141,32 грн. інфляційних втрат з відповідача є такими, що заявлені правомірно, але підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, позивач на вимогу суду не подав доказів часткової оплати боргу відповідачем, тому суд не вбачає можливостей вірно розрахувати штрафні санкції, зважаючи і на те, що позивачем уточненого розрахунку суду подано не було. Крім того, доказів направлення рахунків на оплату наданих послуг відповідачу, позивачем суду не надано.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги в частині стягнення 780,67 грн. пені, 129,33 грн. 3 % річних та 141,32 грн. інфляційних втрат залишити без розгляду.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити.

3.          Стягнути з Державної науково-виробничої корпорації “Київський інститут автоматики” (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 22, ідентифікаційний код 00230480) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, ідентифікаційний код 01189910) 24 475 (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят п’ять) грн. 30 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, ідентифікаційний код 01189910) до Державного бюджету України 153 (сто п’ятдесят три) грн. 27 коп. недоплаченого державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 11.10.2010 р.