Рішення № 120986083, 31.07.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3438/24

Провадження № 2/309/881/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого-судді Савицький С.А.

за участю: секретаря судового засідання Мацунич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради про визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Хустської міської ради про визнання права власності на житловий будинок.

В позові посилається на те, що він є власником земельної ділянки, площею 0.0466 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

У 2003 році на вказаній земельній ділянці він розпочав будівництво житлового будинку, яке проводилось з дотриманням будівельних норм та у відповідності до розробленої проектної та технічної документації.

Згідно 91 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року Документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, отримані та чинні на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства", є чинними до завершення будівництва об`єктів.

У 2006 році будівництво було завершено та підготовлено всю необхідну документацію для введення будинку в експлуатацію.

Однак, 22.08.2007 року о 02 год. 35 хв. сталося загорання транспортного засобу позивача автомобіля марки «Форд Оріон», номерний знак НОМЕР_1 . В результаті пожежі салон автомобіля було повністю знищено. Також на той момент в салоні автомобіля перебували вся технічна документація на його житловий будинок, зокрема і документи необхідні для введення його в експлуатацію, що стверджується Актом про пожежу від 22.08.2007 року.

На сьогоднішній день будівництво будинку позивачем завершено. Він повністю облаштований. На даний час позивач проживає у будинку, веде там господарство, що стверджується копіями квитанцій про оплату комунальних послуг.

Однак, через втрату 22.08.2007 року технічної документації з будівництва будинку він не має можливості зареєструвати своє право власності, позаяк відповідач не приймає його доводів про те, що спірний будинок було збудовано ним до 09.04.2015р. та вказує, що будівництво такого проведено самочинно.

Вказані обставини на сьогоднішній день перешкоджають позивачу належним чином оформити своє право власності на будинок, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею. якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом ст.ст. 316. 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року визначено спрощений порядок прийняття до експлуатації збудованих в період з 05.08.1992р. по 09.04.2015р. індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, а також збудованих до 12.03.2011р. будівель і споруд сільськогосподарського призначення тощо, які збудовано без дозволу на виконання будівельних робіт.

Пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого Постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

На даний час позивач має документи, які посвідчують його право власності на земельну ділянку. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Також ним було виготовлено технічну документацію на будинок Хустським державним бюро технічної інвентаризації. Загальна площа будинку складає 466 метрів квадратних.

З початку проведення будівельних робіт та по сьогодні не надходило жодних претензій чи скарг, пов`язаних будівництвом спірного будинку, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб.

Позивач посилається в позовній заяві посилається на те, що , що будівництвом спірного будинку ним не було порушено Державних санітарних, протипожежних та будівельних норм і правил, а також прав інших осіб, власників суміжних земельних ділянок, тому вважає, що вирішення питання визнання за ним права власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 в судовому порядку є крайньою мірою захисту його права власності за відсутності інших можливих заходів захисту речових прав на нерухоме майно та не порушення при цьому прав інших осіб.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 подав суду клопотання про проведення судового розгляду без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх уповноваженого представника, вимоги позову залишають на розсуд суду.

Суд, врахувавши клопотання сторін (їх представників), дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Так, в судовому засіданні встановлені наступні факти.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0466 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

У 2003 році на вказаній земельній ділянці він розпочав будівництво житлового будинку, яке проводилось з дотриманням будівельних норм та у відповідності до розробленої проектної та технічної документації.

У 2006 році будівництво було завершено та підготовлено всю необхідну документацію для введення будинку в експлуатацію.

Однак, 22.08.2007 року о 02 год. 35 хв. сталося загорання транспортного засобу позивача автомобіля марки «Форд Оріон», номерний знак НОМЕР_1 . В результаті пожежі салон автомобіля було повністю знищено. Також на той момент в салоні автомобіля перебували вся технічна документація на його житловий будинок, зокрема і документи необхідні для введення його в експлуатацію, що стверджується Актом про пожежу від 22.08.2007 року.

На сьогоднішній день будівництво будинку позивачем завершено. Він повністю облаштований. На даний час позивач проживає у будинку, веде там господарство.

Однак, через втрату 22.08.2007 року технічної документації з будівництва будинку він не має можливості зареєструвати своє право власності.

За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

П. 12 Постанови Пленуму Вищою спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосуванні судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочиннопі

будівництва)» передбачено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст. 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 910/2939/19З висловив таку правову позицію: "зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного".

Аналогічна по змісту правова позиція також викладена і в Постанові ВП ВС від 23.06.20, справа №680/214/16-ц (провадження №14-445цс19). Де констатовано, що Держреєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація)

У випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин та фактичних даних, позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Оскільки, об`єкт нерухомого майна, який є предметом спору, збудований позивачем самочинно, шляхом проведення будівництва, а реєстрація права власності на таке майно може відбутися тільки шляхом визнання права власності на таке майно в судовому порядку, то права та інтереси позивача підлягають захисту саме шляхом визнання за ним такого права власності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Хустської міської ради про визнання права власності на житловий будинок задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: Савицький С.А.