Рішення № 120972916, 13.08.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2024Справа № 910/4510/24За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Далецької Ірини Войтехівни

про стягнення 70005,54 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Далецької Ірини Войтехівни про стягнення 70005,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №1112/17 від 27.09.2018 року.

Ухвалою суду від 22.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.04.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 22.04.2024.

Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

10.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує і просить застосувати строки позовної давності та відмовити у позові.

15.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.

24.05.2024 від відповідача надішли заперечення, в яких наголошено на пропуску позивачем строку позовної давності.

04.06.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.09.2018 № 1653 "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" Фізичній особі-підприємцю Далецькій Ірині Войтехівні видано дозвіл №67640-18 на розміщення рекламного засобу за адресою: Солом`янський район, проспект Повітрофлотський, 39/1 .

27.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Фізичною особою-підприємцем Далецькою Іриною Войтехівною було підписано Адресні програми на пріоритет № 1 та № 3, згідно яких дата початку строку дії пріоритету з 13.06.2018 по 12.09.2018 та з 11.09.2018 по 10.09.2023 на місце розміщення рекламного засобу у Солом`янському районі, проспект Повітрофлотський, 39/1. Плата за місяць - 3757,25 грн без ПДВ.

27.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (підприємство) та Фізичною особою - підприємцем Далецькою Іриною Войтехівною (розповсюджувач) укладено Договір № 1112/17 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва відповідно до п. 1.1 якого на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Згідно п.5.2.3., 5.2.4 Договору розповсюджувач не пізніше 25 числа поточного місяця, зобов`язаний отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету; розповсюджувач зобов`язується у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення строків (термінів) сплати та порушення інших умов цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього договору , згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах

Пунктами 6.2. Договору зазначено, розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об`єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 6.7. договору розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Згідно до п. 6.8. договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах зазначених підприємством в рахунках. Факт не отримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Цей договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у розповсюджувача інших чинних пріоритетів та\або дозволів, не тягне за собою припинення дії цього договору в цілому (пункт 8.1 Договору).

Наведені умови договору № 1112/17 від 27.09.2018 свідчать про те, що сторони погодили нарахування плати за користування місцем розміщення реклами з дати надання дозволу на таке розміщення або встановлення пріоритету.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В адресних програмах від 27.09.2018, які є невід`ємною частиною договору № 1112/17 від 27.09.2018 зазначено, що підприємство зобов`язується нараховувати плату за право тимчасового користування місяцями для розміщення рекламних засобів, а розповсюджувач зобов`язується оплатити виставлені підприємством рахунки у повному обсязі. Права та обов`язки, передбачені умовами цієї адресної програми, застосовуються до сторін, починаючи з 13.06.2018, в порядку, передбаченому п. 3 ст. 631 ЦК України.

Позивачем до матеріалів справи додані рахунки на оплату права тимчасового користування місцем для розміщення реклами: № 176731 від 28.09.2018 на суму 676,31 грн за період з 13.06.2018 по 30.06.2018 за резерв за ставкою 0,25; № 176732 від 28.09.2018 на суму 1127,17 грн за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 за резерв за ставкою 0,25; № 176733 від 28.09.2018 на суму 1127,17 грн за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 за резерв за ставкою 0,25; № 176734 від 28.09.2018 на суму 375,72 грн за період з 01.09.2018 по 10.09.2018 за резерв за ставкою 0,25; № 176735 від 28.09.2018 на суму 3005,80 грн за період з 11.09.2018 по 30.09.2018; № 176736 від 02.10.2018 на суму 4508,70 грн за період з 01.10.2018 по 31.10.2018; № 180277 від 14.11.2018 на суму 4508,70 грн за період з 01.11.2018 по 30.11.2018; № 181376 від 07.12.2018 на суму 4508,70 грн за період з 01.12.2018 по 31.12.2018; № 187183 від 14.02.2019 на суму 4508,70 грн за період з 01.02.2019 по 28.02.2019; № 189304 від 13.03.2019 на суму 4508,70 грн за період з 01.03.2019 по 31.03.2019. Загальна сума виставлених відповідачу рахунків становить 33364,37 грн.

В порушення умов договору відповідач не здійснив з позивачем розрахунків за право тимчасового користування місцями для розміщення ЗР згідно рахунків. Відповідно до довідки про стан розрахунків за період з 01.09.2018 по 29.02.2024 за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 33364,37 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До матеріалів справи долучено претензію-вимогу від 02.12.2020 № 196-2904/КР про сплату заборгованості за договором № 1112/17 від 27.09.2018 на суму 33364,37 грн. Докази направлення вимоги відповідачу суду надані не були.

Суд відзначає, що не залежно від обставин направлення позивачем відповідачу вимоги, оплата за договором № 1112/17 від 27.09.2018 мала бути здійснена не пізніше 25 числа поточного місяця. Крім того, договором саме відповідача зобов`язано отримувати рахунки та оплачувати їх.

А отже заперечення відповідача, що він не був обізнаний про наявність у нього зобов`язань з оплати за договором, не впливають на його обов`язок виконати, обумовлені сторонами договірні грошові зобов`язання. Тобто, підписавши договір № 1112/17 від 27.09.2018, відповідач взяв на себе грошові зобов`язання та був обізнаний про них та про їх розмір (розмір плати визначений у адресних програмах на пріоритет, які в тому числі підписані відповідачем).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за період з вересня 2018 по березень 2019.

Суд відзначає, що 28.01.2020 було припинено підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця Далецької Ірини Войтехівни. Проте зобов`язання, що виникли до припинення особи, як фізичної особи-підприємця, продовжують існувати для Далецької Ірини Войтехівни , як фізичної особи. З огляду на зазначене, відповідачем у даній справі є саме Далецька Ірина Войтехівна , як фізична особа.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 33364,37 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5911,68 пені за загальний період з 26.10.2018-25.09.2019 (з урахуванням 6 місячного обмеження на рахування по кожному зобов`язанню), 5004,68 грн штрафу, 20451,80 грн інфляційних втрат та 5273,01 грн 3 % річних за загальний період з 26.10.2018 по 01.04.2024.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору, підприємство має право застосовувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відтак, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 7.2. Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 5911,68 грн є арифметично вірним.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3. договору, підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця штраф у розмірі 15 % простроченої суми.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад 1 календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.

Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф у розмірі 5004,68 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно перерахунку суду, сума 3 % річних за період з 26.10.2018 по 01.04.2024, що підлягає стягненню з відповідача становить 5270,27 грн.

Розрахунок втрат від інфляції визнається судом обґрунтованим та арифметично вірним, а сума у розмірі 20451,80 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідачем у відзиві було заявлено про пропуск позивачем строків позовної давності, в зв`язку з чим, позивач просив відмовити у позові в повному обсязі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України " Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 р. № 211 установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був доповнений п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Чинною редакцією п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (набрала чинності 30.01.2024) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже послідовно та безперервно з 12.03.2020 по 29.01.2024 строки позовної давності, як загальної так і спеціальної були продовжені на строк дії карантину, та строк дії воєнного стану. З 30.01.2024 строки позовної давності були зупинені.

Отже, за зобов`язаннями відповідача, з загальним строком позовної давності, позивачем не було пропущено строк на звернення до суду.

Посилання відповідача з приводу роботи судів та підприємств протягом карантину та воєнного стану не впливає на чинність норм Цивільного Кодексу України та на обов`язковість їх застосування.

Отже, підстави застосовувати загальний строк позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості, 3 % річних та втрат від інфляції у суду відсутні, оскільки, такий строк позивачем не був пропущений.

З приводу стягнення пені та штрафу, для яких обумовлено спеціальний строк позовної давності, тривалістю 1 рік.

Оскільки, правопорушення відповідача носить триваючий характер, а позивачу, згідно приписів ч. 6 ст. 232 ГК України надано право нараховувати штрафні санкції протягом 6 місяців, з дня, коли зобов`язання мало бути виконано, суд вважає, що позивачем не пропущено річний строк позовної давності на нарахування штрафу.

Натомість, в частині нарахування пені, станом на день введення в Україні карантину, позивачем частково був пропущений річний строк на її нарахування.

В зв`язку з зазначеним, суд здійснив перерахунок пені, в межах не пропущених строків позовної давності: на суму 10820,87 грн за період з 12.03.2019 по 25.04.2019, на суму 4508,70 грн за період з 12.03.2019 по 25.05.2019, , на суму 4508,70 грн за період з 12.03.2019 по 25.06.2019, , на суму 4508,70 грн за період з 12.03.2019 по 25.07.2019, , на суму 4508,70 грн за період з 12.03.2019 по 25.08.2019, , на суму 4508,70 грн за період з 26.03.2019 по 25.05.2019. Згідно перерахунку суду, здійсненого за зазначені вище періоди та на означені суми заборгованості, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3377,81 грн.

Отже, судом визнано частково задоволено заяву відповідача про застосування строків позовної давності та відмолено в частині позовних вимог про стягнення пені, строк позовної давності за якими пропущено. Суд відзначає, зо позивач не вказав причин пропуску ним строку позовної давності, які могли б бути підставою для захисту його права в цій частині.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Як уже було зазначено вище, з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом було встановлено, що 28.01.2020 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Далецької Ірини Войтехівниа (номер запису: 20680060002036706).

Відповідно до частини 9 статті 4 Закону Країни "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на дату вчинення реєстраційної дії) Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Статтею 52 ЦК України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 09.10.2019 № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19). У цих постановах Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалися зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Отже, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, даний спір відноситься до господарської юрисдикції.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Далецької Ірини Войтехівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, ідентифікаційний код 26199714) заборгованість у розмірі 33364 (тридцять три тисячі триста шістдесят чотири) грн 37 коп. пеню у розмірі 3377 (три тисячі триста сімдесят сім) грн 81 коп., штраф у розмірі 5004 (п`ять тисяч чотири) грн 68 коп., втрати від інфляції у розмірі 20451 (двадцять тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн 80 коп., 3% річних у розмірі 5270 (п`ять тисяч двісті сімдесят) грн 27 коп., судовий збір у розмірі 2918 (дві тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн 28 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2533,87 грн та 3% річних у розмірі 2,74 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко