Ухвала суду № 121013572, 10.08.2024, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Cправа №505/3024/24

Провадження №1-кс/505/1269/2024

УХВАЛА

Іменем України

10.08.2024 м. Подільськ

Слідчий суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеоконференції задопомогою онлайнсервісу ВКЗз використаннямпрокурором Одеськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Південногорегіону ОСОБА_3 власних технічнихзасобів,клопотання слідчогоСВ ПодільськогоРУП ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_4 ,погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратуриу сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селище Немішаєве, Бородянського району, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, із вищою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на момент вчинення кримінального правопорушення перебуваючий на посаді стрільця санітара 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

підозрюваного у кримінальному провадженні №-12024161180000636, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Клопотання слідчий мотивує тим, що відділенням №2 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №-12024161180000636 від 09.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснює група прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено наступне.

Згідно із ст.1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У останній раз, продовжено указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 271/2024 від 06.05.2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 08.05.2024 № 3684-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2024 №109 ОСОБА_6 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 військовослужбовців які прибули з військової частини НОМЕР_2 та поставлено на усі види забезпечення з 15.07.2024.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2024 №110 ОСОБА_6 призначено на посаду стрільця-санітара 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно положень п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно із вимогами п.п.1, 2, 3 ч.4 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.14 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, стрілець санітар ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вимог ст.216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізонуздійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.

Проте, солдат ОСОБА_6 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-санітара 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військову звані «солдат», в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.14 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 21.07.2024 близько 08.00, але не пізніше цього часу, перебуваючи у складі бойового підрозділу військової частини НОМЕР_1 , виконуючи переміщення залізничним транспортом з місця тимчасової дислокації підрозділу в район виконання завдань за призначенням, знаходячись у місці тимчасової зупинки поїзда у АДРЕСА_2 з метою назавжди ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану самовільно залишив військовий ешелон, у якому перебував військовий підрозділ в/ч НОМЕР_1 та у подальшому 08.08.2024, намагався залишити територію України, поза межами пункту пропуску через державний кордон, у пішому порядку на напрямку с.Круті (Україна) с.Плоть (Республіка Молдова) в районі пп/зн №0281 на відстані до 500 метрів від лінії Державного кордону) на території ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , де був затриманий співробітниками ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09.08.2024 о 15.15 годині ОСОБА_6 було затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст.208 КПК України.

09.08.2024 повідомлено ОСОБА_6 про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, а саме дезертирство, тобто самовільному залишенні місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Обґрунтованість підозри та обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення підтверджуються матеріалами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження, зокрема: Повідомленням про кримінальне правопорушення з ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 від 09.08.2024 про виявлення ОСОБА_6 , який намагався перетнути кордон, протоколом затримання особи ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено мобільні телефони iPhone НОМЕР_3 та iPhone НОМЕР_4 , одяг, грошові кошти іноземної валюти, які належить ОСОБА_6 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії та номер НОМЕР_5 дійсний до 06 липня 2028 року, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 категорій В дійсне до 11.01.2047, допитами свідків співробітників прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 , сержант ОСОБА_10 , солдат ОСОБА_11 штаб -сержант ОСОБА_12 ; протоколом при адміністративне правопорушення ПдРУ №00052Е від 08.08.2024 які підтвердили факт виявлення ОСОБА_6 , який мав намір незаконно пересікти Державний кордон України та який був затриманий останніми; витягом з наказу №1385 від 23.07.2024 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 без зброї 23.07.2024 солдатом ОСОБА_6 ; витягом із наказу №109 від 14.07.2024 про зарахування у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_6 ; витягом з наказу №110 від 15.07.2024 що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняв та приступив до виконанням службових обов`язків за посадою, з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк «солдат».

Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України відповідальність за вчинення якого передбачає позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років що згідно ч.5 ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.

Під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за яким останньому пред`явлено обґрунтовану підозру.

Окрім цього, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду з прав людини, «у п-п.» «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bonafide) підозру». У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства (1994), суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто ризикам, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, існує реальний ризик переховування від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється.

Оскільки, дії ОСОБА_6 були виявлено та затримано безпосередньо підчас вчинення злочину, а саме під час спроби незаконного перетину ним державного кордону України до Придністровського регіону Республіки Молдова поза пунктом пропуску державного кордону з метою ухилення від військової служби назавжди.

З урахуванням викладеного неявний обґрунтований ризик переховування від органу досудового розслідування, оскільки підозрюваний вчинив спробу незаконного перетнути державний кордон України.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болкарії» (2001 рік), Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик незаконно впливати свідків. Зазначений ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України та обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При цьому, слід взяти до уваги те, що підозрюваному відомі дані свідків, що уможливлює вплив на останніх.

Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них це об`єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, які встановлюються, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.

Також існує ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_6 проходить військову службу і не має постійного визначеного місця дислокації, не зможе своєчасно з`являтись в судові засідання, що може призвести до невиправданого затягування судового розгляду.

Окрім того, ОСОБА_6 може продовжити вчиняти вказане кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно пп.2,3,4,7 п.10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст.178 КПК: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого. Слідчому судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Всі ці обставини підтверджують ризик можливої втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У підозрюваного відсутні стримуючи чинники, які відповідно до практики ЄСПЛ враховуються як такі що забезпечать його належну поведінку.

Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме ч.4 ст.408 КК України відповідно до ст. 12 ККУ є особливо тяжким злочином, особу підозрюваного ОСОБА_6 , наявні у вказаному кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси ОСОБА_6 забезпечення поваги до особистої свободи стан здоров`я за яким останній придатний до знаходження в місцях ізоляції від суспільства, наявність зв`язків у правоохоронних органах та серед працівників Державної прикордонної служби інші обставини, які прямо вказують на неможливість виконання останнім своїх процесуальних обов`язків належним чином, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним достатнім запобіжним заходом для уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, які згідно ст.12 КК України відносять до категорії особливо тяжких злочинів (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років) та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, дає підстави вважати, що останній може переховуватися від суду. Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_6 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_6 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та/або суду не надходило звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.

Крім того, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 є військовослужбовцем та проходить військову службу за місцем дислокації підрозділу військової частини, в яку не має вільного доступу з боку сторонніх осіб, які не є військовослужбовцями відповідного підрозділу, зокрема, цивільних громадян, особа, яка виявить бажання взяти підозрюваного ОСОБА_6 на поруки, фактично не зможе забезпечити його явку за першою вимогою до органу досудового розслідування, у зв`язку з тим, що буде позбавлена можливості потрапити в середину місця розташування підрозділу військової частини.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 є військовослужбовцем, який дислокується у підрозділі військової частини за місцем проходження служби відповідно до наказу командира. З огляду на те, що наразі триває воєнний стан, дислокація військовослужбовців може постійно змінюватися. Крім того, у випадку загрози ракетного обстрілу або іншої небезпеки, підрозділ, в якому підозрюваний ОСОБА_6 проходить військову службу, передислокується в інше більш безпечне місце.

Враховуючи, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту застосовується із закріпленням місця перебування особи за певною адресою, застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 такий запобіжний захід не уявляється можливим у зв`язку з тим, що місце дислокації ОСОБА_6 може змінюватися згідно із наказом командира та з урахуванням безпечності обстановки за місцем дислокації місця проходження служби останнім.

Водночас неможливість застосування вказаного запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 обумовлена тим, що під час перебування ОСОБА_6 навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає можливості здійснення впливу на свідків у кримінальному провадженні як безпосередньо, так і через інших осіб, схиляючи свідків до надання неправдивих показань під час їх допиту судом, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що сааме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Також, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов?язана із захистом країни, з метою правового захисту військовослужбовців, ст. 12 Закону України від 20.12.1991 N? 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України N? 2011-XII) передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув?язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України. Гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Для узятих під варту військовослужбовців додатком 12 «Про гауптвахту» до Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України та Порядком тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженим наказом Міністерства оборони Українивід03.11.2020 N? 394 (далі - Порядок), визначено окремий порядок та умови їх тримання у спеціальному приміщенні гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що є установою військового типу.

Утримання військовослужбовців, до яких застосовано попереднє ув`язнення на гауптвахті обумовлене необхідністю забезпечення умов утримання військовослужбовців, як то право носіння військової форми. Дотримання розпорядку дня, військової дисципліни, роздільне утримання один від одного різної категорії військовослужбовців, належне забезпечення харчуванням відповідно до встановлених норм, тощо.

Крім того, із такими військовослужбовцями в обов`язковому порядку проводиться соціально-психологічна робота, спрямована на формування та збереження навичок військової служби, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість, профілактику та попередження їх агресивної поведінки щодо посадових осіб гауптвахти та варти, інших військовослужбовців, а також до себе, усвідомлення провини за вчинений злочин.

При цьому, Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5, вказані умови не передбачені, натомість, вказаними правилами прямо заборонено носіння військовослужбовцями форменого одягу в слідчих ізоляторах, який є забороненим предметом.

Відповідно до ст. 9' Закону України N? 2011-XII продовольче забезпечення військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 N? 336, значно менші норм харчування військовослужбовців, до яких застосовано попереднє ув`язнення на гауптвахті, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 N? 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту».

Таким чином, законодавством встановлено імперативні вимоги тримання військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, на гауптвахтах Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Статтею 2 Закону України N? 2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України.

Статтею 1 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, цього кодексу та інших законів України.

Тому, утримування військовослужбовців в слідчих ізоляторах призводить до порушення вимог вищезазначеного законодавства та недотримання їхніх прав і свобод, закріплених в Конституції України та законах України.

На підставі викладеного, наявність ризиків, передбачених п.1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити зазначенні у клопотанні дії, спрямованні на перешкоджання правосуддю та свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_13 та слідчий ОСОБА_4 підтримали клопотання з підстав зазначених у ньому та просили його задовольнити і обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, без визначення застави. Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_6 є наявність уникнення ризиків передбачених п.п.1, 2, 3, 4, ч.1 ст.177 КПК України а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання слідчого, натомість просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №-12024161180000636 від 09.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.

09.08.2024 о 15:15 годин, ОСОБА_6 , затримано в порядку ч.6 ст. 615 КПК України.

09.08.2024 о 16:15 годин ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408КК України, дезертирство, тобто в самовільному залишенні місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_6 та причетність підозрюваного до вчиненого, свідчать зазначені вище і долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно достатті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових:

- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та на які вказує слідчий;

- чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК України приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлена свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, що має місце у даному випадку, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ознак інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Враховуючи викладене, слідчий вважає, що неможливо запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу окрім тримання під вартою.

Розглянувши клопотання слідчого, та вивчивши матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, заслухав думку прокурора, яка вважала необхідним клопотання задовольнити, підозрюваного ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення клопотання слідчого, захисника - адвоката ОСОБА_5 , який також заперечував проти задоволення клопотання, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, за який у передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років. Викладені обставини, свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, також судом враховується запровадження воєнного стану по всійтериторії України та військову агресію Російської Федерації проти України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може порушити покладені на нього Законом процесуальні обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу неможливе.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту ОСОБА_6 , також враховуються, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров`я.

Вважаю, що слідчим під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Клопотання слідчого у частині не визначати розмір застави, слідчий суддя вважає необґрунтованим, оскільки обставин, які є перешкодою для застосування застави, не встановлено.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов`язків, передбачених Кримінально процесуальним кодексом України, у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 10.08.2024 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень (100 х 3028 = 302 800).

За таких підстав, суд вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, а відносно обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06.10.2024, включно, із застосуванням застави у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов`язків на підставі ч. 5 ст. 194.

Керуючись ст.ст.176-178, 186, 193, 196, 197, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, - задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з поміщенням його до гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних силах України.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту затримання, тобто з 15год 15хв 09 серпня 2024 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію о 15год 15хв 07 жовтня 2024 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 , обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 10.08.2024 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень (100 х 3028 = 302 800), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: отримувач ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м.Київ код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435 - застава за підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі №505/3024/24 провадження №1-кс/505/1269/24, кримінальне провадження №-12024161180000636, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2024.

Підозрюваний або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, підозрюваний ОСОБА_6 підлягає негайному звільненню з-під варти.

Про внесення застави та звільнення підозрюваного з під варти негайно повідомити слідчого, прокурора та суд.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді, суду;

- не залишати місце постійного проживання, а саме: за адресою: АДРЕСА_3 ;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин та подій пов`язаних з вказаним кримінальним провадженням.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1