Ухвала суду № 120987891, 14.08.2024, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/3240/24

1-кп/237/1079/24

УХВАЛА

Іменем України

13.08.2024 року м.Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в приміщенніМар`їнського районногосуду Донецькоїобласті кримінальнепровадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачуєтьсяза ч.3ст.286-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшло клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , який обвинувачуєтьсяза ч.3ст.286-1 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи її на посаді навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 2.9 (а); 11.3; 12.4; 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, 17.04.2024 приблизно о 11:30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Москвич 2140», без реєстраційного номера, рухаючись по проїжджій частині вул. Урожайна зі сторони пр. Запорізький в напрямку мкр. Південний на території м. Курахове Покровського району Донецької області, проїжджаючи ділянку дороги поблизу будинку № 54, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, передбачаючи можливість настання дорожньо-транспортної події, але легковажно розраховуючи на її відвернення, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміни, не переконавшись в безпечності своїх дій, виїхав на смугу для зустрічного руху та скоїв лобове зіткнення з автомобілем «Opel Vivaro», військовий реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого пасажир автомобіля «Москвич 2140», без реєстраційного номера ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної тупої травми грудної клітини та живота з розривом грудного відділу та черевного відділу аорти, розривом товстої кишки, що ускладнилося травматичним шоком, гострим недокрів`ям та набряком головного мозку та легень, від яких загинув на місці події, а пасажир автомобіля «Opel Vivaro», військовий реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден області носу та закритого перелому правої плечової кістки в області її шийки, які у своїй сукупності відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

В своєму клопотанні прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням його на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та мотиви наведені в самому клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні із клопотанням прокурора погодився та не заперечував проти його задоволення.

Захисник з огляду на позицію свого підзахисного також із клопотанням прокурора погодився.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч.3ст.286-1 КК України знаходиться на розгляді у Мар`їнському районному суді Донецької області.

Суд погоджуєтьсяіз стороноюобвинувачення,що продовженнястроку застосуваннязапобіжного заходу,щодо обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно за для запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваної винною у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

- перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином щопідтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступіньтяжкості вчиненогозлочину,наслідки таризик втечідля нього,при цьомуяк військовослужбовецьмаючи певнупідтримку середінших військовослужбовцівможе будь-якимчином здійснювативплив напотерпілого тасвідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

- вчиняти іншікримінальні правопорушення,що підтверджується тим, що оскільки обвинуваченому загрожує покарання до десяти років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість вчинення останньою злочину, передбаченого ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»).

Щодо питаннязміни запобіжногозаходу ізтримання підвартою наінше більшм`яке,суд наданій стадіїрозгляду справине вбачаєможливості застосуваннятакого запобіжногозаходу в зв`язку із тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідатихарактеру певногосуспільного інтересу,що,незважаючи напрезумпцію невинуватості,превалює надпринципом повагидо свободиособистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Суд бере до уваги, що обвинувачений не має захворювань, що включені до додатку № 13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України, на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу судом встановлено, що докази, перелічені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданому до обвинувального акту, та на які посилається прокурор в клопотанні, доводять наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд також бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, який є молодою особою, не має інвалідності.

За такихобставин суд,приходить довисновку,що,оскільки застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів,на думкусуду,не усуневстановлених судомризиків зазначенихп.п.1,4та 5ч.1ст.177КПК України,підстави дляпродовження запобіжногозаходу відноснообвинуваченого увигляді триманняпід вартоює наявними,а томудію запобіжногозаходу слідпродовжити нашістдесят днів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, конкретні обставини кримінального провадження, характер та спосіб вчинення обвинуваченим вказаного злочину, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

У відповідності до ст.29 Конституції України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.09.2013 №656 гауптвахта Служби правопорядку - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов`язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов`язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов`язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем, місцем його утримання під час арешту необхідно визначити гауптвахту.

Керуючисьст. ст. 176, 177, 178, 183, 196, 314, 315 ч 3 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурораДонецької спеціалізованоїпрокуратури всфері оборониСхідного регіону ОСОБА_3 про продовженнязапобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням його на ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 , тобто до 11.10.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.286-1 ККУкраїни призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове на 27.08.2024 року о 11 годині 00 хвилин.

Розгляд кримінального провадження проводити одноособово під головуванням судді ОСОБА_1 .

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини з моменту отримання повного тексту ухвали суду.

Копії ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Повний текст ухвали складений та проголошений 14 серпня 2024 року.

Суддя ОСОБА_9