Рішення № 120977942, 08.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 рокуСправа №160/9166/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, з урахуванням уточненого позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії, та в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 13.11.1978 року по 01.10.1988 року в Крутильно-ниточній фабриці згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.08.1995 року та час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року протиправними;

- скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) №046750004535 від 02 листопада 2023 року «Про відмову у призначенні пенсії»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 13.11.1978 року по 01.10.1988 року в Крутильно-ниточній фабриці згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.08.1995 року та час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії передбаченої ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня настання права на пенсію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.10.2023р. вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046750004535 від 02 листопада 2023 року було відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу, зокрема не зараховано до загального страхового стажу: - період роботи з 13.11.1978 року по 01.10.1988 року в Крутильно-ниточній фабриці; - з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 . Позивач вказує, що вона не повинна нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки. Також, до стажу, що дає право на пенсію, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, при цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків. Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, яке порушує її законне право на отримання пенсії за віком, оскільки до її трудової книжки внесені всі записи, які підтверджують зайнятість в спірний період роботи на займаній посаді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області) до суду надано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позовних вимог зазначено, що 27.10.2023р. позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення №046750004535 від 02 листопада 2023 року «Про відмову у призначенні пенсії». Так, оскільки в записі щодо періоду роботи Позивачки з 13.11.1978 по 01.10.1988 наявні виправлення в даті шляхом закреслення, а також відсутня дата наказу про звільнення, що суперечить вимогам Інструкції № 58, цей період не враховано до загального стажу роботи. Крім того, оскільки відсутні довідка від органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги та відомості в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування, період з 01.01.2004 по 31.12.2004 до страхового стажу не зарахований. Таким чином, відповідач вказує, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до законодавства України правомірно, у задоволенні позову просять відмовити.

Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, ухвалу про відкриття провадження та позов з додатками отримали в електронному кабінеті, що підтверджується відповідними Довідками про доставку електронного листа, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.10.2023р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області № 046750004535 від 02.11.2023 року, позивачу відмовлено в призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що відповідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж складає 16 років 00 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

За доданими документами до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи:

з 13.11.1978 по 01.10.1988 в Крутильно-ниточний фабриці, відповідно наданої трудової книжки від 05.08.1995 серія НОМЕР_3 , оскільки відсутня дата наказу про прийняття на роботу, та наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи;

- з 01.01,2004 по 31.12.2004 час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно наданого свідоцтва про народження від 08.08.2003 серія НОМЕР_4 , оскільки відсутня довідка від органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги.

Враховуючи зазначене, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 Закон України, згідно заяви від 27.10.2023 №2055, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідачів, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (дані -Закон №1058).

Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті тих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Щодо не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії періоду роботи з 13.11.1978 року по 01.10.1988 року в Крутильно-ниточній фабриці відповідно наданої трудової книжки від 05.08.1995 року серії НОМЕР_5 , оскільки відсутня дата наказу про прийняття на роботу, та наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Суд зазначає, що приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4 Інструкції №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції №58 встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці НОМЕР_3 від 27.03.1979 року, копія якої наявна в матеріалах справи та була досліджена судом, щодо спірного періоду роботи, зокрема, що позивачка працювала з 13.11.1978 року по 01.10.1988 року в Крутильно-ниточній фабриці та отримувала заробітну плату, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її страхового стажу.

Посилання Пенсійного фонду на невідповідність записів у трудовій книжці позивача не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії за віком.

Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Також суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Також, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивачки народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 виданого 08.08.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Частиною 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи (пункт «е») та час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт «ж»).

Водночас, за змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Таким чином, суд зазначає, що до стажу, що дає право на пенсію, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.11.2019 у справі №686/1015/16-а, які враховуються судом згідно вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Натомість, суд зазначає, що Порядком № 637 не передбачено необхідність подання довідки від органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, а тому таке твердження відповідача є необґрунтованим.

Таким чином, надаючи відповідачу трудову книжку та свідоцтво про народження дитини позивачем подано необхідні документи, передбачені Пунктом 11 Порядку №637, для зарахування зазначеного спірного періоду по догляду за дитиною до загального страхового стажу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем-2 було протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивачки: - період роботи з 13.11.1978 року по 01.10.1988 року в Крутильно-ниточній фабриці; - з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 , оскільки зазначений період позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, у зв`язку з чим, вказані періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивачки для призначення пенсії за віком.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що відповідач-2 при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії №046750004535 від 02 листопада 2023 року діяв не на підставах та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу період роботи з 13.11.1978 року по 01.10.1988 року в Крутильно-ниточній фабриці згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.08.1995 року та час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня настання права на пенсію.

При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій слід відмовити, оскільки позивач фактично оскаржує не дії відповідачів, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046750004535 від 02 листопада 2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, належним способом захисту буде саме визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно, на користь позивача сплачену ним суму судового збору 1211,20грн. відповідно до розміру задоволених позовних вимог (по 605,60грн. з кожного).

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Юридична адреса: 84122 вул. Соборна, 3 м. Слов`янськ Донецької області, фактична адреса: 49008 Дніпропетровська область м. Дніпро вул. Надії Алексєєнко, 106, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046750004535 від 02 листопада 2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , період роботи з 13.11.1978 року по 01.10.1988 року в Крутильно-ниточній фабриці згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.08.1995 року та час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня настання права на пенсію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (54008. м.Миколаїв, вул.Морехідна, буд.1, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова