Рішення № 12102225, 26.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.10 Справа № 3/17/10

Суддя

За позовом: Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 358 “Радіоприлад-19”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в сумі 10 033, 56 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від позивача: Рушинець А.О., довіреність № 11805 від 23.12.2009р.

від відповідача: Сидоренко Г.М., довіреність № б/н від 23.10.2010р.

КП “Водоканал” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ЖБК № 358 “Радіоприлад-19” про стягнення боргу в сумі 10 033, 56 грн. за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 2016/2 від 01.10.2006р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 526 ЦК України, ст. 173, 174 ГК України ст. 1, 2 ГПК України та умовами договору.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/17/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.10.2010р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 13.10.2010р. розгляд справи відкладений до 26.10.2010р. о 16 годині 40 хвилин.

В судовому засіданні 26.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 29.10.2010р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 26.10.2010р. представник позивача надав заяву, в якій просить провадження по справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, судові витрати покласти на відповідача пропорційно здійсненій оплаті.

Заява позивача прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 22 ГПК України) і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт сплати ним заборгованості у розмірі 10 033, 56 грн. Проти заяви позивача про припинення провадження по справі не заперечив, з покладенням на нього обов’язку сплати судових витрат не погодився.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між КП “Водоканал” (Водоканал) та Житлово-будівельний кооператив № 358 “Радіоприлад-19” (абонент) було укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 2016/2 від 01.10.2006р. (надалі - Договір), за яким Водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам вул. Ново кузнецька, 44 ж/д. (п. 1.1 Договору).

Згідно розділу 2 Договору, договір укладається з 01.10.2006р. по 31.12.2009р.

Відповідно до п. 3.2.1 договору № 2016/2 від 01.10.2006р. абонент зобов’язується своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно п. 5.1 договору № 2016/2 від 01.10.2006р., з урахуванням редакції додаткової угоди від 10.11.2008р. до договору, основним документом на оплату є акт. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються основному абоненту з позначенням споживачів представником Водоканалу, при наявності особистого посвідчення.

Акти виписуються 30, 31 числа кожного місяця. Абонент зобов’язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаній в акті.

Якщо абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником Водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обов’язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.

В період з квітня 2010р. по липень 2010р. позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами № 2016/2 від 30.04.2010р. на суму 2 362, 88 грн., № 2016/2 від 31.05.2010р. на суму 2 507, 58 грн., № 2016/2 від 30.06.2010р. на суму 2 404, 33 грн., № 2016/2 від 31.07.2010р. на суму 3 471, 01 грн. на загальну суму 10 745, 80 грн. (копії даних актів залучено до справи).

Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у сумі 9 966, 97 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії залучено до справи). В тому числі відповідачем сплачено після подачі позову 66, 59 грн. згідно платіжному дорученню № 145 від 28.09.2010р.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід частково відмовити з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 2016/2 від 01.10.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку абонент зобов’язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаній в акті.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для повного припинення зобов’язання за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 2016/2 від 01.10.2006р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки під час судового розгляду відповідач сплатив частину основного боргу у розмірі 66, 59 грн., що підтверджується платіжним дорученням №145 від 28.09.2010р. на суму 3 000,00 грн., в частині стягнення цієї суми провадження у справі слід припинити.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв’язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Крім того, при зверненні до суду позивачем не було враховано, що на момент подачі позову Житлово-будівельний кооператив № 358 “Радіоприлад-19” сплатило суму основного боргу в розмірі 9 966, 97 грн. в рахунок заборгованості за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 2016/2 від 01.10.2006р.:

в сумі 9 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 136 від 07.09.2010р.;

в сумі 360, 00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт відшкодування витрат за послуги банківських установ і сплату комісійної винагороди за збір абонентської платні за квітень 2010р. від 30.04.2010р. –2 % (п. 1.1 договору № 2557 від 01.10.2006р.) та 2 % (п. 1.2. договору № 2557 від 01.10.2006р.), з яких 136, 10 грн. зараховано за липень 2010р., а залишок суми в розмірі 223, 90 грн. зарахована за інший період, за який стягнення не заявлено;

в сумі 122, 31 грн., що підтверджується зведеним реєстром актів звіряння з субсидій по Комунарському району за квартплату станом на 01.08.2010р.;

в сумі 708, 56 грн., що підтверджується розшифровкою до зведеного реєстру актів звіряння по ЖБК по нарахованих пільгах по Комунарському району за квартплату через водопостачання станом на 01.08.2010р.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі № 1-2/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності, в тому числі у судовому порядку.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

В даному випадку, з визначеною позивачем до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 358 “Радіоприлад-19” суми боргу 10 033, 56 грн. безпідставно було заявлено суму 9 966, 97 грн., яка на момент звернення позивача до суду (20.09.2010р.) вже була сплачена відповідачем.

Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 9 966 (дев’ять тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн. 97 коп. в позові відмовити.

2. В частині стягнення 66 (шістдесят шість) грн. 59 коп. провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 358 “Радіоприлад-19” (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 44, код ЄДРПОУ 20515456) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, р/р 26002045720001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 03327121) 0 (нуль) грн. 67 коп. витрат на держмито та 1 (одну) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 29.10.2010р.