Постанова № 12099999, 05.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2010 р.Справа №2а-1618/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополі АРК

про стягнення заборгованості в сумі 441764,39 грн.,

за участю представників:

від позивача Савенко С.М., довіреність № 27 від 02.09.2009 року;

від відповідача Халілова Е.І., довіреність № С-02-06 від 11.01.2010 року;

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Сімферополі АР Крим суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 441764,39 грн.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 05.10.2010 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем всупереч нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не було відшкодовано витрати на виплату та доставку пенсій за 2009 рік у розмірі 441764,39 грн., а саме: 409807,33 грн. з відшкодування адресної допомоги, 2221,82 грн. з відшкодування допомоги на поховання у звязку зі смертю, не повязаною з нещасним випадком на виробництві, 20093,31 грн. з відшкодування особам, по яким в Фонді не має відомостей, 9641,93 грн. з відшкодування особам, каліцтво яким заподіяно на території держав колишнього СРСР.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності» від 22.02.2001 року Фонд здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), потерпілим на виробництві до 01.04.2001р. з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому законом порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги або, коли таке право встановлено в судовому порядку. Щодо порядку, на який посилається позивач, то останнім визначений порядок проведення звірки на підставі особових справ потерпілих, тобто справ, які є в Фонді, у зв'язку з чим відділення Фонду соціального страхування на підставі особових справ потерпілих перевірило списки осіб, яким виплати соціального страхування проведені за рахунок Пенсійного Фонду України, та відповідно підписало Акти щомісячних звірок, тобто визначило загальну суму витрат, які підлягають відшкодуванню. По особам, по яких справи в відділенні Фонду відсутні, та по яких страхові випадки сталися на території інших країн СНД, Фонд не зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати у звязку з виплатою пенсій, тому позовні вимоги є незаконними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо зобовязання відповідача, який є також субєктом владних повноважень, прийняти до відшкодування витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд зобовязаний встановити чи діяли позивач та відповідач на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач в період з січня по грудень 2009 року щомісячно підписували акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У звязку з виникненням неузгодженості між розрахунками Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим та виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі АР Крим до акту та списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, були складені таблиці розбіжностей, які не прийняті відповідачем до заліку. Сума виявлених розбіжностей становить 441764,39 грн.

В ході вивчення матеріалів справи, зокрема актів звірки, а також таблиць розбіжностей за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, судом встановлено, що до загальної суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 441764,39 грн. включені витрати на державну адресну допомогу у розмірі 409807,33 грн.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Але відповідно до ч.3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

При цьому, до страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» адресна допомога, визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 не включається.

Отже, суд дійшов висновку, що дія Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обовязки саме органів Пенсійного фонду України.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача, що оскаржувана державна цільова допомога у даному випадку по суті є пенсією по інвалідності, включається до її основного розміру і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом суми що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним, та «державна адресна допомога до пенсії» до нього не входить.

Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265.

Таким чином, судом встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобовязання прийняти до відшкодування та відшкодувати суму не відшкодованої державної адресної допомоги та поштових витрат її доставку за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 409807,33 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем були заявлені позовні вимоги щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період січня по грудень 2009 року у розмірі 31957,06 грн.

Судом була перевірена наявність підстав для відшкодування Управлінням ПФУ в Київському районі в м. Сімферополі АР Крим витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та встановлено наступне.

Відповідачем у запереченні на позовну заяву було зазначено про те, що, не прийняті до заліку витрати на виплату пенсій у розмірі 31957,06 грн. не були включені відповідачем до Актів щомісячної звірки у звязку з тим, що:

- у відповідача відсутні особові справи потерпілих, а також акт про нещасний випадок на виробництві, яких призвів до інвалідності, що є підставою для відмови у розумінні ч. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності»;

- відшкодування шкоди відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. 2 Угоди, ратифікованої Верховною Радою України 06.10.1995року, встановлено, що відшкодування шкоди потерпілим провадиться роботодавцем сторони, законодавство якого поширювалося на працівника під час одержання шкоди або іншого ушкодження здоровя, смерті.

Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі по тексту - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Суд враховує, що обовязок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, повязані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілим страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок їхніх страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у звязку з виплатою таких пенсій являються обґрунтованими, тому вони підлягають відшкодуванню відповідачем.

Крім того, посилання позивача та відповідача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, являється необґрунтованим.

Пунктами 6 та 7 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Суд зазначає, що зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до Окружного адміністративного суду АРК для вирішення спірних відносин.

Відповідно до вимог Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Судом встановлено, що відповідачем не були прийняті до заліку суми на виплату та доставку пенсій таким особам, особові справи яких не передані до Фонду: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Також відповідачем не були прийняті до заліку витрати на виплату та доставку пенсій по особам, каліцтво яким заподіяно на території держав колишнього СРСР: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що правові підстави для відмови у відшкодуванні пенсій вказаним особам, на які посилається відповідач є неправомірними, такими, що не засновуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, судом було перевірено наявність фактичних підстав для виплати пенсії Управлінням Пенсійного фонду в Київському районі в м. Сімферополі АР Крим вказаним особам та було встановлено наступне.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_4 є акт про нещасний випадок на виробництві від 02.07.1993 року, який стався з ним 30.06.1993 року в м. Сімферополі на фірмі «Консоль» ЛТД.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_24 є акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 18.04.1973 року, який стався з ним 18.04.1973 року в м. Сімферополі на підприємстві «Сімферопольське СТО».

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_6 є акт про нещасний випадок на виробництві № 3 від 17.08.1995 року, який стався з ним 15.08.1995 року в м. Сімферополі на підприємстві асоціація «Декаес».

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_7 є акт про нещасний випадок на виробництві № 2 від 10.11.1975 року, який стався з ним 10.11.1975 року в м. Сімферополі на підприємстві Сімферопольська фабрика «Кримбиттовар».

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_8 є акт про нещасний випадок на виробництві № 3 від 13.01.1982 року, який стався з ним 18.12.1981 року в м. Сімферополі на підприємстві Автоколона 2201.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_9. є акт про нещасний випадок на виробництві від 01.09.1980 року, який стався з ним 01.09.1980 в м. Сімферополі на підприємстві Сімферопольський рибообробний завод.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_10 є акт про нещасний випадок на виробництві від 04.11.1982 року, який стався з ним 03.11.1982 року в м. Сімферополі на підприємстві КЕЧ Сімферопольського району.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_11 є акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 03.12.1998 року, який стався з ним 02.12.1998 року в м. Сімферополі.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_12 є акт про нещасний випадок на виробництві № 1, який стався з ним 18.08.1983 року в м. Сімферополі.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_13 є акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 02.10.1968 року, який стався з ним 27.09.1968року в смт. Гвардійське Сімферопольського району.

Судом встановлено, що ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримувалась пенсія по інвалідності, однак, в подальшому за наданою заявою була переведена на інший вид пенсії - у звязку із втратою годувальника батька ОСОБА_25, який згідно з актом № 1 від 16.11.1984 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Таким чином, позивач має право на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_17

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_19 є акт про нещасний випадок на виробництві № 91 від 18.08.1986 року, який стався з ним 18.08.1986 року в м. Ташкент Узбекської РСР на підприємстві Ташкентське авіаційне виробниче обєднання ім. В.П. Чкалова.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_18 є акт про нещасний випадок на виробництві № 4 від 22.05.1984 року, який стався з ним 21.05.1984 року в м. Андижан Узбекської РСР на підприємстві Андижанський завод «Комунар».

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_23 є акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 06.10.1975 року, який стався з ним 05.10.1975 року в м. Нижній Чирчик Ташкентської області Узбекської РСР на підприємстві колгосп імені пятиріччя Узбекської РСР.

За результатами дослідження перелічених вище документів суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання відшкодування з виплати та доставки пенсій за 2009 рік у розмірі 20623,79 грн. таким особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22.

Що стосується виплати пенсії ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ОСОБА_3, то суд зазначає наступне.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_14 є акт про нещасний випадок на виробництві від 24.11.1962 року, який стався з ним 20.11.1962 року в м. Сімферополі.

У судовому засіданні відповідач наполягав на тому, що рік народження ОСОБА_14, вказаний у акті про нещасний випадок, а саме 1931 рік, не співпадає з тим, що вказаний в акті МСЕК № 48 від 10.01.1969 року, а саме 1932 рік народження.

Судом було досліджено вказані документи та підтверджено розбіжність в році народження, на яку було вказано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Всупереч вказаний нормі Закону, позивачем не було представлено належних доказів, які б свідчили про достатність підстав для виплати пенсії ОСОБА_14

Відтак, суд зазначає, що відсутні підстави для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії вказаній особі за 2009 рік в сумі 1144,92 грн.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_16 є акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 12.06.2007. року, який стався з ним 12.06.2007 року в м. Сімферополі на підприємстві ЗАТ «Продмаш».

В той час, як відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року.

За таких умов, суд дійшов висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій ОСОБА_26 за 2009 рік у розмірі 1961,21 грн. не підлягають відшкодуванню Фондом.

Судом встановлено, що пенсія ОСОБА_15 виплачується у звязку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. При цьому вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Проте, позивачем на підтвердження правомірності виплати пенсії ОСОБА_15 не було надано доказів її навчання у навчальному закладі, як це передбачено ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У звязку з цим, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_15 у звязку із втратою годувальника за 2009 рік у розмірі 750,00 грн.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_21 є акт про нещасний випадок на виробництві від 04.10.1984 року. Проте, за результатами дослідження вказаного документа судом встановлено, що потерпілим а акті про нещасний випадок від 04.10.1984 року зазначено потерпілим ОСОБА_27. Тобто дані про особу, якій виплачується пенсія, не співпадає з даними про особу, з якою відповідно до акту від 04.10.1984 року стався нещасний випадок.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_21 за 2009 рік у розмірі 634,32 грн.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_22 є акт про нещасний випадок на виробництві від 24.12.1987 року. Проте, судом встановлено, що пенсійна справа за вказаним актом в Пенсійному фонді сформована на ОСОБА_28 (рос. мовою). Тобто дані про особу, якій виплачується пенсія, не співпадає з даними про особу, з якою відповідно до акту від 24.12.1987 року стався нещасний випадок.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_22 за 2009 рік у розмірі 1167,55грн.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_20 є акт про нещасний випадок на виробництві від 13.12.1980 року. Проте, за результатами дослідження вказаного документа судом встановлено, що потерпілим а акті про нещасний випадок від 13.12.1980 року зазначено потерпілим ОСОБА_29. Тобто дані про особу, якій виплачується пенсія, не співпадає з даними про особу, з якою відповідно до акту від 13.12.1980 року стався нещасний випадок.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_20 за 2009 рік у розмірі 1800,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем заявлені до відшкодування витрати на поховання в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_30 та ОСОБА_31 у розмірі 2221,82 грн.

Відповідно до ч.8, ч.9 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Однак, позивачем в порядку ст. 71 КАС України не було доведено причинний зв'язок між смертю потерпілих та нещасним випадком, що стався на виробництві.

За таких умов суд дійшов висновку, що не підлягають відшкодуванню витрати на поховання у розмірі 2221,82 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні, яке відбулось 05.10.2010 року.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.10.2010 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Сімферополі АР Крим (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе/Кім, 69/56; р/р № 371734400900002 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 2587160) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д.Ульянова,6; р/р № 25600010045701 в ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Сімферополь, в КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України, м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 20725930) суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, в розмірі 20623,79 грн.

3.У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яковлєв С.В.