Рішення № 121020580, 15.08.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2024Справа № 910/5313/24

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ"

до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ"

про стягнення 19 881,96 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (далі - позивач, ТДВ "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (далі - відповідач, ТДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ") про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 19 881,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТДВ "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" на підставі Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №207.23.000022 від 09.08.2023, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, сплачено суму страхового відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована ТДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ", позивачем заявлено до відповідача позов про стягнення 19 881,96 невідшкодованого страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 позовну заяву ТДВ "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

10.05.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Безпосередньо у позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 позовну заяву ТДВ "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5313/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/5313/24.

21.05.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/219254160.

30.05.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" та 31.05.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав позовні вимоги у розмірі 19 881,96 грн, однак звернув увагу суду на те, що станом на дату звернення позивача до суду строк виконання відповідачем свого обов`язку з прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування або ж прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не настав. Зокрема, відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги ТДВ "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" до ТДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" у розмірі 19 881,96 грн та покласти на позивача судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті спору та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на вимогу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

09.08.2023 між ТДВ "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ РОЗЕТКА» (страхувальник) був укладений Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №207.23.000022 від 09.08.2023 (далі - договір страхування).

Згідно з Додатком №1 договору страхування у позивача був застрахований автомобіль «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 10.08.2023 до 24:00 09.08.2024.

24.02.2024 о 13:00 у м. Харкові, поблизу будинку 140 по вул. Академіка Павлова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Згідно постанови Московського районного суду міста Харкова від 29.03.2024 у справі № 643/2445/24 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до рахунку-фактури №КН00000632 від 21.03.2024 становить 21 481,96 грн (далі - рахунок-фактура №КН00000632 від 21.03.2024).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акта №3.24.00959-1 від 26.03.2024 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 21 481,96 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №68816823 від 27.03.2024.

У зв`язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача 19 881,96 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 24.02.2024) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з полісом № ЕР/219254160, цивільна правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 24.02.2024 була застрахована у ТДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ", із встановленим розміром франшизи - 1 600,00 грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 160 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ЕР/219254160, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком-фактурою №КН00000632 від 21.03.2024, страховим актом №3.24.00959-1 від 26.03.2024 та платіжною інструкцією №68816823 від 27.03.2024.

Положеннями Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № ЕР/219254160 становить 1 600,00 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

За положенням пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає.

З аналізу норм спеціального Закону можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є присічним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим, у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому в контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У разі звернення з заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 в справі № 465/4287/15.

Відтак, у межах справи, що розглядається, з`ясуванню підлягає питання дотримання позивачем річного строку, який встановлено пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на здійснення на власний розсуд одного з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Як вище встановлено судом, ДТП сталось 24.02.2024, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 30.04.2024, тобто у межах встановленого Законом річного строку.

Відтак, подання позивачем позовної заяви безпосередньо до суду свідчить про волевиявлення відносно способу захисту свого порушеного права без попереднього звернення до страховика винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

Також суд зазначає, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов`язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов`язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов`язку у МТСБУ.

Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.

За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 19 881,96 грн (21 481,96 грн - 1 600,00 грн (франшиза за полісом № ЕР/219254160) = 19 881,96 грн).

Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого страховиком на користь страхувальника страхового відшкодування, враховуючи визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що у відповідача у зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в заявленому позивачем розмірі - 19 881,96 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 19 881,96 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання ним зобов`язання зі сплати страхового відшкодування в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про покладення судового збору в розмірі 1 211,20 грн на відповідача та повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 236-238, 241, 327 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (Україна, 01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (Україна, 04073, місто Київ, пр. Бандери Степана, будинок 22; код ЄДРПОУ 36086124) 19 881,96 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню 96 коп.) страхового відшкодування та 1 211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.) судового збору.

3. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (Україна, 04073, місто Київ, пр. Бандери Степана, будинок 22; код ЄДРПОУ 36086124) з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 1 211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.), згідно платіжної інструкції №1105 від 26.04.2024.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.08.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА