Вирок № 121023920, 01.08.2024, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5807/23

№ провадження 1-кп/646/293/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2024 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023221140000342 від 25.03.2023 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 28.11.2003 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 187, ст.ст. 69, 70 КК України до 2 років позбавлення волі; 24.01.2005 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст.ст. 70, 71 КК України до 3 років 10 місяців позбавлення волі; 28.05.2008 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 28.08.2013 року Коломакським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ст. 70 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі; 27.01.2014 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353, ст.ст. 70, 71 КК України до 3 років позбавлення волі; 04.03.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, 28.07.2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Звільнений 27.04.2022 року умовно-достроково на невідбутий строк 09 місяців 28 днів,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що будучи раніше засудженим, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив новий умисний, корисливий злочин під час дії воєнного стану поширеного на території України, коли підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення в Україну з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який в подальшому продовжувався, вчинив умисні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 24.03.2023 приблизно о 14:30, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, правомірно перебуваючи у приміщенні ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливим мотивом, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно, протиправно, повторно, в умовах воєнного стану, з барної стійки, яка знаходиться в середені вищевказаного ресторану, взяв мобільний телефон ТМ «Хіаоті» Redmi 9A Granite Gray 2 GB RAM 32 GB ROM вартістю 1 966 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 1 966 гривень. Після цього, ОСОБА_4 з вказаним майном зник з місяці вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні винним себе визнав в повному обсязі. У скоєному щиросердно розкаявся.Надав пояснення проте, що визнає всі обставини так, як вони встановлені в обвинувальному акті і доповнити йому нічого.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів кримінального провадження.

Судом обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 щодо того, що він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4ст. 185 КК Українив сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення обвинуваченого правдивими та такими, що відповідають дійсності, оскільки вони цілком підтверджуються зібраними по справі доказами.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_4 цілком доведена, а вчинене ним вірно кваліфіковано заст. 185 ч. 4 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_4 суд враховує його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та, відповідно до статті 66 КК України, визнає цю обставину такою, що пом`якшує його покарання.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених статтею 67 КК України, суд вважає рецидив злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий: 28.11.2003 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 187, ст.ст. 69, 70 КК України до 2 років позбавлення волі; 24.01.2005 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст.ст. 70, 71 КК України до 3 років 10 місяців позбавлення волі; 28.05.2008 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 28.08.2013 року Коломакським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ст. 70 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі; 27.01.2014 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353, ст.ст. 70, 71 КК України до 3 років позбавлення волі; 04.03.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, 28.07.2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Звільнений 27.04.2022 року умовно-достроково на невідбутий строк 09 місяців 28 днів, на диспансерному (профілактичному) обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «МПНД № 3» ХМР не звертався.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд керується положенням п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушеннязлочину визнав повністю, щиросердно розкаявся, критично ставиться до скоєного та шкодує про вчинене, наявність обставини, яка пом`якшує, та обставин, які обтяжують його покарання, а саме рецидив злочинів, а також розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій, яка, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи: №СЕ19/121-23/6874-ТВ від 10.04.2023 - становить 1966 грн. 00 коп., а також той факт, що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, що свідчить про відсутність претензій зі сторони потерпілої до обвинуваченого.

Водночас, суд також бере до уваги характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, обставини вчинення ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також його матеріальний стан, який офіційно не працевлаштований, який не має джерела доходу, та стан його здоров`я, однак неодноразово судимий.

Також, суд враховує ту обставину, що ОСОБА_4 засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.02.2024 року за ст. 185 ч. 4, ст. 190 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Ленінського райсуду м. Харкова від 11.12.2023 року, остаточно до відбуття 8 років позбавлення волі.

За таких обставин, відповідно до загальних засад призначення покарання, законності, справедливості, обґрунтованості, враховуючи вимоги, зазначені в абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , визначаючи достатність покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер, суспільну небезпеку та наслідки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, зокрема, розмір завданої матеріальної шкоди, дані про особу винного, його матеріальний стан, який офіційно непрацевлаштований, відтак не має джерела доходу, та стан здоров`я, обставини, яка пом`якшує, наявність обставин, які обтяжують покарання, а саме рецидив злочинів, виходячи із достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, зважаючи на позицію сторони обвинувачення, захисту та потерпілого, суд приходить висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначеного за попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.02.2024 року у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2ст. 65 КК Українивстановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Також, при обранні виду та міри покарання суд виходить з того, щостаттею 50 КК Українипередбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 неможливе без ізоляції від суспільства.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судово-товарознавчих експертиз необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави, згідност. 124 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст.174, ч. 9 ст.100 КПК.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст.368-371,373,374,376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК Українита призначити йому покарання у вигляді 6 (шість) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1ст. 70 КК Україниза сукупністюзлочинів шляхомпоглинання меншсуворого покараннябільш суворимпризначеного запопереднім вирокомЖовтневого районногосуду м.Харкова від14.02.2024року,призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи: №СЕ-19/121-23/6874-ТВ від 10.04.2023 року у розмірі 566,34 грн.

Речові докази: фото коробки від мобільного телефону ТМ «Redmi 9-A Granite Gray 2 GB RAM 32 GB ROM»; «CD-R» диск, сірого кольору, з написом на правій стороні « НОМЕР_1 » та на лівій частині «CD-R» маркування «Axtent» - залишити зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя - ОСОБА_1