Рішення № 120977971, 13.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 рокуСправа №160/14865/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

06.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045550006004 від 30.04.2024 року в частині не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи до спеціального стажу, що надає право на пільгову пенсію та відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 23.04.2024 року (з дати написання заяви), у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 має 25 років страхового стажу та 12 років 6 місяців на зазначених роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 114 Закону.

Позивач посилається на те, що набуття ним права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, яким зміни до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними.

Також, позивач зазначила, що пенсійним органом протиправно та необґрунтовано не зараховано періоди його роботи до пільгового стажу за Списком №2.

07.06.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) в адміністративній справі №160/14865/24.

27.06.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив пенсійного органу є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

02.07.2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 досяг 60 років.

Страховий стаж становить 25 років 10 місяців 14 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 10 років 01 місяць 17 днів.

За наявності пільгового стажу за списком №2 10 років, пенсійний вік встановлений абзацом першим частини першої ст. 26 Закону №1058 зменшується на 4 роки. А саме право на пенсію за віком на пільгових умовах виникає у віці 56 років.

Позивач досягнув 56 років - 13.10.2019 року. Відповідно до положень пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону №1058 необхідний страховий стаж для чоловіків у період з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року має становити не менше 27 років 6 місяців.

На підставі викладеного, питання щодо призначення ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини - 2 ст. 114 Закону № 1058 може розглядатись після набуття необхідного страхового стажу 27 років 6 місяців.

Таким чином, на думку представника відповідача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045550006004 від 30.04.2024 року прийнято правомірно та обґрунтовано.

Як встановлено судом, відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження у цій справі 10.06.2024 року та позов з додатками 10.06.2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного повідомлення.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 23.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045550006004 від 30.04.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначено, що вік заявника 60 років. Страховий стаж становить 25 років 10 місяців 14 днів, пільговий стаж становить 10 років 01 місяць 17 днів.

За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Згідно поданих документів право на пенсійну виплату на пільгових умовах відсутнє.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач і звернулась до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV.

Таким чином, суд доходить висновку, що доводи та твердження пенсійного органу щодо не призначення позивачу пенсії з підстави недосягнення ним 27 років 6 місяців страхового стажу, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV є необґрунтованими та безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити і про таке.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судом, позивач зазначає про незгоду із не зарахуванням пенсійним органом до пільгового стажу періодів його роботи.

Однак, суд звертає увагу, що зі змісту позовної заяви неможливо встановити, які саме періоди роботи позивача не зараховано йому до пільгового стажу та з яких підстав.

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення, судом встановлено, що позивачу до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області:

- документи, які були надані ОСОБА_1 разом із заявою від 23.04.2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- розрахунок страхового та пільгового стажу (форма РС-право) ОСОБА_1 .

12.08.2024 року на адресу суду, на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало копії документів, а саме: розрахунок стажу; заяву про призначення пенсії від 23.04.2024 року та документи, що додавались до заяви про призначення пенсії.

Дослідивши надані документи, судом встановлено, що позивачу не зараховано певні періоди роботи до спеціального стажу, що надає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, а саме, періоди роботи/навчання: 01.09.1978 17.07.1981; 15.02.1984 24.09.1984; 01.11.1984 02.12.1985; 24.12.1985 01.07.1986; 06.07.1994 20.07.1995; 13.09.1995 16.12.1996; 20.01.1997 22.04.1997; 03.11.1997 30.11.1999.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз`яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача.

А тому, суд вважає за необхідне дослідити підстави для зарахування/не зарахування періодів роботи позивача: 01.09.1978 17.07.1981; 15.02.1984 24.09.1984; 01.11.1984 02.12.1985; 24.12.1985 01.07.1986; 06.07.1994 20.07.1995; 13.09.1995 16.12.1996; 20.01.1997 22.04.1997; 03.11.1997 30.11.1999, що можуть надати йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Як встановлено судом зі змісту трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 10.08.1981 року:

- у період з 01.09.1978 17.07.1981 позивач проходив навчання в Професійно-технічному училищі №6 м. Дніпропетровська за кваліфікацією електрозварювальника ручної зварки;

- у період з 15.02.1984 24.09.1984 позивач працював в ЖЕВ Жовтневого району на посаді слюсаря-сантехніка;

- у період з 01.11.1984 02.12.1985 позивач працював на посаді слюсаря-монтажника 3 розряду із повною зайнятістю з ремонту металургійного обладнання на ДСТ «Укрметалургремонт»;

- у період з 24.12.1985 01.07.1986 позивач працював на посаді електромонтера з обслуговування електрообладнання у ПАТ «Укртелеком»

- у період з 06.07.1994 20.07.1995 позивач працював на посаді монтажником зв`язку по монтажу обладнання 3 розряду;

- у період з 13.09.1995 16.12.1996 позивач працював на посаді електрогазозварювальника 4 розряду в ОГМ;

- у період з 20.01.1997 22.04.1997 позивач працював на посаді електрогазозварювальника 5 розряду у Дніпропетровському заводі «Буддеталь» тресту «Дніпроспецбуд»;

- у період з 03.11.1997 30.11.1999 позивач працював на посаді електрогазозварювальника 5 розряду у ТОВ «ПБ-Консалтінг».

Суд зазначає, що протягом періодів роботи позивача, зазначених у вищенаведених довідках, чинним були Список № 1 та Список №2, затверджений постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994.

Відповідно до вказаного Списку №2 встановлено наступне: 1) 2010100а-19931; 2290100а-14554 слюсарі-монтажники; (Список №2) 2) 2300200а-19820 Електромонтери всіх найменувань (Список №2); 3) 2300200а-14601 Монтажники устаткування зв`язку, монтажники зв`язку по монтажу устаткування (Список №2); 4) 1010300а-19756 Електрогазозварювальники (Список №1).

Посада слюсаря-сантехніка відсутня у Списку №1 та Списку №2.

Відтак, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, відповідно до яких встановлено, що позивачу протиправно та необґрунтовано не зараховано періоди роботи позивача до пільгового стажу за Списком №1 та Списком №2, а саме за Списком №2: період з 01.11.1984 02.12.1985 на посаді слюсаря-монтажника 3 розряду із повною зайнятістю з ремонту металургійного обладнання на ДСТ «Укрметалургремонт»; період з 24.12.1985 01.07.1986 на посаді електромонтера з обслуговування електрообладнання у ПАТ «Укртелеком»; період з 06.07.1994 20.07.1995 на посаді монтажником зв`язку по монтажу обладнання 3 розряду та за Списком №1: період з 13.09.1995 16.12.1996 на посаді електрогазозварювальника 4 розряду в ОГМ; період з 20.01.1997 22.04.1997 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду у Дніпропетровському заводі «Буддеталь» тресту «Дніпроспецбуд»; період з 03.11.1997 30.11.1999 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду у ТОВ «ПБ-Консалтінг».

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача періоди роботи позивача за Списком №2: період з 01.11.1984 02.12.1985 на посаді слюсаря-монтажника 3 розряду із повною зайнятістю з ремонту металургійного обладнання на ДСТ «Укрметалургремонт»; період з 24.12.1985 01.07.1986 на посаді електромонтера з обслуговування електрообладнання у ПАТ «Укртелеком»; період з 06.07.1994 20.07.1995 на посаді монтажником зв`язку по монтажу обладнання 3 розряду. За Списком №1: період з 13.09.1995 16.12.1996 на посаді електрогазозварювальника 4 розряду в ОГМ; період з 20.01.1997 22.04.1997 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду у Дніпропетровському заводі «Буддеталь» тресту «Дніпроспецбуд»; період з 03.11.1997 30.11.1999 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду у ТОВ «ПБ-Консалтінг».

Крім того, суд зазначає і про таке.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98-ВР від 10.02.1998 час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, за певних умов, до пільгового стажу може бути зарахований час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти.

Як вже встановлювалося судом, позивач у період з 01.09.1978 17.07.1981 проходив навчання в Професійно-технічному училищі №6 м. Дніпропетровська за кваліфікацією електрозварювальника ручної зварки.

З 05.08.1981 року позивач працював на посаді електрозварювальника на Дніпропетровській міжміській станції.

Відтак, з огляду на вказане, суд доходить висновку про неправомірність дій пенсійного органу щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд враховує таке.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 23.04.2024 року, з урахуванням висновків суду.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045550006004 від 30.04.2024 року в частині не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи до спеціального стажу, що надає право на пільгову пенсію та відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди його роботи за Списком №2: період з 01.11.1984 02.12.1985 на посаді слюсаря-монтажника 3 розряду із повною зайнятістю з ремонту металургійного обладнання на ДСТ «Укрметалургремонт»; період з 24.12.1985 01.07.1986 на посаді електромонтера з обслуговування електрообладнання у ПАТ «Укртелеком»; період з 06.07.1994 20.07.1995 на посаді монтажником зв`язку по монтажу обладнання 3 розряду та за Списком №1: період з 13.09.1995 16.12.1996 на посаді електрогазозварювальника 4 розряду в ОГМ; період з 20.01.1997 22.04.1997 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду у Дніпропетровському заводі «Буддеталь» тресту «Дніпроспецбуд»; період з 03.11.1997 30.11.1999 на посаді електрогазозварювальника 5 розряду у ТОВ «ПБ-Консалтінг» та період навчання у період з 01.09.1978 17.07.1981.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 23.04.2024 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський