Ухвала суду № 121020106, 12.08.2024, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

12 серпня 2024 р. Справа № 902/210/24

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники сторін:

арбітражний керуючий Томашук М.С.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/210/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09.04.2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Томашука М.С.

11.04.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.

06.05.2024 року до суду від представника АТ "Державний ощадний банк України" надійшла заява № 55/5.8-03/53705/2024 від 02.05.2024 року (вх. № 01-36/453/24) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 2 052 392,18 грн. у справі №902/210/24.

Ухвалою від 07.05.2024 року вказану заяву призначено до розгляду на 12.08.2024 року.

08.05.2024 року до суду від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшло повідомлення № 02-05/120 про розгляд вимог кредиторів.

В судове засідання на визначену дату з`явився арбітражний керуючий. Заявник та боржник правом участі в судовому засіданні не скористались.

В ході розгляду справи, арбітражний керуючий визнав заявлені до боржника грошові вимоги, з урахуванням черговості їх задоволення, про що було зазначено у поданому раніше до суду повідомленні про результати розгляду вимог кредиторів.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та заслухавши пояснення арбітражного керуючого, встановив наступне.

Так, за змістом заяви, доданих до неї доказів та наявних матеріалів справи вбачається, що 18.01.2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України", Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №1337, за умовами якого позичальнику банком надано кредит в сумі 375 750,00 грн. на придбання нерухомості, а саме: земельної ділянки, зі сплатою 15,5 % річних, на 7 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 18.01.2015 року.

18.01.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України", Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О., зареєстрований в реєстрі за №258.

Згідно п.1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права, які належать іпотекодавцю за договором купівлі - продажу земельної ділянки укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. від 18.01.2008 р. за реєстровим №255 на земельну ділянку, площею 0,1519 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

18.01.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України", Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки майнових прав.

Згідно п.1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права за рішенням № 11 від 18.11.1999 року Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області про надання дозволу на будівництво жилого будинку і господарських споруд в АДРЕСА_2 на будівництво одноповерхового індивідуального будинку за проектом 184-24-86/1 та інших споруд згідно з планом забудови на земельній ділянці по вул. Садовій, села Бохоники Вінницького району Вінницької області.

У зв`язку з невиконання ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року у справі № 212/2-5412/11 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредиту в розмірі, 822 578,16 грн. з яких: основний борг - 344 437,53 грн., відсотки - 242 171,00 грн. та пеня - 240 562,05 грн.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22.11.2017 року у справі № 212/2-5412/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення суми простроченої заборгованості скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення. Первісний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором № 1337 від 18.01.2008 р. в сумі 802 708,68 грн., з яких: основний борг в розмірі 344 437,53 грн., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 244 072,48 грн., пеня за простроченим основним боргом та процентами в розмірі 214 198,67 грн.

08.08.2017 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 128/4464/16-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки майнових прав укладеного ВАТ "Ощадбанк" з ОСОБА_1 , 18.01.2008 р.. посвідченого Курановою О.О., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 258, а саме: нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,1519 га., кадастровий номер 0520680503020050056, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. 18.01.2008 р., реєстровий №255 з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1337 від 18.01.2008 р. в сумі 2 097 642,31 грн., з яких: основний борг - 344 437,53 грн., проценти за користування кредитними коштами - 244 072,48 грн., пеня за простроченими основним боргом та процентами - 811 550,29 грн., 3% річних - 87 341,28 грн.: інфляційні втрати - 610 240,73 грн. на користь Публічного Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницьке обласне управління Публічного Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним Акціонерним Товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" будь-якій особі покупцеві за договором купівлі-продажу в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Встановлено початкову ціну реалізації предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні цін на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності на момент реалізації предмета іпотеки згідно ЗУ "Про іпотеку" з наданням публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" права: на проведення державні реєстрації прав на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з правом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях. Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при ДКУ по земельних ресурсах Бохоницькій сільській раді Вінницького району Вінницької області, у нотаріусів, будь-які документів, їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок, дублікату договору купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого 18.01.2008 р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 255 на вчинення дій з реєстрації права власності па нерухоме майно, необхідних для продажу земельної ділянки площею 0,1519 га., кадастровий номер 0520680503020050056, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

В ході виконавчих проваджень, відкритих з примусового виконання виконавчого листа № 212/2-5412/11 було частково стягнуто кошти в сумі 56 386,21 грн..

З огляду на положення ст.ст. 572, 589 ЦК України, ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про іпотеку", ст.ст. 1,45 КУзПБ, забезпеченими вимогами АТ "Державний ощадний банк України" є грошові вимоги на суму 2 041 256,10 грн., з яких:

- 344 437,53 грн. - вимоги за тілом кредиту згідно кредитного договору № 1337 від 18.01.2008 року;

- 187 686,27 грн. - вимоги за процентами за користування кредитом згідно кредитного договору № 1337 від 18.01.2008 року;

- 811 550,29 грн. - пеня згідно кредитного договору №1337 від 18.01.2008 року;

- 87 341,28 грн. - 3 % річних згідно кредитного договору №1337 від 18.01.2008 року відповідно до рішення Вінницького міською суду Вінницької області у справі №128/4464/16-ц від 08.08.2017 року;

- 610 240,73 грн. - втрати від інфляції згідно кредитного договору №1337 від 18.01.2008 року відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 128/4464/16-ц від 08.08.2017 року.

У заяві також повідомлено, що Банк не відмовляється від забезпечення грошових вимог в сумі: 2 041 256,10 грн., які є забезпечені вище наведеним договором іпотеки, але зважаючи на те, що вартість Предмета іпотеки на сьогоднішній день не відома, отже Банк вважається забезпеченим кредитором в частині вартості предмета застави, ціна якої буде визначена в рамках судового розгляду про неплатоспроможність Боржника.

Крім того, оскільки невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, Банк донараховує 3 % річних на суму процентів, а саме: заборгованість 3% річних за несвоєчасне погашення процентів по кредитному договору №1337 від 18.01.2008 року та яка складає: 5 080,08 грн. (за період з 17.04.2021 - 23.02.2022).

За даними обліку Банку розмір пені складає 811 550,29 грн.

Відтак, розмір вимог Банку становить 2 046 336,18 грн., з яких: 344 437,53 грн. - сума основного боргу; 187 686,27 грн. - відсотки; 811 550,29 грн. - пеня; 87 341,28 грн. - 3% річних згідно рішення суду; 610 240,73 грн. - втрати від інфляції згідно рішення суду; 5 080,08 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів.

Отже, загальна сума вимог АТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 складає 2 052 392,18 грн., з яких:

2 041 256,10 грн. - вимоги які забезпечені нерухомим майном - за договорами іпотеки майнових прав від 18.01.2008 року;

11 136,08 грн. - незабезпечені вимоги (5 080,08 грн. заборгованість 3% річних за несвоєчасне погашення процентів по кредитному договору №1337 від 18.01.2008 та 6 056,00 грн. судовий збір за подачу заяви кредитором).

Посилаючись на наведені обставини, АТ "Державний ощадний банк України" просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 2 052 392,18 грн., з яких: 2 041 256,10 грн. - вимоги які забезпечені нерухомим майном; 6 056,00 грн. - як судовий збір; 5 080,08 грн. - як незабезпечені.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

На момент розгляду справи, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед АТ "Державний ощадний банк України" до суду не надано.

При цьому, згідно повідомлення арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-05/120 від 08.05.2024 року про розгляд вимог кредиторів.

В повідомленні, окрім іншого, зазначено, що на адресу арбітражного керуючого надійшли матеріали заяви АТ "Державний ощадний банк України" про визнання грошових вимог до боржника в сумі 2 052 392,18 грн., які виникли на підставі кредитного договору від 18.01.2008 року за №1337 та забезпечені заставою/іпотекою в частині грошових вимог в сумі 2 041 256,10 грн.

Разом з тим, остаточна сума боргу та складові частини боргу визначені відповідно до заочного рішення Вінницького районного суду від 08.08.2017 року у справі 128/4464/16-ц.

Ознайомившись з заявою АТ "Державний ощадний банк України" та враховуючи відсутність заперечень з боку боржника, арбітражний керуючий повідомляє, що не має заперечень щодо заявлених грошових вимог АТ "Державний ощадний банк України" до фізичної особи ОСОБА_1 в такому рахунку:

1 229 705,81 грн. вимоги кредитора, які забезпечені іпотекою, відшкодовуються за рахунок предмета забезпечення;

5 080,08 грн. вимоги, що не забезпечені майном боржника - друга черга задоволення вимог кредиторів;

811 550,29 грн. пеня - третя черга задоволення вимог кредиторів;

6 056,00 грн. відшкодування судового збору - відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів.

Відповідне письмове повідомлення про розгляд вимог кредитора було направлено АТ "Державний ощадний банк України" 08.05.2024 року на вказану кредитором електронну адресу з підписом за допомогою КЕП.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.12.2022 року у справі № 918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).

Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 584 ЦК України, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 року у справі №904/1360/19, відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми КУзПБ щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).

Тому, визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу"; Про іпотеку" (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17).

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 вказано, що забезпеченими зобов`язаннями в розумінні закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 18.01.2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України", Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №1337, за умовами якого позичальнику банком надано кредит в сумі 375 750,00 грн. на придбання нерухомості, а саме: земельної ділянки, зі сплатою 15,5 % річних, на 7 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 18.01.2015 року.

18.01.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України", Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О., зареєстрований в реєстрі за №258.

Згідно пункту 1.1 договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, які передбачені кредитним договором №1337 від 18.01.2008 року, а також всіма можливими додатковими правочинами до вказаного кредитного договору, які можуть бути укладені до закінчення строку дії останнього укладеними між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний: до 18.01.2015 року повернути іпотекодержателю кредит в сумі 375 750,00 грн. на умовах визначених кредитним договором; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15,5 процентів річних згідно умов кредитного договору; можливу неустойку (пеню, штраф) у розмірі і у випадках передбачених кредитним та цим договором, відшкодувати збитки, завдані іпотекодержателю іпотекодавцем, у разі невиконання або неналежного виконання останнім своїх зобов`язань - за кредитним договором, а також виконати інші зобов`язання передбачені кредитним договором.

Згідно п.1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права, які належать іпотекодавцю за договором купівлі - продажу земельної ділянки укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. від 18.01.2008 р. за реєстровим №255 на земельну ділянку, площею 0,1519 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, 18.01.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України", Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки майнових прав, за умовами якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, які передбачені кредитним договором №1337 від 18.01.2008 року, а також всіма можливими додатковими правочинами до вказаного кредитного договору, які можуть бути укладені до закінчення строку дії останнього укладеними між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний: до 18.01.2015 року повернути іпотекодержателю кредит в сумі 375 750,00 грн. на умовах визначених кредитним договором; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15,5 процентів річних згідно умов кредитного договору; можливу неустойку (пеню, штраф) у розмірі і у випадках передбачених кредитним та цим договором, відшкодувати збитки, завдані іпотекодержателю іпотекодавцем, у разі невиконання або неналежного виконання останнім своїх зобов`язань - за кредитним договором, а також виконати інші зобов`язання передбачені кредитним договором.

Згідно п.1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права за рішенням № 11 від 18.11.1999 року Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області про надання дозволу на будівництво жилого будинку і господарських споруд в АДРЕСА_2 на будівництво одноповерхового індивідуального будинку за проектом 184-24-86/1 та інших споруд згідно з планом забудови на земельній ділянці по вул. Садовій, села Бохоники Вінницького району Вінницької області.

У зв`язку з невиконання ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року у справі № 212/2-5412/11 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредиту в розмірі, 822 578,16 грн. з яких: основний борг - 344 437,53 грн., відсотки - 242 171,00 грн. та пеня - 240 562,05 грн.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22.11.2017 року у справі № 212/2-5412/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення суми простроченої заборгованості скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення. Первісний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором № 1337 від 18.01.2008 р. в сумі 802 708,68 грн., з яких: основний борг в розмірі 344 437,53 грн., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 244 072,48 грн., пеня за простроченим основним боргом та процентами в розмірі 214 198,67 грн.

Відтак, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року у справі № 212/2-5412/11 набрало законної сили 22.11.2017 року.

08.08.2017 року заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 128/4464/16-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки майнових прав укладеного ВАТ "Ощадбанк" з ОСОБА_1 , 18.01.2008 р.. посвідченого Курановою О.О., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 258, а саме: нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,1519 га., кадастровий номер 0520680503020050056, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. 18.01.2008 р., реєстровий №255 з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1337 від 18.01.2008 р. в сумі 2 097 642,31 грн., з яких: основний борг - 344 437,53 грн., проценти за користування кредитними коштами - 244 072,48 грн., пеня за простроченими основним боргом та процентами - 811 550,29 грн., 3% річних - 87 341,28 грн.: інфляційні втрати - 610 240,73 грн. на користь Публічного Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницьке обласне управління Публічного Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним Акціонерним Товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного Акціонерного Товариства "Державний ощадний банк України" будь-якій особі покупцеві за договором купівлі-продажу в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Встановлено початкову ціну реалізації предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні цін на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності на момент реалізації предмета іпотеки згідно ЗУ "Про іпотеку" з наданням публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" права: на проведення державні реєстрації прав на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з правом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях. Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при ДКУ по земельних ресурсах Бохоницькій сільській раді Вінницького району Вінницької області, у нотаріусів, будь-які документів, їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок, дублікату договору купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого 18.01.2008 р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 255 на вчинення дій з реєстрації права власності па нерухоме майно, необхідних для продажу земельної ділянки площею 0,1519 га., кадастровий номер 0520680503020050056, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.20217 року у справі № 128/4464/16-ц - набрало законної сили 21.08.2017 року.

При постановленні згаданого заочного рішення, судом було встановлено, що 18.01.2008 р. між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1337. Згідно пунктів 1.1, 1.2 кредитного договору. позичальнику банком надано кредит в сумі 375 750.00 грн. на придбання нерухомості, а саме: земельної ділянки, зі сплатою 15,5 % річних, на 7 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 18.01.2028 року (а.с.5-8).

18.01.2008 р. в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком ВАТ "Державний ощадний банк України" та позичальником ОСОБА_1 укладено договір іпотеки майнових прав, посвідчений Курановою О.О. , приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №258 (а.с.9-11).

Згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки укладеного між ОСОБА_2 - та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. від 18.01.2008 р. за реєстровим №255 відповідачу належать на праві власності земельна ділянка, площею 0,1519 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520680503020050056 (а.с.12-13).

Відповідно до довідок розрахунків за кредитним договором № 1337 від 18.01.2008 року, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 12.12.2016 р., в рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, складає 2 097 642,31 грн., з яких: - основний борг - 344 437,53 грн.; - проценти за користування кредитними коштами - 244 072,48 грн.; - пеня за простроченими основним боргом та процентами - 811 550,29 грн.; - 3% річних - 87 341,28 грн.; - інфляційні втрати - 610 240,73 грн. (а.с.14-28).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року задоволено позов прокурора м. Вінниці в інтересах АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 та стягнув на користь банку заборгованість за кредитним договором станом у розмірі 822 578,16 грн. з них основний борг - 344 437,53 грн., відсотки - 242 171,00 грн.. пеня - 240 562,05 грн. Рішення Суду набуло законної сили 17.06.2016 року (а.с.29-34).

При цьому, в ході виконавчих проваджень, відкритих з примусового виконання виконавчого листа № 212/2-5412/11 було частково стягнуто кошти в сумі 56 386,21 грн., що підтверджується виписками по рахункам виконавця.

Отже, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, відповідно до визначеного заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.20217 року у справі № 128/4464/16-ц розміру заборгованості, враховуючи здійснення часткового погашення боргу в ході виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 212/2-5412/11, забезпеченими вимогами АТ "Державний ощадний банк України" є грошові вимоги на суму 2 041 256,10 грн. (2 097 642,31 - 56 386,21 = 2 041 256,10), з яких: 344 437,53 грн. - основний борг; 187 686,27 грн. - проценти за користування кредитом; 811 550,29 грн. - пеня; 87 341,28 грн. - 3 % річних; 610 240,73 грн. - втрати від інфляції.

Крім того, кредитором також було нараховано до визнання 5 080,08 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів.

Згідно доданого до заяви розрахунку, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів нараховано кредитором за період 17.04.2021-23.02.2022.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

З наведених вище норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, суд зауважує, що нарахування, в даному випадку, трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.06.2019 року у справі № 703/2718/16-ц.)

Таким чином, ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.)

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Дана правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року в справі № 916/190/18.

Таким чином, у разі, коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку, зокрема, суми процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Відтак, суд перевіривши правильність викладених у розрахунку заявлених до визнання нарахованих 3 % річних в розмірі 5 080,80 грн., суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам закону.

При цьому, на момент розгляду справи, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед АТ "Державний ощадний банк України" до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/53705/2024 від 02.05.2024 року (вх. № 01-36/453/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/210/24, подана в межах строку встановленого КУзПБ, та відповідно підлягає задоволенню у повному обсязі, а вимоги в розмірі 2 046 336,18 грн - визнанню, як такі, що підтверджені наданими доказами, з віднесенням їх до відповідних черг задоволення, з урахуванням положень ст. 133 КУзПБ.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 6 056,00 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 122, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/53705/2024 від 02.05.2024 року (вх. № 01-36/453/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/210/24, в повному обсязі.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00032129) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 2 046 336,18 грн., з яких: 2 041 256,10 грн. вимоги, забезпечені заставою; 5 080,08 грн. - 3% річних (друга черга задоволення); а також 6 056,00 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/210/24.

3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Томашуку М.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/210/24.

4. Копію ухвали суду надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Томашуку М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ "Державний ощадний банк України" - contact-centre@oschadbank.ua, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представнику АТ "Державний ощадний банк України" адвокату Лобанову О.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.