Рішення № 120992714, 12.08.2024, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3742/23

Провадження № 2/626/112/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2024 року м. Красноград Красноградського районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Матюхової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності "Фінансова компанія "Гефест" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення 3% річних та інфляційних витрат,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальності "Фінансова компанія "Гефест" (далі ТОВ "ФК "Гефест") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 3 % річних та інфляційних витрат на підставі ст.625 ЦПК за невиконання грошового зобов`язання в сумі 418500,72 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.07.2007 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6/4/26/2007/840-К/704 відповідно до якого ВАТ "КБ "Надра" надав ОСОБА_1 кредит в сумі 58300 доларів США. Кредит був наданий строком до 30.07.2020 року під 12,49% річних. 08.07.2008 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, був укладений договір поруки №6/4/26/2007/840-П/760, згідно до якого ОСОБА_2 поручився перед ВАТ "КБ "Надра" за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №6/4/26/2007/840-К/704 від 31.07.2007 року.

Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 21.09.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 6/4/26/2007/840-К/704 від 31.07.2007 року в розмірі 633770 гривні 40 коп., а також судовий збір в розмірі 1820 гривень.

20.09.2019 року між ПАТ "КБ"Надра" та ТОВ "ФК "Гефест" було укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL3N24068, відповідно до якого право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором № 6/4/26/2007/840-К/704 від 31.07.2007 року перейшло до ТОВ "ФК "Гефест".

16.10.2020 року ухвалою Красноградського районного суду замінено стягувача у виконавчому листі 2-357/10 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 замінено з ПАТ "КБ "Надра" на його правоноступника ТОВ "ФК "Гефест". В апеляційній інстанції ухвалу Красноградського районного суду від 16.10.2020 року залишено без змін.

Як зазначає позивач, станом на дату подання позову вищевказане судове рішення не виконано, в зв`язку із чим на підставі ст.625 ЦК України відповідачам нараховано 3 % річних від суми заборгованості за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 94232,10 грн. та індекс інфляції за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 324268,62 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідачів, солідарно, вказані суми, а також судові витрати по справі.

Сторони в судове засідання не прибули. Представник позивача в судове засідання надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала, згодна на розгляд справи в її відсутність. Наполягала на судовому розгляді та звертала увагу на відсутність доказів того, що відповідачі з поважних причин вчергове клопотали про відкладення судового засідання.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, разом з тим ОСОБА_1 та її представник адвокат Билим О.М. направили 12.08.2024 заяву про відкладення судового засідання, разом з тим 27.06.2024 адвокат Билим О.М. надав письмові пояснення по справі.

Відповідно до частини 3 статті 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не з`явився в судове засідання без поважних причин, а відповідач ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження необхідності відкладення судового засідання, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та їх представника, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 21.09.2010 року у справі №2-357/10 позов Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6/4/26/2007/840-К/704 від 31.07.20007 року задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 633,770,40 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 04.10.2010 року.

У подальшому, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 16.10.2020 року у справі №626/1631/20, яка набрала законної сили 18.10.2021 року, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" у виконавчому листі № 2-357/2010 , що виданий Красноградським районним судом Харківської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 6/4/26/2007/840-К/704 від 31.07.2007 року в розмірі 633770 гривні 40 коп., на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест".

Як вбачається із вказаної ухвали, 20.09.2019 року між ПАТ "КБ"Надра" та ТОВ "ФК "Гефест" було укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL3N24068, відповідно до якого право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором № 6/4/26/2007/840-К/704 від 31.07.2007 року перейшло до ТОВ "ФК "Гефест".

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 "Совтрансавто - Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При зверненні до суду, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як правонаступник банку, вказав, що оскільки рішення суду не виконано до цього часу, товариство має право на стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. На підтвердження стягуваних сум у позові надано розрахунок заборгованості.

Таким чином, у даній справі між сторонами виник спір щодо стягнення на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, у зв`язку з неналежним виконання грошового зобов`язання за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує виникнення зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондується із обов`язком боржника щодо такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5ЦК України. Приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Тобто, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Матеріали справи не містять даних про стягнення коштів з відповідачів на виконання рішення суду від 21.09.2010 року у справі №2-357/10, таким чином, загальна сума заборгованості за рішенням суду, становить 633770,40 грн.

За умовами п.1 ч.1 ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції станом на час набрання рішенням законної сили, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

За наявності ухвали Красноградського районного суду від 27.03.2024 року , справа №626/3336/23, про відмову ТОВ "Гефест" у видачі дублікату виконавчого листа по цивільній справі № 2-357/10 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання було пропущено.

Між тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У постанові від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17, № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18. З вказаним висновком також погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Подібний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ "ФК "Гефест", яке визначено судовим рішенням від 21 вересня 2010 року на суму 633770,40 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), зазначено, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допустила порушення грошового зобов`язання, а тому 3% річних за несплачену суму боргу 633770,40 грн. за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року становить 94232,10 грн., сума інфляційних втрат за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року становить 324268,62 грн, а всього 418500,72 грн.

За приписами ч.3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Аналогічний висновок міститься в постанові ВП ВС від 27.03.2019 року у справі №727/5743/15-ц.

Стороною відповідача заява про застосування строків позовної давності не подавалася.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6277,51 грн, який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, по 3138,75 грн. з кожного, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивач просить стягнути з відповідачів на його користь витрати на надання йому правничої допомоги в сумі 15000 грн., в підтвердження чого надано копію договору № 16 від 15.06.2020 року про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Остащенко О.М. та ТОВ "Гефест", додаткова угода №46 до договору № 16 від 15.06.2020 року, якою визначено обсяг надання правової допомоги та розмір гонорару в сумі 15000 грн., актом виконаних робіт від 04.07.2024 р., ордер на надання правничої допомоги ТОВ "Гефест" адвокатом Остащенко О.М..

Враховуючи викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на підставі частини 3 статті 137, статті 141 ЦПК України.

При цьому, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У зв`язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи конкретні обставини справи, яка є справою незначної складності, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, мають усталену практику з розгляду , обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що вартість послуг на праву допомогу є завищеною та підлягає зменшенню до суми 9000 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 19, 44, 76, 77, 78, 79, 80-82, 128, 141, 211, 223, 263, 265, 273, 280 ЦПК України, ст.ст. 16, 509, 524, 526, 533-535, 599, 625 ЦК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року інфляційні втрати у сумі 324 268 (триста двадцять чотири тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 62 коп та 3% річних у розмірі 94232 (дев`яносто чотири тисячі двісті тридцять дві) гривні 10 коп., а разом 418500 (чотириста вісіфмнадцять тисяч п`ятсот) гривень 72 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" суму судового збору в розмірі 3138 (три тисячі сто тридцять вісім) гривень 75 грн. та 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень на відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 7638 (сім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" суму судового збору в розмірі 3138 (три тисячі сто тридцять вісім) гривень 75 грн. та 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень на відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 7638 (сім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 75 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г.Рибальченко