Рішення № 121004953, 13.08.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2024 року Справа№200/4921/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправною бездіяльність щодо не нараховування пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника 23610.00 грн з моменту подачі заяви, а саме з 08.04.2024 року, зобов`язання нараховувати пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника 23610.00 грн з моменту подачі заяви, а саме з 08.04.2024 року.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідач, як вважає позивач, призначаючи позивачу пенсію у разі втрати годувальника в розмірі, меншому ніж 50% від розміру пенсії померлого годувальника, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту.

Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, на двох та більше непрацездатних членів сім`ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Вказує, позивача переведено на пенсію у разі втрати годувальника з розрахунку пенсії померлого чоловіка та призначено пенсію у розмірі 7066.97 грн., однак, вважає це протиправним, оскільки на день смерті чоловіка позивачки він отримував пенсію у розмірі 23610.00 грн., тому пенсія в разі втрати годувальника повинна становити 11805.00 грн.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що, обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника за заявою від 08.04.2024 слід здійснити у розмірі 50 відсотків від розміру пенсії за віком померлого годувальника, що була визначена станом на 01.03.2023 та від 01.04.2024.

Вказує, що алгоритм розрахунку пенсії не передбачає коригування певних її складових у випадку зміни виду пенсії, в тому числі при переведенні з одного виду пенсії на інший.

Враховуючи наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзив, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію за віком.

Згідно свідоцтва про смерть від 01.04.2024 року серія НОМЕР_3 , чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Станом на час смерті ОСОБА_2 розмір його пенсії складав 23610,00 грн., що підтверджується розрахунком пенсії від 28.02.2024 року.

08.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до протоколу щодо призначення/перерахунку пенсії від 23.04.2024 року ОСОБА_1 переведено на пенсію у разі втрати годувальника з розрахунку пенсії померлого чоловіка та призначена пенсія у розмірі 7066.97 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених участині другійстатті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно доЗакону України"Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

При цьому, згідно пункту 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Як встановлено судом, у зв`язку зі смертю свого чоловіка, позивач, отримуючи пенсію за віком, набула право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно заяви позивача, вона переведена на пенсію по втраті годувальника.

Разом з тим, на думку позивача, розмір її пенсії у зв`язку з втратою годувальника обчислений відповідачем невірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Таким чином, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника залежить виключно від розміру пенсії за віком померлого годувальника та на одного непрацездатного члена сім`ї обчислюється в розмірі 50 відсотків від розміру такої пенсії померлого годувальника. Будь-якого іншого порядку обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, розмір пенсії ОСОБА_2 станом на день його смерті становив 23610,00 грн.

Підстав для перегляду розміру пенсії за віком ОСОБА_2 після його смерті не було.

Як зазначалось раніше, пенсія у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Оскільки, станом на день смерті ОСОБА_2 його пенсія за віком обчислювалась та виплачувалась в розмірі 23610,00 грн., відтак, належний розмір призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника позивачу повинен був становити 11805.00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір пенсії позивача з 08.04.2024 обчислений відповідачем невірно, з недотриманням приписів ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», чим порушено права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо визначення розміру пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена протиправність дій відповідача щодо визначення розміру пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

В розумінні частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки діями відповідача щодо визначення розміру пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника порушені права позивача, суд вважає позовні вимоги в частині зобов`язання нарахувати та сплатити пенсію у разі втрати годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника з 08.04.2024 року такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо призначенняпозивачу пенсії у разі втрати годувальника в розмірі, меншому ніж 50% від розміру пенсії померлого годувальника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невірного розрахунку пенсії позивача у разі втрати годувальника з зобов`язанням нарахувати та виплатити пенсію у разі втрати годувальника у розмірі у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника з моменту подачі заяви, а саме з 08.04.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправною бездіяльність щодо не нараховування пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника 23610.00 грн з моменту подачі заяви, а саме з 08.04.2024 року, зобов`язання нараховувати пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника 23610.00 грн з моменту подачі заяви, а саме з 08.04.2024 року задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невірного розрахунку пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника у розмірі у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника з моменту подачі заяви, а саме з 08.04.2024 року.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 968 грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Давиденко