Ухвала суду № 121013568, 10.08.2024, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Cправа №505/3023/24

Провадження №1-кс/505/1267/2024

УХВАЛА

Іменем України

10.08.2024 м. Подільськ

Слідчий суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

заступника начальника СВ ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу ВКЗ з використанням прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 власних технічних засобів, клопотання заступника начальника СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на момент вчинення кримінального правопорушення перебуваючий на посаді солдата 2 взводу резерву 3 роти резерву (відряджений з військової частини НОМЕР_1 ) військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

підозрюваного у кримінальному провадженні №-42024164110000075, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Клопотання слідчий мотивує тим, що слідчим відділом Подільського РУП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №-4202416410000075 від 07.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, згідно із ст.1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 271/24 від 06.05.2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 № 3684-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 09 травня 2024 року строком на 90 діб.

Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 18.07.2024 №201-ОС ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та поставлено на усі види забезпечення з 18.07.2024.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2024 №215-ОС солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлено на усі види забезпечення з 20.07.2024.

В подальшому, відповідно до Розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2024, солдата ОСОБА_8 відряджено до військової частини НОМЕР_2 , та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.07.2024 №203 поставлено на усі види забезпечення з 21.07.2024.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно із вимогами п.п.1, 2, 3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.14 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вимог ст.216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.

Проте, солдат ОСОБА_6 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата 2 взводу резерву 3 роти резерву військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який знаходився у відрядження з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки при військовій частині НОМЕР_2 згідно посвідчення про відрядження військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2024, вих. №2492, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11,16,127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.14 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 30.07.24, у денний час, але не пізніше 12 години 00 хвилин, будучи відправленим згідно з направлення в/ч НОМЕР_2 № 895 від 30.07.2024 на прийом до лікаря-інфекціоніста госпіталю військової частини НОМЕР_4 , не з`явився з зазначеного лікувального закладу, а саме з госпіталю військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що за адресою: АДРЕСА_2 (більш точна адреса не підлягає розголошенню в період воєнного стану) до місця несення служби, а саме військової частини НОМЕР_2 , що дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна інформація не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) та у подальшому з метою назавжди ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану 06.08.2024, близько 16 години 00 хвилин, намагався залишити територію України, поза межами пункту пропуску через державний кордон, на напрямку Топали (Україна) Воронкове (Республіка Молдова) на території ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , де був затриманий співробітниками ГОРВ 2 Прикордонного загону ДПСУ.

08.08.2024 о 14:25, ОСОБА_6 було затримано в порядку ч.6 ст.615 КПК України.

Наступного дня 09.08.2024 о 12.59 годин, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, тобто в нез`явленні до місця служби з метою ухилитися від військової служби з лікувального закладу, вчиненому в умовах воєнного стану.

Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами, а саме:

- Повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_9 від 07.08.2024 про кримінальне правопорушення за факом відсутності військовослужбовця ОСОБА_6 у військовій частині;

- Довідка оперативного чергового штабу ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 №2058 від 30.07.2024 про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем ЗСУ ОСОБА_6 ;

- Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_11 від 20.07.2024 №203 про постановку на продовольче забезпечення солдата ОСОБА_6 з 21.07.2024;

- наказом командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_11 від 30.07.2024 №413-АГД про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_6 ;

- наказом командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_11 від 30.07.2024 №214 про визнання солдата ОСОБА_6 самовільно залишившим військову частину;

- довідка-доповідь командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_11 від 30.07.2024 про факт самовільного залишення розташування військової частини солдатом ОСОБА_6 ;

- рапортом начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_12 від 30.07.2024 по самовільне залишення військової частини НОМЕР_4 солдатом ОСОБА_6 , що мало місце 30.07.2024;

- протоколом обшуку від 06.08.2024, в ході якого в кузові автомобіля марки КАМАЗ виявлений серед інших осіб солдат ОСОБА_6 , що мало місце біля с. Топали Окнянської ТГ Подільського району Одеської області;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 07.08.2024, який показав, що слідував в кузові автомобіля марки КАМАЗ спільно з громадянином на ім`я ОСОБА_14 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 07.08.2024, який показав, що слідував в кузові автомобіля марки КАМАЗ спільно з громадянином на ім`я ОСОБА_14 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідностатті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютавосьмоюстатті 176 цього Кодексу.

Разом з цим, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного захолоду у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:

- п.1 ч.1 ст.177КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що підозрюваний ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, який згідно ст.12 КК України відносять до категорії особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від шести до дванадцяти років позбавлення волі), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину підозрюваний ОСОБА_6 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, тому ОСОБА_6 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону. У зв`язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього;

- п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_6 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, а також інших осіб, які встановлюються та ще не допитані в ході досудового розслідування, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;

- п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик підтверджується тим, що 30.07.2024, ОСОБА_6 самовільного залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , що вказує на можливу схильність підозрюваним перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного, в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу;

У зв`язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв`язку, запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від шести до дванадцяти років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 у вигляді застави, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, пов`язана з тим, що вказаний злочин вчинений із застосуванням насильства та погрозою його застосування, тому на думку сторони обвинувачення, підстав для визначення розміру застави не має.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що у разі обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у останнього з`явиться можливість незаконно впливати на свідків та інших осіб, які ще не допитані у вказаному кримінальному провадженні

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Слідчий просить суд при вирішенні питання про доцільність обрання запобіжного заходу оцінити в сукупності всі обставини, передбачені п.п.1, 2, ч.1 ст.178 КПК України, а саме:

- вагомість наявних доказів у матеріалах кримінального провадження, що вказують на причетність до вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;

- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Крім того, у справі ОСОБА_16 проти Франції» № 1/1998/904/1116 від 23.09.1998 року Суд вказує, що національний суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров`я не здобуто, а тому вважаємо, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного та обмеження його конституційних прав, не суперечать вимогам ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також, характер злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 наявні у кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи останнього, відсутність можливості перешкоджати досудовому слідству іншим чином, застосування до вказаного підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним співрозмірним та достатнім запобіжним заходом у даному випадку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України. гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Для узятих під варту військовослужбовців додатком 12 «Про гауптвахту» до Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України та Порядком тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 № 394 (далі - Порядок), визначено окремий порядок та умови їх тримання у спеціальному приміщенні - гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що є установою військового типу.

Утримання військовослужбовців, до яких застосовано попереднє ув`язнення на гауптвахті обумовлене необхідністю забезпечення умов утримання військовослужбовців, як то право носіння військової форми. дотримання розпорядку дня, військової дисципліни, роздільне утримання один від одного різної категорії військовослужбовців, належне забезпечення харчуванням відповідно до встановлених норм, тощо.

Крім того, із такими військовослужбовцями в обов`язковому порядку проводиться соціально-психологічна робота, спрямована на формування та збереження навичок військової служби, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість, профілактику та попередження їх агресивної поведінки щодо посадових осіб гауптвахти та варти, інших військовослужбовців, а також до себе, усвідомлення провини за вчинений злочин.

При цьому, Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5, вказані умови не передбачені, натомість, вказаними правилами прямо заборонено носіння військовослужбовцями форменого одягу в слідчих ізоляторах, який є забороненим предметом.

Відповідно до ст.9 Закону України № 2011-XII продовольче забезпечення військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 № 336, значно менші норм харчування військовослужбовців, до яких застосовано попереднє ув`язнення на гауптвахті, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту».

Таким чином, законодавством встановлено імперативні вимоги тримання військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, на гауптвахтах Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Статтею 2 Закону України № 2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України.

Статтею 1 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, цього кодексу та інших законів України.

Тому утримування військовослужбовців в слідчих ізоляторах призводить до порушення вимог вищезазначеного законодавства та недотримання їхніх прав і свобод, закріплених в Конституції України та законах України.

Враховуючи викладене,слідчий вважає,що неможливозапобігти ризикам,зазначеним уклопотанні,шляхом застосуваннябільш м`якогозапобіжного заходуокрім триманняпід вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 підтримали клопотання з підстав зазначених у ньому та просили його задовольнити і обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, без визначення застави. Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до В ОСОБА_17 є наявність уникнення ризиків передбачених п.1,2, 3, 4, ч.1 ст.177 КПК України а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання слідчого, натомість просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з визначенням розміру застави.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №-4202416410000075 від 07.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.

08.08.2024 о 14:18 годин, В ОСОБА_17 , затримано в порядку ч.6 ст.615 КПК України.

09.08.2024 о 12:59 годин В ОСОБА_18 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408КК України, тобто у нез`явленні до місця служби з метою ухилитися від військової служби з лікувального закладу, вчиненому в умовах воєнного стану.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_19 та причетність підозрюваного до вчиненого, свідчать зазначені вище і долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно достатті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових:

- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та на які вказує слідчий;

- чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК України приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлена свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, що має місце у даному випадку, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ознак інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Враховуючи викладене, слідчий вважає, що неможливо запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу окрім тримання під вартою.

Розглянувши клопотання слідчого, та вивчивши матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши думку прокурора, яка вважала необхідним клопотання задовольнити, підозрюваного ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення клопотання слідчого, захисника - адвоката ОСОБА_5 , яка також заперечувала проти задоволення клопотання, натомість просила застосувати її підзахисному більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та визначити розмір застави, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років. Викладені обставини, свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, також судом враховується запровадження воєнного стану по всійтериторії України та військову агресію Російської Федерації проти України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може порушити покладені на нього Законом процесуальні обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу неможливе.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту ОСОБА_6 , також враховуються, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров`я.

Вважаю, що слідчим під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Клопотання слідчого у частині не визначати розмір застави на підставі положень п. 1 ч. 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає необґрунтованим, оскільки обставин, які є перешкодою для застосування застави, не встановлено.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов`язків, передбачених Кримінально процесуальним кодексом України, у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 10.08.2024 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень (100 х 3028 = 302 800).

За таких підстав, суд вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, а відносно обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06.10.2024, включно, із застосуванням застави у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов`язків на підставі ч. 5 ст. 194.

Керуючись ст.ст.176-178, 186, 193, 196, 197, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованоїпрокуратуриу сферіоборони Південногорегіону ОСОБА_20 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, - задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з поміщенням його до гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних силах України.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту затримання, тобто з 14год 18хв 08 серпня 2024 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію о 14год 18хв 06 жовтня 2024 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 ,обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 10.08.2024 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень (100 х 3028 = 302 800), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: отримувач ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м.Київ код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435 - застава за підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі №505/3023/24 провадження №1-кс/505/1267/24, кримінальне провадження №-42024164110000075, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2024.

Підозрюваний або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, підозрюваний ОСОБА_6 підлягає негайному звільненню з-під варти.

Про внесення застави та звільнення підозрюваного з під варти негайно повідомити слідчого, прокурора та суд.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді, суду;

- не залишати місце постійного проживання, а саме: за адресою: АДРЕСА_2 ;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідкамиу кримінальному провадженні з приводу обставин та подій пов`язаних з вказаним кримінальним провадженням.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1