Рішення № 120992556, 07.08.2024, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1488/24

провадження № 2/610/798/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

за участю секретаря судового засідання Черепахи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/1488/24 (пр. № 2/610/798/2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2024 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/1335/82/696050 від 25.10.2019 в сумі 125877,79 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що 25.10.2019 між позичальником, якою є ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» була укладена заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту №010/1335/82/696050, відповідно до умов якого банк надав Позичальниці грошові кошти, а позичальниця зобов`язалася повернути використану суму в строк до 25.10.2023 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 45% річних. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, визначеному умовами договору.

30.11.2021 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-47, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 за кредитним договором №010/1335/82/696050 від 25.10.2019, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість станом на 10.05.2024 у розмірі 125877,79 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 67656,31 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 34198,86 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 24022,62 грн., які просить стягнути з відповідача, а також суму судових витрат за сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідачки 25.06.2024 подав відзив на позовну заяву та клопотання про застосування терміну позовної давності, просить відмовити у задоволенні позову, зменшити нараховані відсотки, зменшити понесені витрати на оплату правничої допомоги до 500 грн. Вказує, що на момент передачі права вимоги 30.11.2021 борг в період часу з 25.10.2019 по 30.11.2021 ОСОБА_1 складав 67 989 грн. 95 коп. (67 656,31 (тіло кредиту) + 333,64 (нараховані відсотки)). Відповідно до реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.01.2023 сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту склала 67 656,31 грн. та сума заборгованості за відсотками - 34 198 грн. 86 коп. Вважає, що відносини між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» щодо зазначеної заборгованості перебували поза відносинами за кредитним договором № 010/1335/82/696050 від 25.10.2019. ТОВ «Вердикт Капітал» неправомірно здійснено нарахування процентів за користування кредитом з 15.12.2021 до 25.10.2023 в розмірі 33 865 грн. 22 коп. (34 198,86 - 333,64 = 33 865,22). Позивач не надав актів прийому-передачі Права вимоги. Відповідач не отримувала письмове повідомлення про відступлення права вимоги згідно ч. 1 ст.1082 ЦК України. Доказів про виконання вимог, передбачених ст. 1082 ЦК України, фактором або клієнтом, суду надано не було, а тому у фактора не виникає права вимоги до боржника про сплату боргу. Відповідно до заяви про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» від 25.10.2019 строк кредиту становив 48 місяців, тобто строк кредитування закінчився 25.10.2023. Надані Позивачем розрахунки не підтверджують наявність заборгованості зі сплати відсотків в сумі 34 198,86 грн. та 24 022,62 грн. Розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена Позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом за кредитним договором включає період з 25.10.2023 по 10.05.2024, який виходить за межі строку кредитування, який встановлений до 25.10.2023. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлена Позивачем вимога в частині стягнення з Відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за кредитним договором за період з 25.10.2023 по 10.05.2024 є безпідставною та задоволенню не підлягає. Вимоги кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині вимог. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт надання грошових коштів Відповідачу за кредитним договором, єдиним доказом є виписка по рахунку. Щодо виписки по рахунку зазначила, що дата відображення операції: 25.02.2000 - 07.03.2024, виписку підписано невідомою особою, виписка не мітить ПІБ та посаду особи, яка поставила підпис в виписці, виписка не містить печатки банку. Відсотки, нараховані, Позивачем визначені у розмірі 34 198,86 грн. та 24 022,62 грн, змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Вони є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Вказала, що Відповідач в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не була повідомлена про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Позивач, а тому нарахування процентної ставки (процентами за користування кредитними коштами) є таким, що не відповідає умовам Договору та порушує права Відповідача як споживача. Відповідач як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. При вирішенні питання щодо стягнення відсотків, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, просив суд зменшити розмір відсотків від суми заборгованості по кредиту. Наданий Позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджують умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних Позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. За відсутності інших доказів, розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у Відповідача заборгованості перед банком. Відтак, у матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення повного руху коштів по рахунку, який просила відкрити Відповідач. Позивач не довів обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, тому у задоволенні позову просив відмовити повністю. Оскільки позивач пред`явив вимогу про стягнення заборгованості з Відповідача за період з 25.10.2019 по 10.05.2024, тому слід застосувати строки позовної давності, який становить 3 роки.

Крім того, матеріали справи не містять та не встановлено відповідних доказів, що професійна правнича допомога була надана Позивачу саме щодо стягнення заборгованості, а тому відсутні підстави для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі - 25 000 грн. 00 коп., не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, отже їх розмір є необгрунтованим у зазначеній вище частині. Вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити до 500 грн. 00 коп.

Представник позивачау судовезасідання нез`явився,про час,день тамісце розглядусправи повідомленийу встановленомузаконом порядку.У позовіпросив провести судове засідання без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25.10.2019 між позичальником, яким є ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» була укладена заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/1335/82/696050, відповідно до якої банк відкрив позичальнику картковий рахунок, з кредитним лімітом 10000,00 грн., а позичальниця зобов`язалася повернути використану суму в строк 48 місяців, тобто до 25.10.2023, та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 45 % річних.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

30.11.2021 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі і щодо кредитного договору №010/1335/82/696050 від 28.10.2019 де боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників від 15.12.2021 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30.11.2021, сума заборгованості станом на 15.12.2021 становить 67989,95 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу по кредиту 67656,31 грн., заборгованості за відсотками 333,64 грн.

ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у т.ч. за кредитним договором №010/1335/82/696050 від 28.10.2019, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників до Договору відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, сума заборгованості станом на 10.01.2023 становить 101855,17 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу по кредиту 67656,31 грн., заборгованості за відсотками 34198,86 грн.

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно надано розрахунку заборгованість за Кредитним договором станом на 10.05.2024 становить у розмірі 125877,79 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 67656,31 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 34198,86 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 24022,62 грн.,

Враховуючи надані докази суд вважає, що факт порушення відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені кредитним договором №010/1335/82/696050 від 25.10.2019 позивачем доведено, розмір заборгованості за тілом кредиту 67656,31 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Відповідач не надала жодного доказу того, що належним чином виконала зобов`язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по процентам, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги (станом на 10.01.2023) у розмірі 34198,86 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення (з 10.01.2023) по дату виготовлення розрахунку заборгованості (10.05.2024) у розмірі 24022,62 грн.

Договором №010/1335/82/696050 від 25.10.2019 встановлено строк кредиту 48 місяці, дата повернення кредиту 25.10.2023 та оплата процентів за користування кредитними коштами в розмірі 45 % річних.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по відсоткам, наданий позивачем, розмір заборгованості розраховувався за період з 30.11.2021 (дата відступлення прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал») по 09.01.2023, тобто 406 днів, за наступною формулою: 67656,31 грн. (сума боргу)*45 (процентна ставка)/100/365 днів *406 (кількість днів) = 33865,22 грн. + 333,64 грн. (відсотки нараховані станом на 30.11.2021 дату відступлення прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал»)= 34198,86 грн.

З розрахунку заборгованості по відсоткам у розмірі 24022,62 грн., наданий позивачем, розмір заборгованості розраховувався за період з 10.01.2023 (дата відступлення прав вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») по 24.10.2023 (дата закінчення строку дії Кредитного договору), тобто 288 днів, за наступною формулою: 67656,31 грн. (сума боргу)*45 (процентна ставка)/100/365 днів *288 (кількість днів) = 24022,62 грн.

Отже, судом встановлено, що станом на дату строку дії Кредитного договору 24.10.2023 розмір заборгованості по процентам за кредитним договором №010/1335/82/696050 від 25.10.2019 становлять 34198,86 грн. та 24022,62 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачкою по справі заявлено про застосування позовної давності.

Як убачається із розрахунку заборгованості, з моменту останньої оплати по кредитній заборгованості минуло більше 3 років, останній раз оплата була 03.08.2020, в суд звернувся із позовом представник 17.05.2024, а зареєстровано в суді 23.05.2024.

Разом з цим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Таким чином, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, суд дійшов до висновку, що позовна заява, яка надіслана до суду 17.05.2024, подана в межах строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 67656,31 грн., розмір заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги (станом на 10.01.2023) у розмірі 34198,86 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення (з 10.01.2023) по дату виготовлення розрахунку заборгованості (10.05.2024) у розмірі 24022,62 грн., а всього 125877,79 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, понесені ним витрати в сумі 25 000 грн. на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістаснс», копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» про види послуг та їх ціну, платіжну інструкцію № 0433360000 від 10 травня 2024 року, копію заявки на надання юридичної допомоги № 146 від 26.04.2024 на суму 25000 грн по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , копію витягу з Акту про надання юридичної допомоги від 02.01.2023 станом на 03.05.2024.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідачка у відзиві просила зменшити витрати на правничу (правову) допомогу оскільки вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 3028 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 010/1335/82/696050 від 25.10.2019 у розмірі 125877,79 грн. (сто двадцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят сім грн. 79 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 14 серпня 2024 року.

Суддя В. М. Тімонова