Рішення № 121004443, 13.08.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

13 серпня 2024 р. Справа № 120/3493/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л,,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,

Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі- ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області №10 від 15.01.2024р., щодо відмови у призначені пенсії ОСОБА_1 від 11.01.2024 року згідно ст.26 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсії по віку ОСОБА_1 з 11.01.2024 року згідно ст.26, 40 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередні роки, що передують року звернення, а саме 2023, 2022, 2021 років.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 з 2012 по 2024 отримував пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», 11.01.2024 року в зв`язку з досягненням пенсійного віку (60 років) позивач вперше звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак отримав відмову. Також представник позивача вказує, що позивач вперше звернувся із заявою про призначення йому пенсії як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, а тому оскільки пенсія членам сім`ї загиблих військовослужбовців, що раніше виплачувалася відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачена, як вид пенсії вказаної в статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», представник вважає, що п.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» не може використовуватися при зміні пенсійного забезпечення, що передбачені різними Законами України.

Ухвалою від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк на подачу відзиву на позов.

15.04.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що ОСОБА_1 звернувся через веб- портал 11.01.2024 року до із заявою про перехід на інший вид пенсії, яка зареєстрована за № 4 від 11.01.2024 року. До заяви про перерахунок пенсії додав наступні документи: паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду та трудову книжку № НОМЕР_1 від 22.10.1975 року. Згідно матеріалів електронної пенсійної справи пенсіонер не працює. Отримує пенсію за віком. По наданим документам не є зрозумілим, на який саме вид пенсії бажає перейти ОСОБА_1 . Враховуючи наведене вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову від 15.01.2024 року за № 10 в перерахунку пенсії із переходом на інший вид пенсії.

26.04.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком з 13.11.2012, відповідно до пункту 5 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням даних про стаж та заробіток. Вказав, що пенсія за віком, відповідно до пункту 5 статті 115 Закону, не є окремим видом пенсійної виплати, а є різновидом умов пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком, тобто, призначення даного виду пенсійного забезпечення має на меті встановлення права для особи на більш ранній вихід на пенсію за віком, ніж це передбачено загальними нормами. Зауважив, що перерахунки пенсій щодо зміни умов призначення одного і того ж виду пенсії чинним законодавством не передбачено.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 з 2012 по 2024 отримував пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

11.01.2024 року в зв`язку з досягненням пенсійного віку (60 років) позивач вперше звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по віку згідно ст.26 Закону У країни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області від 15.01.2024 №10 відмовлено в перерахунку пенсії із переходом на інший вид пенсії.

Позивач вважає, що має право на призначення і виплату пенсії по віку з 11.01.2024 року згідно ст.26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередні роки, що передують року звернення, а саме 2021,2022,2023 років, у зв`язку з чим, через свого представника, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Статтею 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 336/372/16-а.

Як було зазначено судом вище, представник позивача вказав, що ОСОБА_1 з 2012 по 2024 отримував пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Разом з тим, як повідомив відповідач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком з 13.11.2012, відповідно до пункту 5 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням даних про стаж та заробіток.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 115 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батьки, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Доказів того, що ОСОБА_1 має право на призначення і виплату пенсії по віку ОСОБА_1 з 11.01.2024 року згідно ст.26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередні роки, що передують року звернення, а саме 2023, 2022, 2021 років ні позивачем, ні представником позивача до матеріалів справи не надано. Так само такі докази не були надані пенсійному органу, оскільки як вказав відповідач, позивачем разом із заявою надано лише паспорт громадянина України, РНОКПП та копію трудової книжки.

Суд звертає увагу, що позивач отримує досторокову пенсію за віком призначену відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 115 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У позовній заяві позивач просить призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, в даному випадку, має місце переведення (призначення) пенсії в межах одного закону, оскільки дострокова пенсія за віком, призначена йому відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.

З огляду на викладене, вимоги позивача стосуються призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2012 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.

Відтак, досягнення позивачем передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення у нього права на повторне призначення вже призначеної пенсії за віком.

Таким чином, приймаючи до уваги встановленні обставини у цій справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

СуддяКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: