Рішення № 12099039, 14.10.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-488/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2010 року Святошинський районний суд м.Києва

в складі головуючого: судді Твердохліб В.А.

при секретарі Горбан М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агро-21» про визнання наказу недійсним, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2009 року позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом до відповідача та просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 47078,57 грн., компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в розмірі 387,49 грн. та моральну шкоду у розмірі 25 350,00 грн.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що з 13 березня 2009 року прийнятий на посаду заступника директора ТОВ «Агро-21» з організаційних питань згідно наказу №2 13\03-09 від 13.03.2009 року та протоколу №21 загальних зборів товариства з окладом в розмірі 8450,00 грн. Відповідачем не виплачувалась заробітна плата, а тому за період з 13.03.2009 року по 01.09.2009 року утворилась заборгованість в розмірі 47 078,57 грн. Крім того відповідно до «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати», затвердженого постановою КМ України від 20.12.1997 року №1427 компенсація за невчасно виплачену заробітну плату становить 387,49 грн.

Позивач вказував, що своїми неправомірними діями щодо несвоєчасної виплати заробітної плати відповідач заподіяв моральну шкоду, яка полягає в тому, що він отримує моральні стражданні, оскільки матеріальне становище його сім»ї знаходиться під загрозою, йому недостає коштів на підтримку звичайних умов життя; покупку продуктів харчування, своєчасного медичного обстеження, придбання лікарських препаратів, а тому просив стягнути моральну шкоду в розмірі 25 350,00 грн.; на підставі викладеного та керуючись ст.ст.115, 237-1 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» просив позов задовольнити.

В подальшому позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог та остаточно просив стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 93553,57грн. за період з 13.03.2009 року по 16.02.2010 року; компенсацію за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 59 150,00 грн. з 16.02.2010 року по 15.09.2010 року; зобов»язати відповідача видати належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення, змінити дату звільнення позивача з роботи на дату фактичної видачі трудової книжки, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць та визнати недійсним наказ №5 від 30.04.2009 року про звільнення з роботи позивача за прогули, оскільки він продовжує перебувати в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується довідкою від 12.05.2009 року, з якої вбачається, що позивач працює у відповідача та посвідченням про його відрядження від 04.08.2009 року; в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини справи, викладені в заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; надіслану судом повістку отримувати відмовився, а тому відповідно до ч.8 ст.76 ЦПК України, особа, яка відмовилася одержати судову повістку вважається повідомленою. На підставі викладеного та з врахуванням думки представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представика відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що згідно наказу №2к 13\03-09 від 13.03.2009 року та протоколу №21 загальних зборів товариства позивача 13 березня 2009 року прийнято на посаду заступника директора ТОВ «Агро-21» з організаційних питань з окладом згідно штатного розкладу. (а.с.4-6).

Відповідно до штатного розкладу посадовий оклад заступника директора ТОВ «Агро-21» з організаційних питань складає 8450,00 грн.(а.с.88).

З довідки № 02\05 від 12.05.2009 року ТОВ «Агро-21» вбачається, що заробітна плата позивача за період березень-квітень 2009 року складає 13278,57 грн.; вищезазначений працівник не знаходиться в стані розірвання трудового договору, не перебуває на випробувальному терміні та не є сезонним працівником; підприємство не знаходиться в стані ліквідації та банкротства(а.с.91).

Відповідач 10.12.2009 року надав суду письмові заперечення проти позову (а.с.26), де зазначав, що позивач надає суду недостовірну інформацію, оскільки з квітня 2009 року не виходить на роботу та його звільнено з роботи за прогули без поважних причин та просив в задоволенні позову відмовити.

З наказу №5 від 30.04.2009 року (а.с.29) вбачається, що позивача звільнено з роботи за ч.4 ст.40 КЗпП України прогул без поважних причин з 01.05.2009 року.

Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана, звільнення, а відповідно до статті 149 цього ж Кодексу власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до копії інформації за №044 від 01.02.2010 року, наданої заступнику прокурора Печерського району м.Києва заборгованість товариства по заробітній платі станом на 01.02.2010 року становить 306414.00 грн., зокрема ОСОБА_2 за період березень-квітень 2009 року товариство заборгувало 10880,46 грн.(а.с.65).

З посвідчення про відрядження, яке видано ОСОБА_2 вбачається, що відповідачем він був направлений у відрядження для вирішення організаційних та фінансових питань та вибув з м.Києва 04.08.2009 року та перебував у відрядженні до 25.08.2009 року.(а.с.90).

З висновку судово-почеркознавчої експертизи №1390 від 09.03.2010 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 у рядку керівник на лицьовій стороні посвідчення про відрядження на ім.»я ОСОБА_2 з датою вибуття з м.Києва 04.08.2009 року та в рядку «Директор ТзОВ «Агро-21» довідки на ім.»я ОСОБА_2 від 12 травня 2009 року вих.№02/05 виконав ОСОБА_3 .(а.с.106-107).

З висновку судово-технічної експертизи документів №4328/10-11 від 26.07.2010 року видно, що встановити давність виконання друкованого тексту у довідці від 12.05.2009 року за допомогою знакосинтезуючого пристрою лазерного принтера, не є можливим з причини відсутності відповідної науково обґрунтованої методики по вирішенню таких завдань судово-технічної експертизи документів;

встановити час виконання в посвідченні про відрядження рукописних записів та підпису, а також підпису у довідці від 12 травня 2009 року не виявляється можливим з причини виходу з ладу аналітичного обладнання, яке використовується при вирішенні завдань судово-технічної експертизи документів по встановленню абсолютної давності рукописних записів та підписів, які виконані пастами кулькових ручок;

зміст тексту посвідчення про відрядження та довідки від 12 травня 2009 року, виданих на ім»я ОСОБА_2, змінам не піддавався і є первинним ;

у посвідченні про відрядження, виданому ОСОБА_2, спочатку був виконаний друкований текст, потім підпис, відтиск печатки від імені ТОВ «Агро-21» нанесений поверх друкованого тексту та підпису;

у довідки від 12 травня 2009 року спочатку був виконаний друкований текст, потім нанесений відтиск печатки від імені ТОВ «Агро-21», підпис від імені ОСОБА_3 виконаний поверх друкованої лінії підкреслювання;

підпис у довідки від 12 травня 2009 року немає взаємних місць перетину з відтиском печатки від імені ТОВ «Агро-21», тому встановити, що раніше було виконано підпис чи відтиск печатки, не є можливим;

встановити в який період часу були нанесені відтиски печатки імені ТОВ «Агро-21», у посвідченні про відрядження та у довідці від 12 травня 2009 року, виданих на ім»я ОСОБА_2, не є можливим оскільки в розпорядження експерта небули надані вільні зразки відтисків печатки ТОВ «Агро-21», за період березня-жовтня 2009 року.(а.с.145-147).

Таким чином вищевказаними доказами спростовуються акти про прогул позивача без поважних причин(а.с.27, 28) та наказ про його звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України і на думку суду слід задовольнити вимоги позивача шодо визнання недійсним наказу №5 від 30 квітня 2009 року ТОВ «Агро-21» про звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогул без поважних причин за ч.4 ст.40 КЗпП України.

29.01.2010 року позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням, що підтверджується відправленням цінного листа з описом вкладення, яка отримана відповідачем 02.02.2010 року(а.с.153-155).

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З огляду на вищенаведене трудовий договір повинен бути припинений між сторонами 16.02.2010 року, а відповідач повинен видати належним оформлену трудову книжку, видати копію наказу та здійснити повний розрахунок.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазнаені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідачем не надано суду доказів з приводу виконання ним вимог трудового законодавства при звільнення працівника чи будь-яких доказів які спростовують позицію позивача, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки 59150,00 грн. (8450,00 грн.*7) за період з 16 лютого 2010 року по 15 вересня 2010 року.

Крім того з наданих суду доказів вбачається, що відповідачем не виконуються вимоги чинного трудового законодавства щодо виплати заробітної плати.

Так відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Таким чином за період з 13.03.2009 року по 16.02.2010 року позивачу слід виплатити невиплачену заробітну плату в розмірі 93553,57 грн.(8450*11міс.2дн.).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.01.1991 року індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невчасно виплачену заробітну плату в розмірі 387,49 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при цьому моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні престижу або ділової репутації, у порушенні цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про недоведення позивачем факту завдання йому моральної шкоди, у зв'язку з чим суд вважає необхідним в цій частині позовних вимог відмовити .

Не підлягають також задовенню і позовні вимоги щодо зміни дати звільнення позивача з роботи на дату фактичної видачі трудової книжки, оскільки вони надумані та не ґрунтуються на вимогах чинного трудового законодавства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати відповідно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1651,01 грн. (1531,01грн. розмір судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді), а на користь позивача судові витрати в розмірі 1261,92 грн. витрати за проведення судової експертизи.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.21, 24, 38, 40, 47, 94, 115-117, 233, 234, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст.57-60, 88, 209, 212, 213, 215, 223-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати наказ №5 від 30 квітня 2009 року ТОВ «Агро-21» щодо звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогул без поважних причин за ч.4 ст.40 КЗпП України з 01.05.2009 року недійсним.

Стягнути з ТОВ «Агро-21», (м.Київ, вул..Мазепи, 26, код ЄДРПОУ 35851425, з будь-якого рахунку цієї юридичної особи) на користь ОСОБА_2, проживаючого в АДРЕСА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 93553,57 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки 59150,00 грн., компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в розмірі 387,49 грн., судові витрати в сумі 1261,92 грн., всього 154362,98 грн. (сто п»ятдесять чотири тисячі триста шістдесять дві гривні 98 копійок),

а на користь держави судові витрати в розмірі 1651,01 грн.

Зобов»язати ТОВ «Агро-21» видати ОСОБА_2 належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення з роботи.

Рішення в частині стягнення заробітної плати ОСОБА_2 за один місяць в розмірі 8450,00 грн. підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Роз»яснити відповідачу, що він має право подати суду заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: