Рішення № 120967426, 12.08.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18401/24

Провадження № 2/127/2507/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Бойко В. М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом доДержавної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1) про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі з 24.04.2006 року та відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань №1". При цьому, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року визнано протиправними дії ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)», які полягають у перегляді кореспонденції позивача від Вінницької окружної прокуратури, а саме листа №50-3698-21 від 29.06.2023 року. Внаслідок протиправних дій позивач поніс важкі душевні страждання через нелюдське поводження, які вилились у погіршення стану здоров`я. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн. завданої в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача.

Ухвалою суду від 03.06.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року визнано протиправними дії ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)», які полягають у перегляді кореспонденції позивача від Вінницької окружної прокуратури, а саме листа №50-3698-21 від 29.06.2023 року (а.с.4-6).

Відповідно до Довідки від 03.04.2024 року на даний час стан здоров`я ОСОБА_1 відповідає наявним захворюванням, продовжує прийом гіпотензивних препаратів та місцеве лікування псоріазу (а.с.6-7).

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (частина 3 статті 63 Конституції України).

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (частина 1 статті 28 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальнихпокараньз метою захисту Інтересів особи, суспільства іДержавишляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Держава поважає і охороняє права свободи і законні інтереси засуджених забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частини 1, 2 статті 7 Кримінально- виконавчого кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) засуджені мають право давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою.

Згідно з ч. 1-4 ст. 113 КВК України засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.

Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.

Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Листування ув`язнених та засуджених здійснюється на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року № 1769/5 "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України".

Так, частиною 1 пункту 3 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Правила) передбачено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про попереднє ув`язнення" ув`язнені можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з іншим кримінальним провадженням листуються з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження.

Листування засуджених здійснюється у порядку, визначеному статтями 8, 113 КВК України. Засудженим дозволяється одержувати і надсилати листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації СІЗО.

Відповідно до частин 5 пункту 3 розділу VII Правил кореспонденція, яку одержують і надсилають ув`язнені та засуджені, підлягає перегляду, за винятком випадків, передбачених Законом України "Про попереднє ув`язнення", КВК та цими Правилами.

Відповідно до частин 6 пункту 3 розділу VII Правил кореспонденція, яку засуджені адресують до суду, кореспонденція, яку ув`язнені та засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку ув`язнені та засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає (крім кореспонденції, яку ув`язнені одержують від суду

Як встановлено судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року визнано протиправними дії ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)», які полягають у перегляді кореспонденції позивача від Вінницької окружної прокуратури, а саме листа №50-3698-21 від 29.06.2023 року (а.с.4-6).

Однак, державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" не дотримуючись вимог ст. 107, 113 КВК України, Інструкції (пункт 2 розділу 1 Інструкції) та Правил внутрішнього розпорядку (пункт 2 розділу XIII Правил) порушила право засудженого ОСОБА_1 на перегляд кореспонденції.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частин четвертої та сьомої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї. згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України* та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

При цьому статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Правовий висновок щодо зазначених обставин викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.06.2020 у справі № 204/5899/18.Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих нємайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вимога ефективності судового захисту узгоджується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (п. 64, заява №40450/04 від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно із ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується. (п. 57).

У постанові від 15.08.2019 у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на де, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Отже, під час утримання засудженого ОСОБА_1 в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" були порушені його законні права, а саме: перегляд кореспонденції позивача від Вінницької окружної прокуратури листа №50-3698-21 від 29.06.2023 року.

З урахуванням викладеного та у зв`язку з триманням позивача в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, яких він зазнав, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд вважає, що заявлений розмір заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100,00 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду, а тому позов слід задовольнити частково.

Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 2,00 грн. судового збору.

На підстав викладеного, згідно ст. 23 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 (сто гривень) 00 копійок, завданої внаслідок тримання його в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1) в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1), на користь держави судовий збір в розмірі 2 (дві) гривні 00 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відбуває покарання у ДУ «Внницька установа виконання покарань №1» м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2,

Відповідач: Дердавна установа «Виконання покарань (№1), м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2, код ЄДРПОУ 08562602.

Повний текст судового рішення складено 12.08.2024 року.

Суддя: