Рішення № 121029, 04.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.06 р. Справа № 45/181

за позовом Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецькв особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м.Красний Лиман, ЄДРПОУ 01074957

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Узлівська”, ЄДРПОУ 30399369, м.Горлівка

про стягнення 6 110 грн. 40 коп.

Суддя Плотніцький Б.Д.

при секретарі судового засідання Ляшенко Л.В.

Представники:

від позивача: Дачковська С.Г.- пров. юрисконс.

від відповідача: Лисенко О.В. – юрисконс.

В судовому засіданні брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 01.08.2006р. оголошувалась перерва до 04.09.2006р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця” м. Донецьк в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м.Красний Лиман, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Узлівська”, м.Горлівка, про стягнення збору за зберігання вантажу у сумі 6 110 грн. 40 коп.

Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявою №Н3-02/4212 від 25.07.2006р. уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” збір за зберіганння вантажу у сумі 6 110 грн. 40 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст.36,46,129,137 Статуту залізниць України, п.8 Правил зберігання вантажів, акти загальної форми, накопичувальну картку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №08/1279 від 19.07.2006р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність підстав для нарахування збору за зберігання вантажу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлене наступне:

23.09.2002р. між Державним підприємством „Донецька залізниця” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Узлівська” був підписаний договір за №1/19 про подавання та забирання вагонів на залізничну під’їзну колію, яка належить залізниці при станції Трудова Донецької залізниці.

29.11.2005р. між сторонами був також укладений договір №26005 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

На станцію Трудова на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Узлівська” прибули наступні вагони:

- 06.01.2006р. об 01год.00хв. потягом №3602 прибули 16 вагонів з вантажем, які знаходились на коліях станції в очікуванні розвантаження до 08.01.2006р. до 19год.40хв.;

- 07.01.2006р. об 00год.15хв. потягом №3602 прибули 7 вагонів з вантажем, які знаходились на коліях станції в очікуванні розвантаження до 09.01.2006р. до 15.год.50хв.;

- 07.01.2006р. об 04 год.45хв. потягом №3606 прибули 36 вагонів з вантажем, які знаходились на коліях станції в очікуванні розвантаження до 09.01.2006р. до 03год 00хв. – 17год.50хв.

Причиною затримки вагонів була зайнятість фронту вивантаження та затримка при проходженні митного оформлення документів.

У зв’язку з викладеним залізницею були складені акти загальної форми ГУ-23 від 06.01.2006р., №73, №74, ГУ-23 від 07.01.2006р. №101, ГУ-23 від 07.01.2006р. №№105,106,107,108.

Таким чином, на адресу відповідача за період з 06.01.2006р. по 09.01.2006р. прибуло 59 вагонів, які вказаний час знаходились на коліях в очікуванні розвантаження.

Як стверджує позивач, затримка вагонів була з вини відповідача.

Позивачем у відповідності з п.8 Правил зберігання вантажів, пп.2.1, 2.3, 2.5, 2.6, 2.8 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу України №551 від 15.11.1991р., розпорядження КМУ №91-Р від 01.04.2005р. та Укрзалізниці №10/736 від 05.04.2005р. за зберігання прибулих 59 вагонів по накопичувальній картці №100122 нарахований збір у сумі 25 916 грн. 00 коп. (з урахуванням терміну безоплатного зберігання).

Під час нарахування збору за зберігання вантажу позивач керувався наказами №16 та 19, відповідно з якими був наданий дозвіл на збільшення збору до двократного розміру.

Відповідач нарахований збір у сумі 20 824 грн. 00 коп. визнав та сплатив його.

В частині нарахованого збору у сумі 5 092 грн. 00 коп. (6 11 грн. 40 коп. з ПДВ) накопичувальну картку підписав із запереченнями та невизнанням вказаної суми.

За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збору у сумі 6 110 грн. 40 коп.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

За приписом ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктом 2.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за №828/4121) за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Одночасно п.2.6 даного Збірника тарифів передбачено, що при виникненні на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру.

Як встановлено судом, позивачем були отримані накази №16 та 19, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з даними наказами залізниці були надані дозволи на застосування двократного розміру при обчисленні збору за зберігання вантажу.

Також в матеріалах справи наявні оголошення (а.с. 32-33) для керівника відповідача, що з 09.01.2006р. у зв’язку з невиконанням вивантаження вагонів з вини відповідача, відповідно до ст.36 Статуту залізниць України, отриманий дозвіл начальника Донецької залізниці Луханіна Н.І. за №19 та №16 від 08.01.2006р. на збільшення збору за зберігання в двократному розмірі.

Відповідно до п. 2.6 Збірника тарифів підвищена ставка вводиться не раніше доби після того, як буде вивішене оголошення про це на станції.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що наказ №19 був виданий 08.01.2006р. о 22 год 50хв.

З урахуванням вищезазначеного, право для застосування двократного розміру у залізниці виникло 09.01.2006р. о 22 год 50 хв.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Господарський суд вважає, що позивачем, всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не надані докази, які б підтверджували вивішування даних оголошень на станції.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав у позивача для застосування двократного розміру при нарахуванні збору за зберігання вантажу.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Господарський суд зазначає, що доказів в підтверження своїх доводів позивачем не надано, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно пред’явлені вимоги про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу у сумі 6 110 грн. 40 коп.

З урахуванням вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м.Красний Лиман, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Узлівська”, м.Горлівка, про стягнення збору за зберігання вантажу у сумі 6 110 грн. 40 коп., відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписаний 07.09.2006.

Суддя Плотніцький Б.Д.