Рішення № 12102748, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/37022.09.10 За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”

до Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”

третя особа-1 ОСОБА_2

третя особа-2 ОСОБА_3

про стягнення заборгованості в розмірі 6 383,68 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився, був Некряч А.В. дов. № 12-2010 від 11.01.2010 року

від третьої особи-1 не з'явився

від третьої особи-2 не з'явився

в судовому засіданні 22.09.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось з позовом Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування”в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”до Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” про стягнення 6 383,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.07.2010 року матеріали справи №27/135/10 надіслано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача - Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва від 23.07.2010 року справа № 27/135/10 передана на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2010 року порушено провадження у справі за № 13/370, призначено розгляд справи на 09.09.2010 року, сторони зобовязано вчинити дії, надати документи.

08.09.2010 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника та додаткові письмові докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі.

09.09.10 в судове засідання з'явився представник відповідача, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав. Представники позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 у судове засідання не зявилися, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконали. Ухвалою від 09.09.2010 року розгляд справи відкладено на 22.09.2010 року.

17.09.2010 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про без участі його представника

В судове засідання, призначене на 22.09.2010 року, представники позивача, відповідача та третіх осіб не зявилися, належних представників не направили, поважних причин неявки в засідання суду не повідомили.

22.09.2010 року від відповідача через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, додаткові письмові докази, витребувані ухвалами суду та платіжне доручення, яке підтверджує часткове погашення заборгованості відповідача перед позивачем. В своєму відзиві на позов відповідач заперечив проти зазначеного розміру страхового відшкодування, посилаючись на те, що сума відновлюваного ремонту не враховувала коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, у звязку з чим зазначена сума повинна складати 5307,74 грн.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 року між ОСОБА_2 (далі страхувальник) та позивачем було укладено договір страхування наземного транспорту № 4773-а/08зп від 05.08.2008 року (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач зобовязувався відшкодувати збитки, що могли настати у звязку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі автомобіль Toyota).

12.06.2008 року на вулиці Українська у місті Запоріжжя відбулося зіткнення автомобіля ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_3 із автомобілем Toyota, під керуванням громадянки ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Toyota був пошкоджений.

Зіткнення відбулося в результаті порушення громадянином ОСОБА_3 правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06.07.2009 року, справа № 3-1971/2009.

Як зазначено в Висновку спеціаліста - автотоварознавця № 170603 від 22.06.2009 року матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Toyota, в результаті його пошкодження, складає 6389, 30 грн.

Згідно із страховим актом, з урахуванням висновку експерта № 170603 від 22.06.2009 року позивачем було визнано зазначене дтп страховим випадком та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 6270,48 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування якою надавався комплекс послуги з проведення відновлювального ремонту, що підтверджується платіжними дорученнями № 2938 від 30.06.2009 року та № 2939 від 30.06.2009 року (належним чином засвідчені копії долучені о матеріалів справи).

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОЦПВВНТЗ № ВВ/7793066 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Полісом № ВВ/7793066 передбачена франшиза в розмірі 510,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з виплати страхового відшкодування складає 5760,80 грн.

З огляду на вищевикладене, 02.12.2009 року позивачем направлена на адресу відповідача Заява № 5612-09 від 25.11.2009 року з вимогою виплати страхового відшкодування у відповідності до норм ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, проте зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

До прийняття рішення у справі відповідач надав докази, а позивач підтвердив, часткову оплату відшкодування в сумі 5 307,74 грн.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5307,74 грн. підлягає припиненню на підставі п1-1ч.1 ст.80 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, заборгованість відповідача в частині виплати страхового відшкодування складає 453,06 грн.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

В порушення ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач не відреагував на Заяву № 5612-09 від 25.11.2009 року, безпідставно та невмотивовано виплату не здійснив.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи викладене, у відповідності до вищевказаних норм Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 мала до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки із-за взаємодії з яким завдано механічні пошкодження транспортному засобу належному страхувальнику позивача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 453,06 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 378,53 грн., 3 % річних в сумі 55,40 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 189,27 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач прострочив страхове відшкодування шкоди завданої страхувальнику позивача, а тому з нього підлягає стягненню пеня у сумі 378,53 грн. за обґрунтованим розрахунком позивача.

Вимога позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 55,40 грн. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Однак, не всі суспільні відносини, які підпадають під поняття страхування у власному розумінні цього слова, мають форму цивільних правовідносин та підпадають під дію Цивільного кодексу України.

Відносини по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які по своїй суті є організаційно-правовою формою гарантованого державою забезпечення права потерпілих осіб внаслідок дії (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пригоди.

Дані правовідносини, як зазначалось, врегульовані положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до положень ст.22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст.29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Норма ст.1192 ЦК України встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: - відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим; - відшкодування завданих збитків в повному обсязі.

Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому. Саме за його заявою суд виносить рішення про покладення на відповідальну особу обовязку відшкодувати шкоду в натурі або відшкодувати завдані збитки в грошовій формі.

Основний обов'язок відповідача - відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу пошкодженим внаслідок взаємодії ТЗ.

Як встановлено, до позивача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 мала до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

За таких обставин, господарський суд, дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання відповідача перед страхувальником позивача, а отже і позивачем, що виключає покладення відповідальності за його порушення.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 189,27 грн. у звязку з тим, що відсутні підстави для нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами. Як передбачено, частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Судом встановлено, що позивач та відповідач не були в договірних правовідносинах, тому нарахування процентів за користування чужими коштами є безпідставним. Крім того, обґрунтовуючи нарахування процентів за користування чужими грошовим коштами, позивач посилається на статтю 1048 Цивільного кодексу України. Суд зазначає, що до даних правовідносин не можливо застосовувати дані норми, оскільки зазначена стаття регулює правовідносини позики, а позивач та відповідач перебували в правовідносинах, які виникли при відшкодуванні матеріальної шкоди в порядку регресу.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 55,40 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 189,27 грн., позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 453,06 грн. та пені в розмірі 378,53 грн., суд вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 5307,74 грн. припинити.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (04050, м. Київ, вул.. Глибочинська, 44, код ЄДРПОУ 24175269) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (69035, м. Запоріжжя, вул.. Лермонтова, буд. 6, кв. 31, код ЄДРПОУ 33214244) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" (04070, м. Київ, вул.. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57 В, код ЄДРПОУ 26183400) 453 (чотириста пятдесят три),06 грн. страхового відшкодування, 378 (триста сімдесят вісім),53 грн. пені, 98 (девяносто вісім),09 грн. витрат по сплаті державного мита, 226 (двісті двадцять шість),96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 05.10.10