Рішення № 12102018, 03.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.10 р.                     Справа № 36/184                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Термекс”, м. Чернівці, ідентифікаційний код 32652485

до Відповідача: Приватного підприємства „Донтехпостач ЛТД”, смт. Новоамвросіївське, Амвросіївський район, Донецької області, ідентифікаційний код 35147002

про: стягнення заборгованості в сумі 4054,68грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Задирайко Ю.М. (за довіреністю б/н від 13.08.2010р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 18.08.2010р. на 27.09.2010р., з 27.09.2010р. на 11.10.2010р., з 11.10.2010р. на 03.11.2010р.

У судовому засіданні 03.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Термекс”, м. Чернівці (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Донтехпостач ЛТД”, смт. Новоамвросіївське, Амвросіївський район, Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4054,68грн., інфляції в сумі 994,03грн. та 3% річних – 346,93грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки № Дон 06/09-1 від 06.09.2007р., з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки № Дон 06/09-1 від 06.09.2007р., видаткову накладну№ДнРН-0000399 від 06.09.2007р. на суму 4054,68грн., видаткову накладну №ДнРН-0000495 від 05.10.2007р. на суму 1597,68грн., правоустановчі документи, розрахунок суми позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 625, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 343 Господарського кодексу України та ст.ст. 1,54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи (а.с.а.с.18-21, 41-44, 50-53, 57, 58) для залучення до матеріалів справи, а також - ідентичні письмові пояснення №08-9/10-1 від 08.09.2010р. (а.с.а.с. 29, 30) та №05-10/10-1 від 05.10.2010р. (а.с.а.с.48, 49) на обґрунтування наявності у Відповідача грошового зобов’язання з оплати товару та його прострочення.

Листом №13-10/10-1 від 13.10.2010р. (а.с.а.с.55, 56) Позивач зменшив свої вимоги на розмір заявлених 3% річних та інфляційної індексації, наполягаючи виключно на стягненні заборгованості в сумі 4054,68грн.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів слати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.21), достовірність яких презюмується за змістом ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Представник Позивача у судовому засіданні 03.11.2010р. наполягав на задоволенні позовних вимог виключно щодо стягнення заборгованості в сумі 4054,68грн.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи, адже з огляду на тривіальність розгляду справи подальше зволікання із вирішенням спору є несумісним із приписами ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Наразі, Відповідачеві було надано достатньою часу для доведення своєї позиції до відома суду, а встановлення правової визначеності у розглядуваному спорі не може перебувати у залежності від бажання учасника справи здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2007р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір поставки товару №Дон06/09-1 (а.с.11), згідно п.п. 1.1. якого Постачальник в порядку та на умовах цього договору (далі – договір поставки), зобов’язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити товар (далі – Продукція), асортимент, кількість та ціна якої попередньо узгоджуються сторонами. Цей договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2007р.

Умовами розділу 2 договору поставки сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати згідно виставлених рахунків, а згідно п.3.2. право власності переходить до Покупця в момент поставки товару.

Пунктом 5.2. сторони визначили, що к моменту закінчення строку дії договору всі взаєморозрахунки між сторонами мають бути здійснені.

Позивачем, без отримання попередньої оплати, була здійснена поставка товару (водонагрівачів) Відповідачеві на загальну суму 5652,36грн., що підтверджується видатковими накладними №ДнРН-0000399 від 06.09.2007р. (а.с.13) та №ДнРН-0000495 від 05.10.2007р. (а.с. 14). При цьому Постачальником були виписані рахунки від 05.09.2007р. та від 04.10.2007р. на загальну суму 5652,36грн., які були частково сплачені Покупцем 05.10.2007р. у сумі 1597,68грн. (а.с.58)

Згідно довідки за підписом керівника та головного бухгалтера (а.с.57) будь-яких інших договорів, окрім договору поставки №Дон06/09-1 між сторонами не укладалось, а згідно довідки (а.с.53) станом на 06.10.2010р. заборгованість у сумі 4054,68грн. (решта вартості неоплаченого товару) Відповідачем не погашена.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення 5395,64грн., що включають в себе заборгованість та нараховані 3% річних і інфляційну індексацію.

Заявою, викладеною в листі №13-10/10-1 від 13.10.2010р. (а.с.а.с.55, 56) Позивач зменшив свої вимоги на розмір заявлених 3% річних та інфляційної індексації, наполягаючи виключно на стягненні заборгованості в сумі 4054,68грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звіряння розрахунків (а.с.51), складеного та надісланого (а.с.50) позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу виключно в контексті вимог про стягнення заборгованості у сумі 4054,68грн., приймаючи в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідну заяву Позивача.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання продукції №Дон 06/09-1 від 06.09.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір постачання продукції № Дон 06/09-1 від 06.09.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили попередній порядок оплати, що зумовлює застосування ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, яка здійснити оплату в строк, встановлений договором, або визначений в порядку ст. 530 Кодексу.

Втім, незважаючи на встановлення у договорі порядку визначення строку платежу – шляхом виставлення рахунків, Позивач здійснив виконання обов’язку з постачання товару достроково – не отримавши всієї суми попередньої оплати, що не суперечить ст. 531 Цивільного кодексу України та не впливає на обов’язок покупця оплати товар, адже з його отриманням він погодився на такий порядок виконання зобов’язань. Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням Відповідачем за видатковою накладною №ДнРН-0000399 від 06.09.2007р. товару у нього виникло зобов’язання з його оплати у визначеній в накладній сумі.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору постачання продукції № Дон 06/09-1 від 06.09.2007р. за видатковою накладною №ДнРН-0000399 від 06.09.2007р. в сумі 4054,68грн., тим більше, що на момент звернення із розглядуваним позовом визначений п. 5.1. договору поставки строк його дії (31.12.2007р.) закінчився (жодних доказів іншого не надано), що за змістом п. 5.2. зумовлює необхідність у здійснені всіх взаєморозрахунків

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не були виконанні грошові зобов’язання зі сплати поставленої продукції за видатковою накладною №ДнРН-0000399 від 06.09.2007р., адже будь-яких доказів на спростування цього до справи не надано. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі _4054,68коп.

Судові витрати у відповідності до вимог ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню задоволених вимог до суми первісно визначеного розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Термекс”, м. Чернівці (ідентифікаційний код 32652485) до Приватного підприємства „Донтехпостач ЛТД”, смт. Новоамвросіївське, Амвросіївський район, Донецької області (ідентифікаційний код 35147002) про стягнення заборгованості в сумі 4054,68грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Донтехпостач ЛТД”, смт. Новоамвросіївське, Амвросіївський район, Донецької області (ідентифікаційний код 35147002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Термекс”, ч. Чернівці (ідентифікаційний код 32652485) заборгованості в сумі 4054,68грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Донтехпостач ЛТД”, смт. Новоамвросіївське, Амвросіївський район, Донецької області (ідентифікаційний код 35147002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Термекс”, м. Чернівці (ідентифікаційний код 32652485) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 76,65грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 177,35грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2010р.

Суддя